Материнська смертність: аналіз глобальних тенденцій та викликів охорони здоров’я

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) презентувала актуальні дані щодо глобальної материнської смертності станом на 2023 рік, які демонструють критичну ситуацію у світовому масштабі. Незважаючи на значний прогрес за останні два десятиліття материнська смертність залишається однією з найсерйозніших проблем охорони здоров’я, що потребує комплексного міждисциплінарного підходу та координованих зусиль міжнародної спільноти.

Ключові слова: материнська смертність, смерть під час вагітності, смерть після пологів, материнське здоров’я, Всесвітня організація охорони здоров’я.

Згідно з даними ВООЗ, у 2023 році щодня понад 700 жінок помирали від причин, пов’язаних із вагітністю та пологами, яким можна запобігти, що еквівалентно одній материнській смерті кожні дві хвилини. Коефіцієнт материнської смертності демонструє значне зниження на 40% між 2000 та 2023 роками у глобальному масштабі, проте нерівність у доступі до якісної медичної допомоги між країнами різного економічного рівня залишається критично високою. Понад 90% материнських смертей у 2023 році зафіксовано в країнах із низьким і нижчим за середній рівнем доходу, що вказує на системний характер проблеми та її тісний зв’язок із соціально-­економічними детермінантами здоров’я.

Епідеміологічний огляд

Материнська смертність є індикатором не лише стану системи охорони здоров’я, а й соціальної справедливості та гендерної рівності в суспільстві. Проблема набуває особливої актуальності в контексті означених ООН Цілей сталого розвитку (ЦСР), зокрема ЦСР 3, яка передбачає зниження глобального коефіцієнта материнської смертності до рівня <70 на 100 тис. живонароджених до 2030 року.

У 2023 році було зареєстровано приблизно 260 тис. материнських смертей під час і після вагітності та пологів. Епідеміологічний аналіз демонструє значну регіональну варіабельність показників: 92% усіх материнських смертей припадає на країни з низьким і нижчим за середній рівнем доходу.

Відповідно до класифікації регіонів та субрегіонів ЦСР, найвищі показники материнської смертності зафіксовано в Субсахарській Африці та Південній Азії, які разом становлять близько 87% (225 тис. випадків) від загальної глобальної материнської смертності. Субсахарська Африка характеризується найвищим регіональним показником – 70% материнських смертей (182 тис. випадків), тоді як Південна Азія – 17% (43 тис. випадків).

Аналіз темпоральних тенденцій за період 2000-2023 років виявляє позитивну динаміку в більшості регіонів. Найбільше зниження коефіцієнта материнської смертності досягнуто у Східній Європі (75%, із 38 до 9 на 100 тис. живонароджених) та Південній Азії (71%, із 405 до 117 на 100 тис. живо­народжених). Субсахарська Африка, незважаючи на найвищі абсолютні показники, також продемонструвала суттєве зниження коефіцієнта материнської смертності – на 40%.

Центральна та Південна Азія характеризуються найбільшим зниженням ризику материнської смерті протягом життя – на 83% (з 1:71 у 2000 році до 1:410 у 2023 році). П’ять регіонів досягли зниження ризику більш ніж наполовину: Субсахарська Африка, Північна Африка та Західна Азія, Східна і Південно-Східна Азія та Океанія (за винятком Австралії та Нової Зеландії).

Аналіз розподілу материнської смертності за економічними показниками демонструє критичну дис­пропорцію: коефіцієнт її у країнах із низьким доходом становить 346 на 100 тис. живонароджених порівняно з 10 на 100 тис. у країнах із високим доходом. Ризик материнської смерті протягом життя для жінок у країнах із низьким доходом складає 1:66 порівняно з 1:7933 у країнах із ­високим ­доходом.

У 2023 році 37 країн класифіковано як такі, що перебувають у стані конфлікту або інсти­­туційної/соціальної нестабільності. Ці країни, становлячи лише 25% від світового показника живонародженості, акумулюють 61% глобальних материнських смертей. Коефіцієнт материнської смертності в зонах конфліктів значно перевищує показники стабільних регіонів: 504 смерті на 100 000 живонароджених у конфліктних зонах проти 368 смертей в умовах нестабільності та 99 – у стабільних регіонах.

Етіологія та профілактика

Етіологічний аналіз демонструє, що приблизно 75% материнських смертей зумовлені п’ятьма основ­­ними групами ускладнень: масивні кровотечі (переважно післяпологові геморагії), інфекційні ускладнення (зазвичай післяпологового періоду), гіпертензивні розлади вагітності (прееклампсія та еклампсія), ускладнення пологового процесу та небезпечні аборти. Більшість ускладнень розвиваються безпосередньо під час вагітності та характеризуються високим ступенем попереджуваності за умови адекватного медичного супроводу. Деякі патологічні стани можуть передувати вагітності, проте загострюються в гестаційному періоді, особливо за відсутності належного медичного ­моніторингу.

