сховати меню

Ретроспективний аналіз поширеності статевих інфекцій серед сімейних пар

сторінки: 32-36

С. К. Джораєва, к.мед.н., зав. лабораторії мікробіології; В. В. Гончаренко, к.мед.н., наук. співроб. лабораторії мікробіології; Ю. В. Щербакова, д.мед.н., вчений секретар; О. К. Іванцова, О. В. Щеголєва, А. Р. Бабута. ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України»

* «Дерматологія та венерологія», 2018, № 4.

Проведено ретроспективний аналіз поширення інфекцій, що передаються статевим шляхом, серед одружених пар, що звернулися по дерматовенерологічну допомогу до консультативної поліклініки ДУ «ІДВ НАМНУ».

Метою роботи був аналіз поширеності інфекцій, що передаються статевим шляхом, серед сімейних пар, які звернулися для обстеження з різних мотиваційних причин.

Матеріали та методи: проведено клініко-лабораторне обстеження 154 сімейних пар на наявність статевих інфекцій.

Результати проведених досліджень продемонстрували наявність окремих закономірностей поширення урогенітальних інфекцій у шлюбних парах в залежності від мотиваційних причин звернення та типу статевої поведінки.

Ключові слова: інфекції, що передаються статевим шляхом, Chlamydia trachomatis, Trichomonas vaginalis, статеві партнери.

Запальні захворювання сечостатевого тракту різноманітного мікробного ґенезу залишаються однією з актуальних проблем громадської охорони здоров’я. Значимість ії як з медичної, так і соціальної точки зору зумовлена високим рівнем захворюваності серед населення. Глобальна поширеність, широкий спектр патологічних станів з високою частотою ускладнень, порушень репродуктивної функції або гестаційного періоду, можливість інфікування новонароджених та розвитку тяжких захворювань у немовлят і дітей, ризик висхідної інфекції у жінок фертильного віку надає велике значення здійсненню моніторингу за актуальними збудниками, які циркулюють на території країни, та є невід’ємною складовою підвищення якості досліджень і лікування [3, 9].

За даними ВООЗ, щорічно реєструється близько 500 млн нових випадків інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), з них по 100 млн хламідіозу та гонореї та 300 млн трихомонозу. Але, за різними оцінками, вважається, що офіційна статистика відображає лише 30-40% випадків існуючої інфекції. В Україні щорічно фіксується приблизно 400 тис. нових випадків статевих інфекцій, хоча загальні показники захворюваності поступово знижуються. Так, ретроспективний аналіз епідеміологічної ситуації за десятирічний період, проведений на підставі статистичних звітів, показав динамічне зниження захворюваності на ІПСШ в Україні у 1,5-2 раза [7]. Але зареєстровані у звітах статеві інфекції часто відображають лише частковий відсоток від реальної кількості випадків зараження серед населення, оскільки багато інфекцій мають безсимптомний перебіг. Також далеко не всі пацієнти з явними симптомами захворювання звертаються до лікувальних закладів та реєструються. Значна кількість людей у багатьох країнах віддають перевагу приватним клінікам або самостійному лікуванню за інтернет-допомогою, тому державні клініки охоплюють неповну частку пацієнтів з ІПСШ, що зумовлює недосконалий облік [1, 2].

Поширеність безсимптомних ІПСШ, виявлених при лабораторному дослідженні, може давати уявлення про реальний рівень захворюваності в популяції, до якої належать особи, які звернулися по допомогу. Пацієнти з безсимптомними формами захворювань зазвичай звертаються до лікарів з причин, не пов’язаних з ІПСШ (наприклад за консультацією з приводу планування вагітності, профілактичних оглядів тощо). Взагалі поширеність інфекцій в окремих групах пацієнтів, сформованих з урахуванням мотивації звернення до лікаря, може суттєво відрізнятися. Тому реальні дані щодо інфікованості у групах людей з різними типами сексуальної поведінки також можуть бути різними [5, 10, 11].

