ЮРИДИЧЕСКАЯ КОНСУЛЬТАЦИЯ

За путівкою, яку мені видали за місцем роботи, як лікар проходжу передатестаційний цикл (ПАЦ) для отримання кваліфікаційної категорії. Проте від мене вимагають, щоб у той час, коли проходять курси, я знаходилася на роботі (на добовому чергуванні). Розкажіть про порядок табелювання працівників, які перебувають на навчанні з відривом від виробництва та без?
Питання щодо підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання та проходження атестації лікарів врегульовано нормами декількох нормативно-правових актів: Постановою Кабінету Міністрів (КМ) України від 28.06.1997 р. № 695 «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва», Наказами МОЗ України від 19.12.1997 р. № 359 «Про подальше удосконалення атестації лікарів», від 17.03.1993 р. № 48  «Про порядок направлення на стажування лікарів і їх наступного допуску до лікарської діяльності» та від 22.07.1993 р.
№ 166  «Про подальше удосконалення системи післядипломної підготовки лікарів (провізорів)» тощо.
Так, відповідно до норм розділів 3 та 4 Положення затвердженого Наказом МОЗ України № 359, перед атестацією на присвоєння, підтвердження кваліфікаційної категорії лікарі проходять ПАЦ у закладах післядипломної освіти або на факультетах післядипломної освіти та складають іспит.
Відповідно до норм п. 3.1 Положення про післядипломне навчання лікарів (провізорів), затвердженого Наказом МОЗ України  № 166, ПАЦ проводяться за очною формою навчання з повним відривом лікаря від роботи на період навчання в інституті
(факультеті).
Згідно з п.п. 5.3-5.4 зазначеного вище положення, після одержання путівки, керівник органу, закладу охорони здоров'я, де працює лікар, який направляється на цикл, видає наказ про відрядження лікаря на підвищення кваліфікації.
Разом із тим нормами Постанови КМ України № 695 передбачено для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки та навчання іншим професіям з відривом від виробництва, наступні державні гарантії:

• збереження середньої заробітної плати за основним місцем роботи на час навчання;
• оплату вартості проїзду працівника до місця навчання і назад;
• виплату добових за кожний день перебування в дорозі у розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень.

Отже, вимога роботодавця працювати
(в т.ч. чергувати) за місцем роботи під час навчання з відривом від виробництва є неправомірною. Виняток становить лише випадок, коли працівник, окрім основної роботи, додатково працює за внутрішнім сумісництвом. Сумісництво він повинен відпрацьовувати у вільний від основної роботи час, яка на період підвищення кваліфікації фактично здійснюється у відрядженні на базі навчального закладу.
Також необхідно зазначити, що працівник не має права самостійно, без розпорядчого документу роботодавця (наказ, розпорядження) відбувати у відрядження.
Які існують норми чинного законодавства щодо додаткової відпустки для матерів, які мають двох і більше неповнолітніх дітей? Яким чином я можу розпоряджатися своєю відпусткою (черговою та додатковою)? Чи можуть мені надавати відпустку частинами, якщо мені це не вигідно?
Питання щодо надання працівникам відпустки врегульовано нормами Кодексу законів про працю України (КЗпП) та Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р.
№ 504/96. Згідно зі ст. 79 КЗпП України та
ч. 10 ст. 10 цього закону, черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Крім того, ч. 13 зазначеної статті закону нормативно закріплено право окремих категорій працівників на використання щорічної відпустки у зручний для них час, за їхнім бажанням. Серед таких працівників є і жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда.
Отже, право при складанні та узгодженні графіка надання щорічних відпусток працівник має самостійно визначати період, в якому йому буде зручно використати таку відпустку.
Відповідно до норм ст. 11 цього закону щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу як виняток може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо позначитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.
У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії цих причин або за згодою сторін переноситься на інший період.
Стосовно додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, то вона належить до виду соціальних відпусток, і порядок її надання врегульовано нормами ст. 19 і 20 даного закону.
Так, жінкам, яка працюють і мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП України). За наявності декількох підстав для надання такої відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад тривалість щорічної відпустки, передбаченої ст. 6, 7 і 8 вищезазначеного закону, а також понад тривалість щорічних відпусток, установлених іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються в порядку, визначеному ст. 11 закону.
Оскільки зазначена відпустка є соціальною і не належить до виду щорічних відпусток, вона може надаватися в будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини.
Якщо працівник, який має право на соціальну відпустку, з якихось причин не скористався цим правом у році досягнення дитиною певного віку або ж за кілька попередніх років, він має право використати цю відпустку, а в разі звільнення незалежно від підстав йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпусток, як це зазначено у ст. 24 закону.
Законодавством не передбачено терміну, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівників, які мають дітей.
Питання поділу відпустки на частини врегульовано ст. 12 даного закону. На прохання працівника щорічна відпустка може бути поділена на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.
Загалом відпустка є правом працівника на відпочинок, а право не є обов’язком. Для його реалізації працівник керується лише своєю волею, що виключає будь-який примус з боку керівництва! Так, роботодавець не може змусити працівника користуватися своїм правом та вимагати поділу відпустки на частини.
Також відповідно до норм ст. 56 КЗпП України робота на умовах неповного робочого часу (у випадку дописувача на 0,5 ставки) не передбачає будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників, в т.ч. і тих, що стосуються відпочинку.

Уважаемые читатели! Если у вас возникли вопросы касательно юридических норм трудового законодательства просим отправлять в адрес редакции:
ул. Светлицкого 35а, г. Киев, 04123, журнал «Медицинские аспекты здоровья женщины» или по электронному адресу: Arefieva@id-zu.com