сховати меню

Особливості перебігу клімактеричного синдрому у жінок з аутоімунним тиреоїдитом

сторінки: 59-61

Г.О. Ісламова, к.мед.н. ДУ «Інститут педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України»

Untitled Islamova_8(49).jpg

Зважаючи на сучасні тенденції демографічної ситуації в Україні, зокрема на збільшення відносної кількості жінок старших вікових груп, підтримання на належному рівні їхнього здоров’я та якості життя стає найбільш важливим та актуальним питанням сьогодення [5, 7, 8]. Серед гінекологічних захворювань одне з провідних місць посідає клімактеричний синдром (КС), частота якого залишається доволі високою. Крім того, таку патологію почали діагностувати у більш молодому віці [2, 5].

Сьогодні саме у жінок виявлена чітка тенденція до зниження функціональної активності щитоподібної залози. Це насамперед зумовлено несприятливими екологічними чинниками – зобна ендемія на значній частині території України та вплив наслідків аварії на ЧАЕС [3, 6].

Здебільшого захворювання щитоподібної залози сягають піка у жінок менопаузального віку і часто мають аутоімунну природу [4, 8]. Аутоімунний тиреоїдит (АТ) зустрічається в 50 разів частіше у жінок, аніж у чоловіків, і пік захворюваності на нього припадає саме на клімактеричний період [1, 3, 4]. За даними різних авторів, захворюваність на АТ в останні 15 років зросла більш ніж у 5-10 разів як в Україні, так і у світі [6, 8, 9].

Висока частота АТ у жінок саме менопаузального віку зумовлює необхідність вивчення особливостей перебігу клімактеричного періоду в даного контингенту пацієнток, а також розробки диференційованих методів лікування у них КС.

Мета дослідження полягала у зниженні ступеня тяжкості КС у жінок з АТ шляхом розробки та впровадження диференційованих методів його діагностики, профілактики та лікування.

Матеріали і методи дослідження

Відповідно до мети і завдань була проведена оцінка клінічних особливостей перебігу КС методом обчислення менопаузального індексу, який враховує оптимальний перелік вегетосудинних і психоемоційних проявів. Стан вегетативної нервової системи перевіряли за допомогою експрес-аналізу варіабельності ритму серця «Кардіо-Спектр» з обчисленням статистичних і спектральних показників та за шкалою об’єктивної та суб’єктивної оцінки дистонії. Вивчення гормонального гомеостазу проводили з визначенням вмісту гонадотропінів, прогестерону та естрадіолу, тиреоїдного гомеостазу – вільного тироксину, тиреотропного гормона (ТТГ), антитиреоглобуліну (АТГ) та антимікросомальних антитіл (АМС). Для дослідження структурно-функціонального стану кісткової тканини застосовували метод ультразвукової денситометрії за допомогою апарата Achilles+ (LUNAR Corp., Madison, WI). Усі отримані цифрові дані опрацьовували з використанням методів варіаційної статистики (Exсel Microsoft Office).

Отже, учасниць дослідження віком від 45 до 65 років було розподілено на чотири основні групи. До першої групи ввійшли 60 жінок із хірургічною менопаузою та АТ, до другої – 60 обстежуваних із хірургічною менопаузою без АТ, до третьої – 65 пацієнток із природною менопаузою та АТ, до четвертої – 60 осіб із природною менопаузою без АТ. Контрольну групу становили 55 здорових жінок.

У результаті клінічного обстеження виявлено, що в пацієнток першої групи з хірургічною менопаузою на фоні АТ спостерігалася найвища (понад 60%) частота вегетосудинних порушень тяжкого ступеня, що достовірно перевищувало відповідний показник в інших групах. В осіб із хірургічною менопаузою без патології щитоподібної залози (друга група) перебіг КС був подібним до такого у пацієнток четвертої групи зі своєчасною менопаузою без АТ. Майже у 30% цих жінок мав місце тяжкий ступінь вегетосудинних розладів, у 20% – легка форма, у 50% – середній ступінь тяжкості.

У структурі вегетосудинних порушень в усіх обстежуваних групах жінок основними скаргами були: припливи, підвищення артеріального тиску, головний біль, озноб, сухість шкіри. При цьому саме тип менопаузи та наявність АТ визначали частоту виникнення вегетосудинної симптоматики.