У популяціях осіб, які ведуть невпорядковане сексуальне життя, з поведінкою, пов’язаною з високим ризиком інфікування, відсотки наявних інфекцій динамічно зростають. Збільшення числа статевих партнерів та зменшення кількості випадків використання презервативів, як правило, призводить до зростання частоти ІПСШ у певних популяціях. За результатами анкетування фахівцями відділення венерології ДУ «ІДВ НАМНУ» встановлено, що серед жінок комерційного сексу існують різні точки зору щодо використання презервативів. Виявилось, що близько 40% представниць опитаної уразливої групи не використовують бар’єрні методи захисту при різних формах статевих контактів. Разом з цим показники інфікованості уразливих груп також можуть відрізнятися. Наприклад, за даними спостережень ДУ «ІДВ НАМНУ», у 60% представниць уразливих груп була визначена наявність трихомонад у порівнянні з 30% поширеністю серед жінок загальної популяції з маломаніфестними запальними захворюваннями статевої сфери. Отже, ризикована сексуальна поведінка асоціюється з високою вірогідністю інфікування. При анкетуванні іншої групи жінок комерційного сексу наявність статевих інфекцій визнали 46,9% опитуваних. Але, за спостереженнями фахівців, більшість пацієнтів з ІПСШ неохоче визнають інфікованість у минулому [4, 12].

Аналогічна картина спостерігається і в епідпоказниках щодо поширеності інших ІПСШ, у тому числі й мікст-інфекції, і змішаного бактері­ально-вірусного інфікування. Іншими словами, тенденція до загального зниження поширеності ІПСШ може розрізнятися в окремих популяційних групах. Також надається велике значення структурам статевих соціальних мереж внаслідок того, що навіть невелика мережа може зумовлювати різну поширеність ІПСШ в залежності від структури зв’язків між членами співтовариства [5, 6, 8].

Таким чином, усе вищезазначене ілюструє, що поширювання ризикованої соціальної поведінки, нехтування правилами безпечного сексу у певній популяції може призвести до більш високих рівнів наявності сексуально трансмісивних інфекцій, котрі, як правило, вважаються фізичними маркерами «незахищених» статевих контактів з численними партнерами. Постійний моніторинг актуальних збудників ІПСШ та отримані точні дані захворюваності можуть сприяти посиленню та вдосконаленню протиепідемічних заходів на національному рівні.

Метою роботи обрано проведення ретроспективного аналізу поширеності ІПСШ серед сімейних пар, що звернулися для обстеження з різних мотиваційних причин.

Матеріали та методи дослідження

вгору

Для досягнення поставленої мети було залучено 154 пари, які проходили обстеження на наявність ІПСШ в консультативній поліклініці ДУ «ІДВ НАМНУ». Пацієнти були розподілені на 4 групи в залежності від мотиваційних причин звернення до лікаря. Ретроспективний аналіз отриманих результатів виконано за чотирирічний період.

Комплекс лабораторних досліджень охоплював мікроскопічне й культуральне дослідження біологічного матеріалу, отриманого із сечостатевих шляхів. Верифікацію хламідійної інфекції здійснювали за допомогою імунофлюоресцентного методу з використанням діагностичних наборів «РекомбіСлайдХламідія» (Лабдіагностика, РФ). Діагностику трихомонадної інфекції проводили за допомогою бактеріоскопії препаратів виділень, зафарбованих 1% розчином метиленового синього, та бактеріологічного методу із застосуванням середовища для трихомонад (HiMedia, Індія).

Ідентифікацію вилучених грампозитивних аеробних, грамнегативних аеробних ферментуючих та неферментуючих бактерій проводили за допомогою рутинних методів на підставі морфологічних, культуральних та біохімічних властивостей. Визначення чутливості вилучених аеробних мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів за допомогою диск-дифузійного методу та інтерпретацію отриманих результатів проводили згідно з нормативними документами МОЗ України. За допомогою світлової мікроскопії мазків виділень здійснювалась візуалізація мікробного пейзажу препаратів (бактеріальний вагіноз, сечостатевий кандидоз, гонококова інфекція тощо). Також враховували показники серологічних досліджень сироваток крові для визначення рівня IgG до Ureaplasma urealyticum та Chlamydia trachomatis. Наявність антитіл установлювали за допомогою наборів для імуноферментного аналізу Vitro-Test Chlamydia – IgG та Vitro-Test Ureaplasma – IgG (Україна) згідно з інструкцією виробника.

