сховати меню

Результати контрольованої стимуляції овуляції у програмах донації ооцитів


сторінки: 36-39

Т.А. Продан; Н.О. Данкович, д.мед.н., професор, генеральний директор; О.М. Бабенко,  к.мед.н., доцент
. Медичний центр «Мати та дитина», Київ


Метою роботи було вивчення ефективності контрольованої стимуляції овуляції у донорів ооцитів у залежності від протоколу стимуляції.

Матеріали та методи дослідження. Для досягнення поставленої мети було проаналізовано медичну документацію 120 донорів ооцитів, яким проводилася стимуляція суперовуляції в медичному центрі «Мати та дитина» у 2012-2015 рр. Усі картки були розподілені на дві групи: до першої групи увійшли жінки, у яких в циклі стимуляції для запобігання передчасним пікам лютеїнізуючого гормона використовували агоніст гонадотропін-рилізинг гормона (n = 70), а до другої – у яких застосовували антагоніст (n = 50).

Результати. Середня тривалість стимуляції при використанні агоністів гонадотропін-рилізинг гормона була в середньому на 2 дні довше. Загальна кількість витраченого рекомбінантного фолікулостимулюючого гормона була також достовірно (в середньому на 500 МО) більше, а отриманих фолікулів та яйцеклітин – менше.

Висновки. Отже, проведене дослідження показало, що оптимальним у програмах отримання донорських ооцитів є протокол стимуляції суперовуляції з використанням щодобових доз антагоніста гонадотропін-рилізинг гормона для запобігання передчасним пікам лютеїнізуючого гормона. З метою оптимізації схем стимуляції суперовуляції у донорів подальший пошук доцільно проводити в межах саме даного протоколу.

Ключові слова: екстракорпоральне запліднення, стимуляція суперовуляції, донорство ооцитів.

Проблема інфертильності подружніх пар набуває сьогодні не тільки медичного, а й великого соціально-демографічного та економічного значення [1]. За даними ВООЗ (2009), понад 100 млн подружніх пар є безплідними, і їх число з кожним роком збільшується [1]. Частота безплідних шлюбів серед подружжів репродуктивного віку коливається від 20 до 30% [2, 3]. Причиною безплідного шлюбу в 40-50% випадків є патологія репродуктивної системи в одного з партнерів, рідше (25-30%) – в обох [4]. Методи допоміжних репродуктивних технологій є найбільш ефективними в подоланні різних форм чоловічого і жіночого безпліддя. Вони розвиваються і вдосконалюються, з їх допомогою у світі народилося понад 2 млн дітей. Однак, незважаючи на всі досягнення, частота розвитку вагітності все ще залишається порівняно низькою і становить 25-30% на цикл лікування, причому за останні 10 років цей показник істотно не змінився [1]. Можливо, це пов’язано з великою кількістю різних чинників, що впливають на репродуктивний процес.

Дуже важливим є питання про настання вагітності у жінок з тяжкими або некурабельними (незворотними) змінами в яєчниках. При цьому функція яєчників, хоча і частково, може бути збережена або відсутня. Для лікування безпліддя, зумовленого перерахованими вище факторами, широко застосовується програма донації ооцитів.

Показання щодо донації ооцитів:

  • первинне випадання функції яєчників через агенезію і/або дисгенезію гонад;
  • передчасне випадання функції яєчників – гіпер­гонадотропна аменорея у жінок молодших за 35 років;
  • передчасне ятрогенне випадання функції яєчників – гіпергонадотропна аменорея у жінок внаслідок хірургічного втручання, радіаційного або хіміотерапевтичного ураження гонад;
  • синдром резистентних яєчників;
  • пізній репродуктивний вік жінки;
  • носійство аутосомно-рецесивних хвороб;
  • менопауза [4].

Згідно з Наказом МОЗ України від 09.09.2013 р. № 787 «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні», проведення запліднення in vitro з використанням донорських ооцитів можливе у наступних випадках:

  • відсутність ооцитів набута чи вроджена, зумов­­лена природною менопаузою;
  • ризик передачі спадкових захворювань;
  • невдалі повторні спроби запліднення in vitro при низькій якості ембріонів та незадовільному реагуванні яєчників на контрольовану стимуляцію і неодноразовому отриманні ооцитів та ембріонів низької якості [5].

У літературних джерелах не існує єдиної думки щодо протоколів стимуляції у донорів ооцитів. Нами також не знайдено даних відносно їх ефективності.