Психоемоційні розлади також вірогідно частіше переважали у пацієнток із хірургічною менопаузою та АТ. Так, у хворих першої групи з АТ психоемоційний стан був значно гіршим порівняно з іншими групами. У жінок із природним настанням менопаузи (третя група) тяжкий ступінь психологічних розладів зустрічався у 47,67% випадків, а на фоні гістероваріоектомії (перша група) – у 62%, середній ступінь – 15,1 і 31,5% відповідно. Незважаючи на те, що сама по собі хірургічна менопауза більш негативно впливає на психоемоційний стан жінки, ніж природна, саме наявність АТ в групах порівняння визначає високу частоту тяжкого ступеня вираженості психоемоційних розладів.

У структурі психоемоційних зрушень у пацієнток усіх груп різною мірою переважали: зниження працездатності, стомлюваність, плаксивість, депресивний синдром, порушення сну. КС у жінок з АТ суттєво відрізнявся не тільки більш вираженим ослабленням когнітивних властивостей, але й загальним зниженням працездатності та підвищенням стомлюваності. Найбільша вираженість цих симптомів мала місце при хірургічній менопаузі на фоні АТ (перша група).

Отримані результати дослідження стану вегетативної нервової системи свідчать про активацію симпатичної сегментарної складової у жінок із КС. При цьому в групі пацієнток з хірургічною менопаузою та АТ виявлено найвищий відсоток жінок із превалюванням симпатикотонії, клінічним еквівалентом якої є лабільність артеріального тиску та судинні кризи.

Характерними ознаками КС у жінок з АТ є більш виражене зниження рівня статевих стероїдів (перш за все прогестерону) та підвищення рівня гонадотропних гормонів, що поглиблюється у міру збільшення тривалості постменопаузального періоду.

Стосовно функціонального стану щитоподібної залози у жінок з АТ слід зазначити, що рівень вільного тироксину в усіх обстежених знаходився в межах норми, проте у пацієнток із синдромом гістероваріоектомії вміст ТТГ в крові значно перевищував верхню межу норми і був вищим за аналогічний показник у групі жінок із природним настанням менопаузи.

Концентрація специфічних антитиреоїдних антитіл в обстежених жінок також відрізнялася в залежності від типу менопаузи. Рівень АТГ та АМС був вірогідно вищим у пацієнток на фоні гістероваріоектомії, ніж в осіб із природним настанням менопаузи. Отже, у пацієнток з АТ на фоні хірургічної менопаузи були виявлені більш глибокі порушення функціонального стану щитоподібної залози (підвищення вмісту ТТГ, АТГ та АМС) у порівнянні з жінками з природною менопаузою.

У пацієнток із хірургічною менопаузою та АТ ознаки деструктивних змін у кістковій тканині виявляються раніше і мають вищий ступінь вираженості в порівнянні з відповідними даними у жінок без патології щитоподібної залози. Це дозволяє віднести АТ до факторів ризику прискореного старіння кісткової тканини.

На основі виявлених особливостей розвитку КС у жінок з АТ розроблено й апробовано диференційоване лікування клімактеричних розладів у пацієнток із хірургічною та природною менопаузою на фоні АТ. Базова терапія включала застосування визначеного існуючими нормативними документами для лікування КС препарату замісної гормональної терапії фемостону 1/10 (1 мг естрадіолу + 10 мг дідрогестерону).

Враховуючи виявлені особливості клінічного перебігу клімактеричних розладів у жінок із хірургічною та природною менопаузою на фоні АТ, ми вважали за доцільне доповнити базову терапію призначенням удосконаленого лікувального комплексу препаратів, дія яких направлена на:

  • стабілізацію функціонування вегетативної нервової системи – аб’юфен (бета-аланін) по 1 таблетці (400 мг) 2 рази на добу, гліцисед-КМП (гліцин) по 1 таблетці (100 мг) 3 рази на добу;
  • седацію – ноофен (фенібут) по 1 таблетці (250 мг) 3 рази на добу протягом 1 міс;
  • покращання структурно-функціонального стану кісткової тканини – Кальцій-Д3 Нікомед (1250 мг кальцію карбонату + 200 МО колекальциферолу) по 1 таблетці 2 рази на добу протягом 3 міс.