Результати та їх обговорення

вгору

Був проведений ретроспективний аналіз даних за 2014-2017 рр. Пацієнтів було обстежено на наявність ІПСШ в амбулаторно-поліклінічному відділенні ДУ «ІДВ НАМНУ». Критеріями включення до дослідження було перебування у шлюбі (наявність одного постійного статевого партнера та тривалих статевих відносин без використання бар’єрних методів контрацепції упродовж більше ніж 1,5 року). До когорти обстежених увійшли пацієнти, переважна кількість котрих перебувала в офіційному шлюбі. Тривалість шлюбних взаємовідносин була різною – від 1,5 до 40 років. Невелика кількість пар (18,6%) перебували в цивільному шлюбі.

Віковий діапазон обстежених був достатньо широким. Так, вік пацієнтів чоловічої статі варіював від 17 до 80 років (середній вік 36,3 ± 5,0 років), а жіночої – від 18 до 80 років (середній вік 36,8 ± 5,1 року).

Передусім було підраховано сумарні показники обстеження в усій когорті пацієнтів, що показало наступні підсумки. Хламідії хоча б у одного з партнерів було знайдено в 11,7% пар, а в обох партнерів показник сягав 14,9%, що в сукупності становило 26,6%. Виявлення трихомонад здійснено у 25,3% пар, серед яких обопільна інвазія паразита відбулася у 14,3% партнерів, а частота виявлення T. vaginalis лише в одного становила 14,3%. Також враховували результати бактеріологічних досліджень змішаної умовно-патогенної мікрофлори (УПМ). У даній популяції пацієнтів спостерігалось переважне виділення Staphylococcus haemolyticus з родини стафілококів, показник досяг 12,3%, та Escherichia coli з ентеробактерій у 12,9% пацієнтів. Інші види УПМ, а саме Staphylococcus saprophiticus, Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus warneri, Staphylococcus aureus, Klebsiella pneumoniae, були ізольовані у незначної кількості обстежених, виділення усіх перелічених мікробів становили загалом близько 25%.

Відзначено, що представники УПМ у максимальних показниках щільності колонізації вилучались переважно в жінок, тоді як у переважної кількості їх статевих партнерів-чоловіків встановлювали мінімальні концентрації наявних мікроорганізмів. Спектр колонізації, як правило, мав полімікробний характер з переважанням двокомпонентних асоціацій. До того ж у 17,5% жінок був виявлений бактеріальний вагіноз. Окрім того, враховували показники наявності маркерів антитільної відповіді до C. trachomatis та U. urealyticum, загальна частота виявлення яких сягала 30,5 та 23,4% відповідно.

Однак для досягнення поставленої мети необхідно було з’ясувати відсотки виявлення наявних інфекційних агентів у різних групах пацієнтів, тому що аналіз основних клінічних та епідеміологічних показників виявив деяку неоднорідність у причинах звернення пацієнтів за лікарською консультацією. Тому наступний аналіз результатів лабораторних досліджень був здійснений в залежності від мотивації візиту до лікаря в окремих вибіркових групах. Виявилось, що за мотиваційними причинами серед загальної когорти обстежених можна виділити 4 окремі групи, і, відповідно, у кожній з цих популяційних груп був здійснений аналіз отриманих результатів та гендерно-вікових особливостей.

Групу 1 становили 48 сімейних пар, причиною звернення яких стало планування вагітності. Для пацієнтів була характерною відсутність скарг. Середній вік становив 33,9 ± 0,9 року в чоловіків та 28,8 ± 0,7 у жінок.

До групи 2 ввійшли подружжя, у котрих були проблеми із зачаттям, тобто безплідні родини. За анамнестичними даними, більшість пацієнтів отримували кількаразову антибіотикотерапію у минулому. Кількість групи становила 35 пар, середній вік чоловіків – 38,2 ± 1,3, жінок – 34,3 ± 1,1 року.