Отже, метою роботи було вивчення ефективності контрольованої стимуляції овуляції у донорів ооци­­­тів у залежності від протоколу стимуляції.

Матеріали та методи дослідження

вгору

Для досягнення поставленої мети було проаналізовано медичну документацію 120 донорів ооцитів, яким проводилася стимуляція суперовуляції в медичному центрі «Мати та дитина» у 2012-2015 рр. Усі картки були розподілені на дві групи. До першої групи увійшли жінки (n = 70), у яких в циклі стимуляції для запобігання передчасним пікам лютеїнізуючого гормона використовували агоніст гонадотропін-ри­лізинг гормона (а-ГнРГ), а до другої – особи (n = 50), у яких застосовували антагоніст ГнРГ (ант-ГнРГ).

До групи донорів ооцитів включали жінок з наступними характеристиками: вік в межах від 20 до 30 років, відсутність поганих звичок та будь-якої соматичної патології, наявність нормального каріотипу, наявність хоча б одних пологів в анамнезі. Пацієнтки обох груп отримували з 2-3-го дня менструації в межах протоколу контро­льованої стимуляції овуляції фолітропін бета (пурегон, Н. В. Органон, Нідерланди) підшкірно дозою 150-200 МО в залежності від індексу маси тіла та кількості антральних фолікулів протягом 6-12 днів. При досягнені щонайменше трьома фолікулами розміру 17 мм пацієнткам вводили хоріонічний гонадотропін людини (ХГЛ) 5000 МО внутрішньом’язово. Через 36 год після введення ХГЛ проводили трансвагінальну пункцію фолікулів. У першій групі а-ГнРГ (триптореліну ацетат 3,75 мг) використовували з 21-го дня попереднього до стимуляції циклу у вигляді одноразової ін’єкції (діферелін, IPSEN Pharma biotech, Франція), а в другій – ант-ГнРГ (ганіреліксу ацетат 0,5 мг/мл) – з 6-го або 7-го дня стимуляції у вигляді щодобових ін’єкцій (оргалутран, Organon Ltd, Ireland). Вказані препарати застосовували до дня, який передував введенню ХГЛ.

Оцінювали тривалість стимуляції, кількість витрачених препаратів, отриманих фолікулів, яйцеклітин та їх якість.

Обробку даних проводили з використанням методів варіаційної статистики, рангового критерію Манна – Уїтні, χ2-критерію і точного критерію Фішера.

Результати дослідження та їх обговорення

вгору

Вік обстежених донорів ооцитів – від 20 до 30 років, середній вік достовірно не відрізнявся у групах і становив 26,15 ± 0,35 і 25,73 ± 0,68 року відповідно у першій та другій групах (p > 0,05). Між групами не зареєстровано статистично значущих відмінностей за соціальним станом, соматичним, гінекологічним та репродуктивним анамнезом (p > 0,05).

Усі жінки мали щонайменше одні пологи в анам­незі, оскільки це є одним з обов’язкових критеріїв відбору до програм донорства ооцитів. Середня кількість вагітностей (1,85 ± 0,16 та 1,92 ± 0,18 відповідно по групах) та пологів (1,34 ± 0,12 та 1,27 ± 0,09) в обох групах була подібною (p > 0,05).

У ході вивчення клінічних даних продемонстровано відсутність ожиріння в усіх обстежених: індекс маси тіла у жінок обох груп істотно не відрізнявся та становив 21,84 ± 1,28 і 22,27 ± 1,63 кг/м2. Основні показники гормонального статусу в усіх обстежених донорів ооцитів були в межах норми (p > 0,05) та не відрізнялись від таких у здорових жінок [6].

При УЗД не виявлено патологічних утворень органів малого таза. Кількість антральних фолікулів у донорів обох груп дорівнювала 8-10 на один яєчник: 8,45 ± 0,76 і 9,12 ± 0,68 відповідно по групах (p > 0,05).

Усім жінкам після повного клініко-лабораторного обстеження на 2-3-й день менструального циклу виконували УЗД органів малого таза, й при відсутності патологічних утворень у яєчниках, структурних змін ендометрію та його товщині не більше 3,5 мм починали стимуляцію суперовуляції. Середня тривалість стимуляції (таблиця) у пацієнток першої групи становила 11,25 ± 0,05 дня у порівнянні з 13,03 ± 0,04 дня (p < 0,05) у другій групі. Тобто стимуляція суперовуляції при використанні а-ГнРГ тривала на 2 дні довше, ніж при використанні ант-ГнРГ. Загальна кількість витраченого рекомбінантного фолікулостимулюючого гормона (рФСГ) була також достовірно (на 500 МО) більшою (2450,19 ± 121,43 МО у порівнянні з 1960,67 ± 117,26 МО; p < 0,05).

