Глобальний, регіональний і національний тягар дефіциту йоду у жінок репродуктивного віку з 1990 по 2019 рік та прогнози до 2035 року:
систематичний аналіз

Дефіцит йоду загрожує жінкам репродуктивного віку (15-49 років) у всьому світі, підвищуючи ризики дисфункції щитоподібної залози та аномалій розвитку плода. Точне прогнозування тенденцій є важливим для цільових стратегій профілактики. Це дослідження вивчало глобальний, регіональний та національний тягар захворюваності, пов’язаної з дефіцитом йоду, серед жінок репродуктивного віку з 1990 по 2019 рік, а також прогнозовані тенденції зміни йодного статусу в цій популяції до 2035 року.

Ключові слова: йод, мікронутрієнт, дефіцит йоду, жінки репродуктивного віку, дисфункція щитоподібної залози.

Дефіцит йоду залишається серйозним викликом для глобального громадського здоров’я, особливо серед жінок репродуктивного віку (15-49 років) – групи, вразливої через її підвищені фізіологічні потреби. Як незамінний мікронутрієнт йод відіграє фундамен­тальну роль у синтезі гормонів щитоподібної залози, які є критично важливими для регулювання метаболічних процесів, неврологічного розвитку та репродуктивного здоров’я. Недостатнє споживання йоду може призводити до різноманітних проблем зі здоров’ям, включаючи дисфункцію щито­подібної залози, інтелектуальні та репродуктивні порушення.

Хоча універсальні програми вживання йодованої солі досягли значного успіху в зменшенні глобальної поширеності дефіциту йоду, останні епідеміологічні оцінки вказують на те, що 53% населення в країнах із низьким та середнім рівнем доходу залишаються в зоні ризику дефіциту йоду, особливо вагітні жінки в цих регіонах з показниками поширеності йододефіциту до 83%. Це підкреслює нагальну потребу в усуненні тривалої недостатності йоду, особливо серед населення, обмеженого соціально-­економічними бар’єрами для доступу до різноманітних збагачених йодом дієт.

Географічно тягар дефіциту йоду демонструє різкі регіональні диспропорції, непропорційно впливаючи на країни з низьким і середнім рівнем доходу та регіони з нижчим соціально-демографічним індексом (SDI), такі як Субсахарська Африка та Південна Азія. Аналізи Глобального тягаря хвороб (Global Burden of Disease – GBD) вказують, що хоча стандартизована за віком поширеність і роки життя з інвалідністю (YLDs), пов’язані з дефіцитом йоду, знизилися глобально з 1990 по 2019 рік, регіони з високим SDI, включаючи США, тепер стикаються з відродженням дефіциту серед вагітних жінок, який створює ризики затримки розвитку та дисфункції щитоподібної залози у дітей.

Незважаючи на прогрес в ініціативах йодного збагачення, регіональні диспропорції у споживанні йоду зберігаються, особливо в соціально-­економічно неблагополучних регіонах. Ці прогалини в даних спостереженнях підкреслюють необхідність постійного глобального моніторингу статусу йоду населення та впровадження контекстно-специфічних втручань для усунення нерівності в дієтичному доступі й інфраструктурі охорони здоров’я.

Дослідження GBD є ключовим у кількісній оцінці всесвітнього й регіонального впливу дефіциту йоду шляхом визначення поширеності та років життя з поправкою на інвалідність (DALY), що дозволяє розкрити глобальні проблеми охорони здоров’я, пов’язані з дефіцитом йоду.

Дефіцит йоду загрожує жінкам репродуктивного віку (15-49 років) у всьому світі, підвищуючи ризики дисфункції щитоподібної залози та аномалій розвитку. Точне прогнозування тенденцій є важливим для цільових стратегій профілактики.

Основна мета цього дослідження – всебічно оцінити глобальний, регіональний і національний тягар дефіциту йоду у жінок репродуктивного віку з 1990 по 2019 рік та спроектувати глобальну поширеність такого дефіциту до 2035 року.

Використовуючи дані GBD 2019 року, було оцінено поширеність, смертність, YLDs та DALYs у 204 країнах/територіях за 1990-2019 роки. Авторами дослідження була використана ­байєсова модель «вік – період – когорта» для прогнозування тенденцій із 2020 по 2035 рік.

Глобальні тенденції та методологічні підходидо проблеми йододефіциту

За даними дослідження, у 2019 році 81,4 млн жінок репродуктивного віку в усьому світі мали дефіцит йоду (при цьому стандартизована за віком його поширеність становила 2871,7 випадку на 100 000 населення), що відображає зниження на 13,3% порівняно з 1990 роком. Це спричинило 1,1 млн YLDs через дефіцит йоду в жінок репродуктивного віку (стандартизована за віком частота – 38,4 на 100 000 населення), що свідчить про зниження цього показника на 27,4% з 1990 року. Прогнози передбачають стійке зниження до 2035 року.

Регіональний аналіз виявив значні відмінності в розподілі дефіциту йоду. У 2019 році регіонами з найвищою стандартизованою за віком поширеністю дефіциту йоду серед жінок репродуктивного віку (на 100 000 населення) були Центральна Субсахарська Африка (17 701), Південна Азія (6611,4) та Східна Субсахарська Африка (5219,7). Навпаки, Латинська Америка (84,4), тропічна Латинська Америка (119,2) та Південно-Східна Латинська Америка (151,2) зафіксували найнижчі показники поширеності.