У групі 3 було проаналізовано результати обстеження 38 сімейних пар у віковому діапазоні від 24 до 35 років. Середній вік становив 30,7 ± 1,0 рік для чоловіків та 28,4 ± 1,2 року для жінок. Для пацієнтів даної групи була характерною наявність симптомів запальних процесів сечостатевого тракту та випадкових статевих контактів, переважно в чоловіків.

До групи 4 увійшли 33 подружніх пари віком старших за 40 років. Партнери чоловічої статі мали скарги насамперед щодо еректильної дисфункції та дизуричних явищ. Як правило, у чоловіків був діагностований хронічний уретропростатит, а клінічні прояви у жінок мали різноманітний характер – від підгострих хронічних ендоцервіцитів, хронічних циститів до скарг на наявність екстрагенітальної патології у вигляді артрологічних уражень. Середній вік пацієнтів становив 48,5 ± 1,2 року серед чоловіків та 42,8 ± 1,3 – у жінок. Частиною обстежених чоловіків визнавалась наявність у минулому численних позашлюбних контактів.

mazg19_78_3236_r-300x214.jpg

Виявлення сечостатевих інфекцій у різних групах пацієнтів

На рисунку наведено дані, які відображують результати лабораторної діагностики інфекцій сечостатевого тракту за результатами проведеного аналізу в різних групах пацієнтів.

Як відображено на діаграмі, показники виявлення урогенітальних інфекцій у групі 1, до якої увійшли сімейні пари, візит до лікаря у яких був пов’язаний з плануванням вагітності, були помітно нижчими. Так, загальні цифри виявлення хламідій сягали 10,4%, а трихомонад – 6,25%. Лише у 8,3% жінок було виявлено наявність гемолітичного стафілокока, не було знайдено представників ентеробактерій, а ознаки бактеріального вагінозу було помічено в 14,6% жінок. Щодо серологічних маркерів хламідійної та уреаплазмової інфекції, IgG визначено у 16,7 та 12,5% пар відповідно. Необхідно відзначити, що наявність C. trachomatis та T. vaginalis підтверджена в обох статевих партнерів, а УПМ у діагностично значущих концентраціях виявлялась лише в жінок.

Другу групу обстежених становили подружжя з безпліддям. На діаграмі помітно, що в даній когорті пацієнтів виявлено лише облігатно-патогенні мікроорганізми, тобто C. trachomatis у 34,3% та T. vaginalis у 20,0%. Спостерігалась неоднорідність результатів. Хламідійна моноінфекція знайдена у 22,9%, трихомонадна – у 8,6%, а 4 сімейні пари мали поєднану інфекцію, зумовлену двома патогенами. У даній групі пацієнтів інфікованість була дещо вищою серед жінок. Інакше кажучи, з 15 інфікованих пар та чи інша інфекція була знайдена у 9 жінок проти 6 чоловіків. Але в разі відсутності визначення збудника бралася до уваги наявність антитільної відповіді. Як правило, у партнера чоловічої статі, у котрого не було знайдено антигена хламідій, спостерігалась наявність IgG до C. trachomatis, загальна антитільна відповідь виявлена у 25,7% пар. Уреаплазмові антитіла було виявлено у 22,9% родин. У результаті бактеріологічних досліджень не ідентифіковано потенційно патогенних мікроорганізмів у належній кількості. І лише показник знаходження бактеріального вагінозу у жінок сягав 17,1%.