Таблиця. Результати контрольованої стимуляції яєчників донорів ооцитів

Показник

Перша група (n = 70)

Друга група (n = 50)

Тривалість стимуляції (дні)

13,03 ± 0,04

11,25 ± 0,05 *

К-сть рФСГ (МО)

2450,19 ± 121,43

1960,67 ± 117,26 *

К-сть отриманих фолікулів

25,15 ± 0,77

32,41 ± 0,83*

К-сть отриманих ооцитів

21,07 ± 0,38

20,59 ± 0,42

К-сть зрілих ооцитів

16,53 ± 0,17

19,12 ± 0,21*

* Різниця між групами статистично вірогідна; p < 0,05.

Кількість отриманих фолікулів при використанні ант-ГнРГ була вірогідно вищою (32,41 ± 0,83 у порівнянні з 25,15 ± 0,77 при використанні а-ГнРГ; p < 0,05). Водночас кількість отриманих ооцитів вірогідно не відрізнялась і становила близько 20 яйцеклітин (21,07 ± 0,38 та 20,59 ± 0,42 відповідно по групах; p > 0,05). У той же час кількість якісних (зрілих) ооцитів у першій групі була вірогідно меншою (16,53 ± 0,17 та 19,12 ± 0,21 відповідно по групах; p < 0,05).

Вивчення ускладнень перебігу контрольованої стимуляції яєчників показало, що у 23 (32,85%) жінок першої групи та у 7 (14,0%) – другої розвинувся синдром гіперстимуляції яєчників 1-го ступеня (p < 0,05), а ще у 2 (2,86%) жінок, у яких використовували а-ГнРГ – синдром гіперстимуляції 3-го ступеня.

Таким чином, проведене рестроспективне дослідження показало, що у донорів ооцитів використання а-ГнРГ збільшує тривалість стимуляції та кількість використаного препарату рФСГ з паралельним зменшенням кількості отриманих яйцеклітин та їх якості.

Висновки

вгору

Оптимальним у програмах отримання донорських ооцитів є протокол стимуляції суперовуляції з використанням щодобових доз ант-ГнРГ для запобігання передчасним пікам лютеїнізуючого гормона. Подальший пошук з метою оптимізації схем стимуляції суперовуляції у донорів доцільно проводити в межах саме даного протоколу.

Список використаної літератури

1. Палыга И. Е. Клинический анализ неудачных попыток использования вспомогательных репродуктивных технологий. Здоровье женщины. 2013. № 8 (84). C. 164-166.

2. Гьюдайс Л. С. Имплантирующаяся оплодотворенная яйцеклетка и материнский организм. Проблемы эндокринологии. 2009. № 5. С. 30-32.

3. Баскаков В. П. Состояние репродуктивной системы женщины при эндометриозе. Проблемы репродукции. 2005. № 2. С. 15-18.

4. Авраменко Н. В. Вспомогательные репродуктивные технологии. Запорожский медицинский журнал. 2014. № 3 (84). С. 95-100.

5. Наказ МОЗ від 09.09.2013 № 787 «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні».

6. Лабораторный справочник СИНЭВО. Под ред. Небыльцовой О. В. Киев. ООО «Доктор5Медиа», 2011. – 420 с.

References

1. Palyiga I. E. Klinicheskiy analiz neudachnyih popyitok ispolzovaniya vspomagatelnyih repro­duktivnyih tehnologiy/I.E. Palyiga //Zdorove zhenschinyi. – № 8 (84). – 2013. – C. 164-166.

2. Gyudays L. S. Implantiruyuschayasya oplodo­tvorennaya yaytsekletka i materinskiy organizm // Problemyi endokrinologii. – 2009. – № 5. – S. 30-32

3. Baskakov V. P. Sostoyanie reproduktivnoy siste­myi zhenschinyi pri endometrioze // Problemyi reproduktsii. – 2005. – № 2. – S. 15-18.

4. Avramenko N. V. Vspomogatelnyie reproduktivnyie tehnologii// Zaporozhskiy meditsinskiy zhurnal. – №3 (84). – 2014. – S. 95-100.