Аналіз європейських регіонів показує неод­норідну картину. Наприклад, тривожною залишається ситуація у Східній Європі, яка є єдиним євро­пейським регіоном, що показав зростання стандартизованих за віком показників поширеності дефі­циту йоду на 5,5% із 1990 по 2019 рік. Україна, як частина регіону Східної Європи, потерпає від цієї негативної тенденції. За даними статистики, у 1990 році в Україні було зареєстровано 286,9 тис. випадків йододефіциту (2022 на 100 000 населення), а у 2019 році – 432,3 тис. випадків (3256 на 100 000 населення), що становить зростання стандартизованого показника його поширеності на 61,2%. Показник YLDs в Україні зріс з 69,4 до 123,2 на 100 000 населення, демонструючи негативну динаміку (від -19,3% до -3,4%). Аналіз виявив, що Україна зафіксувала один із найвищих рівнів росту стандартизованих за віком показників YLDs для дефіциту йоду серед жінок репродуктивного віку – на 16,8% за пе­ріод дослідження. Це робить Україну другою держа­вою у світі за зростанням цього показника після Лівії (30,9%).

На національному рівні стандартизована за віком поширеність дефіциту йоду серед жінок репродуктивного віку у 2019 році значно варіювалася – від 49,2 до 23 758,1 випадку на 100 000 населення. Сомалі (23 758,1), Демократична Республіка Конго (21 481,5) та Конго (15 758,5) повідомили про найвищі стандартизовані за віком показники поширеності, тоді як Самоа (49,2), Американське Самоа (51,8) та Гуам (54,3) – найнижчі.

Дані спостережень з 1990 по 2019 рік вказують, що відсоткова зміна стандартизованої за віком поширеності значно варіювалася між країнами. Філіппіни (53,3%), Лівія (30%) та Китай (26,7%) зазнали найбільшого зростання; навпаки, Малайзія (-84%), Екваторіальна Гвінея (-83,2%) та Камбоджа (-79,7%) показали найбільш суттєве її зниження. Протягом того ж періоду Лівія (30,9%), Україна (16,8%) і Пакистан (7,5%) зафіксували найвищі зростання стандартизованих за віком показників YLDs для дефіциту йоду серед жінок репро­ду­ктивного віку. З іншого боку, найпомітніше їх зниження спостерігалося в Екваторіальній Гвінеї (-83,1%), Індонезії (-82%) та Малайзії (-79,8%).

Вікові закономірності та прогнози до 2035 року

У 2019 році глобальна поширеність дефіциту йоду серед жінок репродуктивного віку була вищою, досягнувши піку у віковій групі 30-34 роки. Аналогічно, кількість випадків поширення даного стану була найбільшою у віковій групі 30-34 роки, зменшуючись із віком. Загалом, глобальні показники YLDs для дефіциту йоду у жінок залишалися високими протягом репродуктивних років перед зниженням із віком і досягали піку у віковій групі 25-29 років. Аналогічно кількість випадків YLDs була найбільшою у віковій групі 25-29 років, але зменшувалася з віком.

На регіональному рівні спостерігалася значна обернена кореляція між SDI та стандартизованим за віком показником YLDs йододефіциту серед жінок репродуктивного віку з 1990 по 2019 рік із коефіцієнтом кореляції -0,58 (95% довірчий інтервал [ДІ]: від -0,63 до -0,53; p<0,001). Центральна Субсахарська Африка, Південна Азія та Західна Європа демонстрували вищі за очікувані показники YLDs на основі їх SDI протягом цього періоду.

На рівні країн у 2019 році тягар дефіциту йоду серед жінок репродуктивного віку пока­зав значне зниження зі зростанням соціально-­економічного розвитку до SDI приблизно -0,50 (ДІ: від -0,60 до -0,39). Країни та території, такі як Сомалі, Демократична Республіка Конго, Індія, Джибуті, Ефіопія та Пакистан, мали набагато вищі за очікувані тягарі, тоді як Бурунді, Буркіна-Фасо, Папуа – Нова Гвінея та Мозамбік – набагато нижчі.

Прогнози до 2035 року вказують, що показники поширеності та кількість YLDs серед жінок репродуктивного віку залишатимуться практично незмінними з 2020 по 2035 рік. Однак після кори­гування на стандартизовані за віком показники прогнози вказують, що поширеність та показники YLDs коливатимуться від 1,49 до 1,34 та від 0,019 до 0,016 відповідно протягом того ж періоду.

Для європейських країн прогнози є помірно оптимістичними, хоча Східна Європа залишається регіоном, що викликає занепокоєння через тенденції зростання дефіциту йоду, особливо в Україні. Необхідні цільові стратегії втручання та безперервні заходи моніторингу для усунення цих нерівностей у глобальному забезпеченні йодом та зменшенні тягаря, пов’язаного з йододефіцитом.

Отже, результати систематичного аналізу GBD 2019 року демонструють позитивну глобальну динаміку зниження поширеності дефіциту йоду серед жінок репродуктивного віку на 13,3% із 1990 року, однак виявляють критичну ситуацію в Україні. Це пов’язано з фрагментацією пострадянської системи охорони здоров’я та війною, що значною мірою ослабили потенціал системи громадського здоров’я.

Реферативний огляд підготувала Анна Сочнєва

За матеріалами: Lin J., Tan H.L., Ge H. (2025). Global, regional, and national burden of iodine deficiency in reproductive women from 1990 to 2019, and projections to 2035: A systematic analysis for the Global Burden of Disease Study in 2019. International Journal of Women’s Health, 17, 1863-1875. https://doi.org/10.2147/IJWH.S513856.