У групі 3 обстежених з наявністю виражених клінічних ознак інфікованості урогенітального тракту показники за деякими збудниками вирізнялись у бік підвищення відсотка виявлення. Насамперед це стосувалося T. vaginalis, наявність котрих підтверджено в загальній кількості у 42,1% пар. При цьому збудника ідентифіковано в одного з партнерів у 26,3%, а в обох – 15,8% випадків. Показник виявлення найпростіших був майже у 6,5 раза вищий, ніж у першій групі, та вдвічі вищий, ніж у другій. Стосовно верифікації хламідійної інфекції, то тут відсотки діагностування значно відрізнялися лише від таких у першій групі обстежених, тобто кількість інфікованих пацієнтів сягала 34,2%, при цьому обопільна інфікованість спостерігалася у 10,5%. Антитільну відповідь до хламідій встановлено у 26,3% осіб. Також часто відзначалась наявність хламідійних антитіл при відсутності антигена та навпаки. Частота мікст-інфікування не перевищувала загальної тенденції і становила 7,9%. У даній групі виявлено високий показник визначення кишкової палички, наявність якої не відзначено у попередніх групах. E. colі ідентифіковано у 31,6% пацієнток у високих цифрах обсіменіння та майже в половини їхніх партнерів, кількісні показники щільності колонізації у котрих відрізнялися мінімальними концентраціями мікроорганізму. Також було відзначено наявність S. haemolyticus в 21,1% випадків та у невеликої частини пацієнток виявлялась деяка кількість інших УПМ, а саме S. warnery, K. pneumoniae, S. aureus, S. saprophiticus (наведене у порядку зменшення значення показника).

У групі 4, до якої входили родини з довготривалими хронічними запальними процесами, також спостерігались достатньо високі показники виявлених інфекцій. Найвищим виявився показник хламідійної інфекції, який досяг 45,5%, та інвазія T. vaginalis, що спостерігалась у 40,9% пацієнтів. Діапазон ідентифікованих УПМ був достатньо широким; окрім домінуючих S. haemolyticus та E. colі у 21,2 та 24,2% випадків відповідно асоціантами виступали й інші мікроорганізми: K. pneumoniae – 12,1%, S. warnery – 6,1%, S. aureus – 3,1%. Як правило, кількість видів мікроорганізмів в асоціаціях була більшою у пацієнток зі скаргами на хронічні цистити. Також при виконанні бактеріологічних досліджень зразків з цієї групи пацієнтів відзначалась наявність штамів E. colі з більш вираженим агресивним потенціалом і гемолітичною активністю. Переважна кількість даних штамів мала ознаки полірезистентних – вони були нечутливі до 3 та більше груп антибіотиків. Досить часто в пацієнтів виявляли IgG до C. trachomatis (30,3%) та U. urealyticum (21,2%).

Висновки

вгору

Таким чином, методом анкетування виявлено різні мотиваційні причини звернення пацієнтів по лікувально-діагностичну дерматовенерологічну допомогу, а саме: планування вагітності, безпліддя, наявність маніфестної інфекції у пацієнтів віком до 40 років та ознаки тривалих запальних процесів сечостатевого тракту й екстрагенітальної патології в осіб віком старших за 40 років. Відзначено гендерні відміни у виявленні збудників ІПСШ. У випадку наявності інфекції лише в одного статевого партнера хламідійну інфекцію частіше верифікували у чоловіків, а трихомонадну – в жінок. Виявлення облігатних патогенів у групах відрізнялося в залежності від мотиваційного чинника звернення по дерматовенерологічну допомогу.

За наявності випадкових статевих контактів відсоток вияву ІПСШ та наявність ускладнень захворювань урогенітального тракту були вищими. Показники захворюваності на ІПСШ свідчать про переважне поширення облігатно-патогенних інфекцій серед сімейних пар з ризикованою статевою поведінкою у групі віком 25-35 років з вираженими симптомами запалень сечостатевого тракту, а також серед осіб старших за 40 років з підгострим перебігом хронічних урогенітальних захворювань. Отримані дані свідчать про доцільність моніторингу статевих інфекцій з позицій малих соціальних груп.

Список використаної літератури

1. Волкославская В. Н., Гутнев А. Л. О заболеваемости инфекциями, передающимися половым путем, в Украине. Клиническая иммунология. Аллергология. Инфектология. Спецвыпуск: Дерматовенерологія в загальномедичній практиці. 2011. С. 10-12.