5. Nakaz MOZ 09.09.2013 № 787 Pro zatver­dzhennya Poryadku zastosuvannya dopomIzhnih reproduktivnih tehnologIy v UkraYinI.

6. Laboratornyiy spravochnik SINEVO/Pod red. Nebyiltsovoy O. V. – K.: OOO «Doktor5Media», 2011. – 420 s.

Результаты контролируемой стимуляции овуляции в программах донации ооцитов

Т.А. Продан, Н.А. Данкович, О.М. Бабенко

Целью работы было изучение эффективности контролируемой стимуляции овуляции у доноров ооцитов в зависимости от протокола стимуляции.

Материалы и методы исследования. Для достижения поставленной цели была проанализирована медицинская документация 120 доноров ооцитов, которым проводили стимуляцию супер­овуляции в медицинском центре «Мати та дитина» в 2012-2015 гг. Все карточки были распределены на две группы: в первую группу вошли женщины (n = 70), у которых в цикле стимуляции для пред­упреждения преждевременных пиков лютеинизирующего гормона использовали агонист гонадотропин-ри­лизинг гормона, а во вторую (n = 50) – те, у которых применяли антагонист.

Результаты. Средняя продолжительность стимуляции при использовании агонистов гонадотропин-рилизинг гормона была в среднем на 2 дня дольше. Общее количество затраченного рекомбинантного фолликулостимулирующего гормона была также достоверно (в среднем на 500 МЕ) больше, а полученных фолликулов и яйцеклеток – меньше.

Заключение. Таким образом, проведенное исследование показало, что оптимальным в программах получения донорских ооцитов является протокол стимуляции суперовуляции с использованием еже­дневных доз антагониста гонадотропин-рилизинг гормона для предупреждения преждевременных пиков лютеинизирующего гормона. Дальнейший поиск с целью оптимизации схем стимуляции суперовуляции у доноров целесообразно проводить в рамках именно данного протокола.

Ключевые слова: экстракорпоральное оплодотворение, стимуляция суперовуляции, донорство ооцитов

Results of controlled ovarian stimulation in programs оf oocyt donation

Т.A. Prodan, N.A. Dankovich, O.M. Babenko

The aim of the research was to study the effectiveness of controlled ovarian stimulation in oocyte donors depending on the stimulation protocol.

Materials and methods of research. To achieve this goal, the medical documentation of 120 oocyte donors, who was stimulated in the Medical Center «Mother and Child» in 2012-2015 was analyzed. All medical cards were divided into two groups: the first group (n = 70) included women for whom was used a gonadotropin-releasing hormone agonist in the stimulation cycle to prevent premature luteinizing hormone peaks, and the second group (n = 50) – those for whom was used an antagonist.

Results. The average duration of stimulation in case of usage of gonadotropin-releasing hormone agonists was on 2 days longer. The total amount of recombinant follicle-stimulating hormone was also significantly (on average 500 IU) more, and the resulting follicle and oocy­tes – less.

Сonclusion. Thus, the study showed that optimal protocol for obtaining donor oocytes is a protocol with usage daily doses of a gonadotropin-releasing hormone antagonist to prevent premature luteinizing hormone peaks. Іt is meaningful to carried out further search for the purpose of optimizing the schemes of stimulation of superovulation in donors within the framework of this particular protocol.

Keywords: in vitro fertilization, stimulation of superovulation, donation of oocytes.

Наш журнал
у соцмережах:

