Лікування закрепу у вагітних

У сучасній медичній літературі не існує чіткого визначення поняття «закреп». Найбільш часто зустрічається таке формулювання: «закреп (констипація)» – це хронічна затримка випорожнень внаслідок тривалого перебування калових мас у товстому кишечнику з рідкісною та нерегулярною, здебільшого тяжкою і болісною дефекацією затверділих екскрементів. Нормальна частота дефекації коливається від 3 разів на день до 3 разів на тиждень. Ці нормативи підтверджено дослідженнями у більшості країн світу. Останніми роками під закрепом розуміють частоту актів дефекації ≤ 2 рази на тиждень з виділенням твердих фекальних мас, що нерідко супроводжується відчуттям напруги і дискомфорту. Кількість осіб, які страждають від закрепів, постійно збільшується, тому ця проблема набуває актуальності у повсякденній практиці лікаря.

Зазвичай закрепи при вагітності стають більш частими. За даними різних авторів, це взагалі найпоширеніша патологія кишечника під час вагітності, що спостерігається у 11-62 % випадків. Таке значне поширення закрепів зумовлене фізіологічними змінами у системі травлення і її регулюванні в гестаційному періоді. Встановлено ослаблення автоматичної ритмічної діяльності кишечника у вагітних унаслідок підвищення порогу збудливості його рецепторів до біологічно активних речовин (серотоніну, ацетилхоліну, гістаміну). Простагландини, впливаючи на тонус гладенької мускулатури, активізують діяльність кишечника. Однак при вагітності він стає толерантним до звичайних фізіологічних подразників. Це біологічно виправдано, оскільки при спільній з маткою іннервації будь-яке надмірне посилення перистальтики могло б спровокувати скоротливу діяльність матки, викликавши таким чином загрозу переривання вагітності або передчасних пологів. Прогестерон, концентрація якого підвищується багаторазово і тримається стабільно високою аж до пологів, чинить розслаб­лювальну дію на гладенькі м’язові клітини. Знижуючи тонус мускулатури матки, він, природно, розслаблює і мускулатуру товстого кишечника. На додаток до цього відбуваються також анатомічні зміни: у другій половині вагітності збільшена матка здавлює кишечник, ускладнюючи проходження калових мас.

Отже, гіпотонія кишечника при вагітності – не що інше, як захисна реакція організму, однак її наслідком є закрепи, які розглядаються вже як патологія.

Лікування закрепів у вагітних передбачає два етапи. Спочатку проводять корекцію режиму харчування. Жінкам рекомендують включити до раціону продукти, багаті на харчові волокна (овочі, фрукти, цільнозерновий хліб, зелень, морську капусту), а також споживати не менше 1,5-2 л рідини на добу.

За відсутності ефекту від вищевказаних першочергових заходів призначають медикаментозну терапію – другий етап лікування закрепів. Лікарські препарати, що застосовують під час вагітності, повинні бути безпечними для матері і плода та проявляти терапевтичний ефект у мінімальних дозах. Існують три основні групи послаблювальних засобів:

• стимулюючі;
• засоби, що розм’якшують фекальні маси;
• засоби, що збільшують об’єм вмісту кишечника.

У відповідності до даних Управління з конт­ролю за харчовими продуктами та лікарськими препаратами (FDA, США) у сучасному арсеналі послаблювальних засобів наявна лише невелика кількість препаратів, які вагітні можуть приймати протягом тривалого часу.

Найбільш переконливі докази ефективно­сті й безпечності натепер має Мукофальк – препарат із лузги насіння подорожника (Plantago ovata Forssk). Згідно з результатами низки світових та національних клінічних досліджень, він є препаратом вибору при закрепах у вагітних. Мукофальк належить до третьої групи послаблювальних за­собів – збільшує об’єм вмісту кишечника.

Діюча речовина препарату поглинає приблизно таку кількість води, яка в 40 разів перевищує її власну масу. Під час прийому Мукофальку випорожнення стають більш об’ємними, а фекалії залишаються м’якими, перистальтика кишечника стимулюється, швидкість пасажу підвищується. Лузга насіння не розщеплюється у кишковому тракті, і таким чином усмоктування не відбувається. У товстій кишці рослинні волокна частково розщеплюються за допомогою кишкової мікрофлори до ненасичених жирних кислот, які чинять трофічний та стабілізуючий вплив на слизову оболонку кишечника.

На базі відділення внутрішньої патології вагітних ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України» для лікування закрепу у 23 вагітних застосовували препарат Мукофальк. Його призначали всередину по одному пакетику (5 г) зазвичай 2 рази на день після розмішування у достатній кількості рідини (щонайменше 150 мл на один пакетик) з обов’язковим додатковим прийомом ще однієї склянки води (при закрепах необхідно запивати препарат додатковою склянкою води). До призначення Мукофальку вагітні використовували інші послаб­лювальні засоби без відчутного ефекту. Усі хворі добре переносили прийом препарату, жодних побічних реакцій не відзначено.

Уже наприкінці першого тижня застосування препарату у 19 (82,6 %) пацієнток нормалізувалися частота (щодня або раз на два дні) і консистенція випорожнень. У трьох (13 %) вагітних спостерігались явища метеоризму, однак вони були транзиторними і мали помірний характер. В однієї (4,3 %) жінки виникла алергічна реакція, у зв’язку з чим препарат відмінили.

Таким чином, Мукофальк є ефективним і безпечним біологічним лікарським препаратом для купірування закрепу у вагітних. Унаслідок його прийому достовірно зменшуються клінічні прояви цієї найбільш поширеної у гестаційному періоді патології кишечника.