2. Диагностика и терапия бактериальных инфекций, передаваемых половым путем: результаты многоцентрового фармакоэпидемиологического исследования, проведенного в различных регионах России / Ю. А. Белькова, и др. КМАХ. 2010. Т. 12, № 3. С. 226-245.

3. Изучение распространенности возбудителей ИППП (C. trachomatis, N. gonorrhoeae, М. genitalium, T. vaginalis) с помощью ПЦР в реальном времени в формате «МУЛЬТИПРАЙМ» / А. Е. Гущин и др. Клиническая дерматология и венерология. 2011. № 4. С. 90-93.

4. Мавров Г. І., Иващенко Л. В., Щербакова Ю. В. Особливості клініки і епідеміології інфекцій, що передаються статевим шляхом, у жінок комерційного сексу. Дерматологія та венерологія. 2016. № 3 (73). С. 96-98.

5. Мавров Г. І., Миронюк В. І., Осінська Т. В. Поширення инфекцій, що передаються статевим шляхом, серед споживачив психоактивних речовин: анализ сексуальних мереж. Дерматологія та венерологія. 2018. № 2 (80). С. 35-42.

6. Мавров Г. И., Нагорный А. Е., Кочетова Н. В. Анализ сексуальных сетей при инфекциях, передающихся половым путем, – новое направление исследований и практической деятельности. Дерматологія та венерологія. 2010. № 2 (48). С. 18-29.

7. Особливості розповсюдження інфекцій, що передаються статевим шляхом, з урахуванням впливу ВІЛ-інфекції в Україні / Г. М. Бондаренко та ін. Дерматологія та венерологія. 2017. № 1 (75). С. 8-14.

8. Can social network analysis help address the high rates of bacterial sexually transmitted infections in Saskatchewan / M. A. Trecker et al. Sexually Transmitted Diseases. 2017. Vol. 44. P. 338-343.

9. Gonorrhoea, chlamydia, syphilis and trichomonas in children under 13 years of age: national surveillance in the UK and republic of Ireland / R. Reading, K. Rogstad, G. Hughes, G. Debelle. Arch. Dis.Child. 2014. Vol. 99, N8. P. 712-716.

10. Male infertility: a public health issue caused by sexually transmitted pathogens / F. Gimenes, et al. Nat. Rev. Urol. 2014. Vol. 11, N12. P. 672-687.

11. Prevalence of genital Mycoplasma, Ureaplasma, Gardnerella and human papillomavirus in Japanese men with urethritis, and risk factors for detection of urethral human papillomavirus infection / K. Shigehara. et al. J. Infect. Chemother. 2011. Vol. 17, N4. P. 487-492.

12. Prevalence of Trichomonas vaginalis, Mycoplasma genitalium and Ureaplasma urealyticum in men with urethritis attending an urban sexual health clinic / N. Knatib et al. Int. J. STD AIDSl. 2014. Vol. 55 (4). P. 332-336.

Ретроспективный анализ распространенности половых инфекций среди семейных пар

С. К. Джораева, В. В. Гончаренко, Ю. В. Щербакова, Е. К. Иванцова, Е. В. Щеголева, А. Р. Бабута

Проведен ретроспективный анализ распространенности инфекций, передающихся половым путем, среди семейных пар, обратившихся за дерматовенерологической помощью в консультативную поликлинику ГУ «ИДВ НАМНУ».

Целью работы был анализ распространенности инфекций, передающихся половым путем, среди семейных пар, обратившихся для обследования по разным мотивационным причинам.

Материалы и методы: проведено клинико-лабораторное обследование 154 семейных пар на наличие половых инфекций.

Результаты проведенных исследований продемонстрировали наличие отдельных особенностей относительно распространенности урогенитальных инфекций в зависимости от мотивационных причин обращения к врачу и типа полового поведения.

Ключевые слова: инфекции, передающиеся половым путем, Chlamydia trachomatis, Trichomonas vaginalis, половые партнеры.