Випуски за 2018 Рік

Зміст випуску 7-8 (120-121), 2018

  1. М.В. Майоров, С.В. Ворощук, Е.А. Жуперкова, С.И. Жученко, О.Л. Черняк

  2. Е.Ф. Кира, А.М. Савичева

  3. З.М. Дубоссарская, Е.А. Пузий

  4. Є.В. Гріжимальський, Д.Р. Шадлун, А.Й. Гарга, О.М. Цівина

  5. Л.И. Тутченко, Е.А. Коляда, Т.П. Гавриленко

  6. С.П. Пасєчніков

Зміст випуску 6 (119), 2018

  1. Р.А. Ткаченко

  2. Л.И. Тутченко, Е.А. Коляда, Т.П. Гавриленко

  3. А.П. Григоренко, А.С. Шатковская, О.Г. Шиманская, О.А. Плюта

  4. С.П. Пасєчніков, Я.М. Клименко

  5. Р.А. Ткаченко, М.С. Рыбин, С.П. Зайченко

  6. О.А. Борисенко, Т.А. Зайцева, А.В. Шапошникова, С.Г. Кудинова

  7. А.Б. Бизунков

Зміст випуску 5 (118), 2018

  1. І.Б. Вовк

  2. И.В. Лахно, В.И. Останина, Е.В. Милютин

  3. Н.И. Стуклов

  4. З.М. Дубоссарская, Ю.А. Дубоссарская

  5. В.И. Аверина

  6. А.Б. Бизунков

Зміст випуску 4 (117), 2018

  1. І.Б. Вовк

  2. Е.Н. Носенко, Т.Я. Москаленко, Е.В. Смирнова, А.В. Рутинская

  3. M. Gold, A. Andriessen, A. Bader, R. Alinsod, E. Shane French, N. Guerette, Є. Колодченко, М. Krychman, S. Murrmann, J. Samuels

  4. Т.А. Продан, Н.О. Данкович, О.М. Бабенко

  5. О.В. Рыкова

  6. Ю.П. Вдовиченко, О.М. Гопчук

  7. Р.А. Ткаченко

  8. Є.В. Гріжимальський, А.Й. Гарга

Зміст випуску 3 (116), 2018

  1. Т.В. Авраменко, И.М. Меллина, Н.И. Владимирова

  2. О.І. Буткова, І.А. Жабченко, В.Ф. Олешко

  3. Н.В. Косей, С.И. Регеда, А.И. Западенко

  4. А.С. Шатковська, А.П. Григоренко, О.Г. Горбатюк, А.М. Біньковська, В.Ю. Онишко, O.І. Полунченко, О.Л. Ємельянік

  5. О.В. Ромащенко, С.Н. Мельников, А.В. Бабич

  6. С.Н. Гайдукова, С.В. Выдыборец

Зміст випуску 2 (115), 2018

  1. І.Б. Вовк, О.В. Трохимович

  2. Р.А. Ткаченко

  3. Л.Б. Маркин

  4. И.И. Лесной

  5. І.Г. Криворчук, Ю.В. Давидова, А.Ю. Ліманська

  6. С.О. Шурпяк, В.І. Пирогова, Н.В. Щурук

  7. О.В. Ромащенко

  8. Р.А. Ткаченко, В.В. Каминский

  9. Є.В. Гріжимальський, А.Й. Гарга

  10. В.І. Горовий

Зміст випуску 1 (114), 2018

  1. Р.А. Ткаченко, В.В. Каминский

  2. С.Р. Галич

  3. В.І. Медведь, М.Є. Кирильчук, К.М. Дуда

  4. В.И. Черний

  5. А.А. Буднюк

  6. С.Н. Гриценко

  7. Ю.О. Дубоссарська

  8. В.К. Кондратюк, Н.П. Дзись, Н.Е. Горбань, А.И. Нарольская, Н.Д. Коблош

  9. О.О. Єфіменко, О.Ю. Михайленко

  10. А.С. Шатковська, О.Г. Горбатюк, А.П. Григоренко, А.М. Біньковська, В.Ю. Онишко

  11. В.В. Баранова, А.Ю. Ліманська, Ю.В. Давидова

Зміст випуску 1, 2018

  1. Т.Ф. Татарчук, О.В. Рыкова

  2. Н.В. Косей

  3. О.А. Ефименко

  4. Н.А. Цубанова, А.В. Барская, Т.Д. Губченко

  5. Н.Ю. Педаченко, Н.Ф. Захаренко

  6. І.Б. Вовк

  7. Ю.Т. Цуканов, А.Ю. Цуканов, В.Н. Баженов, И.Ф. Корниенко, В.В. Василевич

Випуски поточного року

Зміст випуску 2 (131), 2020

  1. О. В. Дженина, В. Ю. Богачев, А. Л. Боданская

  2. В.І. Пирогова

  3. М.В. Медведєв

  4. М. В. Майоров, С. В. Ворощук, Е. А. Жуперкова, С. И. Жученко, О. Л. Черняк

  5. І. В. Лахно, А. Е. Ткачов

  6. Ю. В. Лавренюк, П. Л. Шупика, М. В. Лоншакова

  7. С. П. Пасєчніков, П. О. Самчук

  8. R. Eastell, C. J. Rosen, D. M. Black, A. M. Cheung, M. H. Murad, D. Shoback