У результаті проведених досліджень була підтверджена висока ефективність базової терапії КС щодо купірування як вегетосудинних, так і психоемоційних порушень. При цьому при застосуванні комбінації базового лікування з удосконаленим комплексом препаратів забезпечувався більш швидкий темп редукції патологічної симптоматики КС.

Висновки

1. Перебіг КС є більш тяжким у жінок з АТ, особливо на фоні хірургічної менопаузи.

2. Більш виражена дискоординація регуляції вегетативної нервової системи з переважанням активності симпатоадреналового відділу характерна для жінок із хірургічною менопаузою на фоні АТ. Це зумовлено зниженням вегетостабілізуючої дії тиреоїдних гормонів із відповідним підвищенням чутливості до дефіциту статевих стероїдів та дією такого стресогенного чинника, як оперативне втручання.

3. Характерними ознаками КС у жінок з АТ є більш істотне зниження рівня статевих стероїдів, перш за все прогестерону, та підвищення рівня гонадотропних гормонів, що поглиблюється у міру збільшення тривалості постменопаузального періоду.

4. У пацієнток з АТ на фоні хірургічної менопаузи виявлено більш глибокі порушення функціонального стану щитоподібної залози (підвищення вмісту ТТГ, АМС) у порівнянні з жінками з природною менопаузою.

5. У пацієнток із хірургічною менопаузою і АТ ознаки деструктивних змін кісткової тканини виявляються раніше і мають вищий ступінь вираженості в порівнянні з відповідними показниками у жінок без патології щитоподібної залози.

6. Диференційоване комплексне лікування КС у пацієнток з АТ із застосуванням комбінованих естроген-гестагенних препаратів у комплексі з вегетостабілізуючою, седативною терапією та препаратами кальцію ефективно забезпечує швидкий темп редукції клінічної симптоматики, позитивно впливає на стан щитоподібної залози і сприяє стабілізації аутоімунного процесу. Це дозволяє рекомендувати запропоновану методику для широкого застосування у клінічній практиці.

Література

1. Болезни щитовидной железы / Под ред. Л.И. Бравермана. – М.: Медицина, 2000. – 432 с.
2. Глазкова И.Б. Климактерические нарушения у женщин с доброкачественной тиреоидной патологией // Здоровье женщины. – 2009. – № 1(37). – С. 143-145.
3. Дубовік В.М. Післяопераційна реабілітація хворих на аутоімунний тиреоїдит з використанням низькоінтенсивного лазерного випромінювання // Актуальні проблеми ендокринології: сучасні діагностичні та лікувальні технології. Зб. лекцій та тез. – Х., 2004. – С. 123-127.
4. Довідник лікаря-ендокринолога / Під ред. М.Д. Тронька – К., 2010. – 460 с.
5. Зелинский А.А., Чумак З.В., Татарчук Т.Ф. Климактерический период (избранные главы). – Одесса: ОКФА, 2003. – 242 с.
6. Каминский А.В. Актуальные вопросы терапии при хроническом аутоимунном тиреоидите: применение селективных нестероидных противовосполительных препаратов // Український медичний часопис. – 2004. – № 4/42. – С. 40-48.
7. Татарчук Т.Ф., Ефименко О.А., Мигайчук М.В. Особливості перебігу перименопаузи в жінок на тлі психоемоційної дезадаптації // Здоровье женщины. – 2009. – № 6 (42). – С.132-134.
8. Эндокринная гинекология (клинические очерки) / Под ред. Т.Ф. Татарчук, Я.П. Сольского. – К.: Заповіт, 2003. – С. 200-216.
9. Schindler A.E. Thyroid function and postmenopause // Gynecol. Endocrinology 2003; 17: 79-85.

Наш журнал
у соцмережах:

Випуски за 2011 Рік

Зміст випуску 8 (49), 2011

  1. Г.О. Ісламова

  2. Г.О. Ісламова

  3. Г.О. Ісламова

  4. Г.О. Ісламова

  5. Г.О. Ісламова

  6. Г.О. Ісламова

  7. Г.О. Ісламова

  8. H. Tindle, E. Davis, L. Kuller

  9. Г.О. Ісламова

Випуски поточного року

Зміст випуску 1 (153), 2024

  1. В.І. Пирогова

  2. Д.О. Птушкіна

  3. О.О. Ковальов, К.О. Ковальов

  4. О.О. Ковальов