Стратегія профілактики материнської смертності базується на комплексному підході, що включає: забезпечення доступу до контрацепції для профілактики небажаних вагітностей, надання безпечних послуг переривання вагітності відповідно до національного законодавства, організацію якісного післяабортного нагляду.

Медичні рішення для профілактики та лікування основних ускладнень є добре розробленими та ­науково обґрунтованими. Профілактика після­пологових кровотеч через застосування утеротонічних препаратів (окситоцин) одразу після народження дитини демонструє високу ефективність у зниженні ризику масивних кровотеч, які можуть призводити до смерті здорової жінки протягом декількох годин. Дотримання принципів асептики й антисептики, раннє виявлення та своє­часне лікування інфекційних ускладнень є основою профілактики септичних станів. Раннє діагностування та адекватне лікування пре­еклампсії до розвитку еклампсії та інших життєзагрозливих ускладнень, застосування сульфату магнію демонструють ефективність у зниженні ризику розвитку еклампсії.

Аналіз причин недостатнього доступу до якісної медичної допомоги виявляє комплекс взаємопов’язаних факторів:

• низька якість медичної допомоги: випа­дки неетичного поводження, недостатня кількість та неадекватна підготовка медичного персоналу, дефіцит основних медичних ­засобів та обладнання, низький рівень підзвітності в системі охорони здоров’я;
• соціальні детермінанти: економічні бар’єри (рівень доходу), освітні фактори, расова та ­етнічна дискримінація;
• гендерні фактори: шкідливі гендерні стерео­­типи, низький пріоритет прав жінок у суспільстві, обмежений доступ до консультування щодо підтримання сексуального та репродуктивного здоров’я;
• зовнішні чинники: кліматичні зміни, гуманітарні кризи, політична нестабільність.

Статистичний аналіз демонструє значні регіональні відмінності в доступі до кваліфікованої медичної допомоги. У країнах із високим та вищим за середній рівнем доходу приблизно 99% пологів відбуваються за участю кваліфікованого медперсоналу (лікарі, акушерки, медичні сестри). Водночас у країнах із доходом нижче середнього цей показник становить 84%, а з низьким доходом – лише 73%.

Пандемія COVID-19 спричинила тимчасове погіршення показників материнської смертності: коефіцієнт зріс у 2021 році з 282 тис. до 322 тис. материнських смертей. Патофізіологічний аналіз виявляє два основні механізми впливу: непрямі акушерські смерті внаслідок поєднання інфікування SARS-CoV-2 із фізіологічними змінами вагітності та прямі акушерські смерті внаслідок обмеження доступу до медичних послуг і зниження якості медичної допомоги, що призводило до неконтрольованих ускладнень вагітності. Важливо зазначити, що негативний вплив пандемії виявився короткочасним: у 2022 році показники материнської смертності повернулися до рівнів, нижчих за допандемічний.

Стратегічні напрямки та перспективи

Глобальний коефіцієнт материнської смертності у 2023 році становив 197 на 100 тис. живонароджених. Досягнення цільового показника ЦСР 3 (зниження до рівня <70 на 100 тис. народжень до 2030 року) вимагає річного темпу зниження близько 15% – показника, який рідко досягається на національному рівні. Наближення до 2030 року актуалізує необхідність інтенси­фікації координованих зусиль на всіх рівнях: глобальному, регіональному, національному та громадському для досягнення цілі припинення материнської смертності, якій можна запобігти.

У відповідь на ці виклики ВООЗ розробила комплексну стратегію дій, у якій покращення материнського здоров’я визначено одним із ключових пріоритетів. Організація реалізує комплексну стратегію, що включає: розширення доказової бази через наукові дослідження, розробку та впровадження науково обґрунтованих клінічних рекомендацій, встановлення глобальних стандартів якості медичної допомоги, надання технічної підтримки державам-членам.

Відповідно до Стратегій припинення материнської смертності, якій можна запобігти (EPMM), ВООЗ координує міжнародні зусилля за п’ятьма ключовими напрямками:

• подолання нерівності в доступі до послуг охорони здоров’я – репродуктивного, материнського та новонароджених;
• забезпечення універсального охоплення медичними послугами для комплексної підтримки репродуктивного та материнського здоров’я;
• застосування комплексного підходу до всіх причин материнської смертності та захворюваності;
• вдосконалення систем охорони здоров’я для збору високоякісних даних та відповідності потребам жінок;
• забезпечення підзвітності для покращен­­ня якості медичної допомоги та справедливості.

Отже, материнська смертність залишається критичною проблемою глобального здоров’я, що потребує мультисекторального підходу та координованих зусиль міжнародної спільноти. Незважаючи на значний прогрес останніх десятиліть, досягнення ЦСР до 2030 року вимагає радикальної інтенсифікації профілактичних і терапевтичних заходів, особливо в регіонах із найвищими показниками материнської смертності. Подолання соціально-­економічних бар’єрів доступу до якісної медичної допомоги є ключовим фактором успіху в боротьбі з материнською смертністю, якій можна запобігти.

За матеріалами: www.who.int