Retrospective analysis of sexually transmitted infections spread in family pairs

S. K. Dzhoraeva, V. V. Goncharenko, Yu. V. Shcherbakova, O. K. Ivantsova, O. V. Schegolyeva, A. R. Babuta

Retrospective analysis was performing on the spread of sexually transmitted infections among family pairs, which took the dermatovenerological advance in polyclinic SE «IDV NAMS of Ukraine».

Objective: analysis of the spread of sexually transmitted infections among family pairs, which took for investigation sexually transmitted infections depend of motivation reason.

Materials and methods: 154 family pairs were examined for the presence of sexually transmitted infections.

Results of the investigations was demonstrated the presence of some peculiarities about the spread of urogenital infections on depend of the motivation reason and sexually type behaviour.

Keywords: sexually transmitted infections, Chlamydia trachomatis, Trichomonas vaginalis, sexual partners.

Наш журнал
у соцмережах:

Випуски за 2019 Рік

Зміст випуску 7-8 (128-129), 2019

  1. З. М. Дубоссарская, Ю. А. Дубоссарская

  2. І. Б. Вовк, І. В. Бачинська

  3. О. І. Буткова, І. А. Жабченко, Т. М. Коваленко

  4. С. К. Джораєва, В. В. Гончаренко, Ю. В. Щербакова, О. К. Іванцова, О. В. Щеголєва, А. Р. Бабута

  5. Вол. В. Подольський, В. В. Подольський

  6. С.О. Возіанов, О. В. Ромащенко, В. М. Григоренко, С. М. Мельников, В. В. Білоголовська, О. В. Бабич, Л. Ф. Яковенко

  7. В. І. Горовий

Зміст випуску 6 (127), 2019

  1. Т.В. Авраменко, І.М. Мелліна, Л.М. Бикова

  2. Д.Р. Шадлун, Є.В. Гріжимальский, А.Й. Гарга

  3. О.Г. Горбатюк, О.В. Васьків, А.П. Григоренко, А.С. Шатковська, А.М. Біньковська, В.Ю. Онишко

  4. Тобі де Вільєрс, О.Л. Громова

  5. О.В. Ромащенко, А.В. Руденко, Л.Ф. Яковенко

  6. В.І. Горовий, О.І. Яцина

Зміст випуску 4-5 (125-126), 2019

  1. З.М. Дубоссарська, В.Т. Нагорнюк

  2. Н.С. Луценко, О.Д. Мазур, Р.В. Слухенська

  3. Є.В. Гріжимальський, А.Й. Гарга

  4. О.И. Клычева, А.Б. Хурасева

  5. О.В. Ромащенко, В.М. Григоренко, В.В. Білоголовська, О.В. Бабич

  6. Н.В. Хомяк, В.И. Мамчур

  7. А.Д. Дюдюн

Зміст випуску 3 (124), 2019

  1. О.А. Ефименко

  2. О.П. Гнатко, В.Ф. Нагорна, Н.О. Удовікова, Н.Г. Скурятіна

  3. Девід Серфаті

  4. В.І. Горовий

Зміст випуску 1-2 (122-123), 2019

  1. І.А. Жабченко

  2. О. Йоскович, J. Fazakas, Р.О. Ткаченко, О.А. Галушко

  3. Вл.В. Подольський, В.В. Подольський

  4. О.В. Дженина, В.Ю. Богачев, В.Н. Лобанов, А.Л. Боданская

  5. В. Новикова, С. Езов

  6. С.П. Пасечников

  7. В.І. Горовий

Випуски поточного року

Зміст випуску 2 (131), 2020

  1. О. В. Дженина, В. Ю. Богачев, А. Л. Боданская

  2. В.І. Пирогова

  3. М.В. Медведєв

  4. М. В. Майоров, С. В. Ворощук, Е. А. Жуперкова, С. И. Жученко, О. Л. Черняк

  5. І. В. Лахно, А. Е. Ткачов

  6. Ю. В. Лавренюк, П. Л. Шупика, М. В. Лоншакова

  7. С. П. Пасєчніков, П. О. Самчук

  8. R. Eastell, C. J. Rosen, D. M. Black, A. M. Cheung, M. H. Murad, D. Shoback