Магній в акушерській практиці: відомі факти та нові можливості


У статті висвітлено роль дефіциту магнію, розглянуто патофізіологічні механізми порушення магнієвого гомеостазу в організмі. Описано роль цього макроелементу при вагітності, під час пологів, для післяпологової реабілітації, а також для профілактики гестаційного діабету і ожиріння. Розглянуто профілактичні заходи щодо запобігання дефіциту магнію як на етапі підготовки до вагітності, так і під час гестації, починаючи із самих ранніх її термінів. Наведено позитивні ефекти перорального прийому препаратів магнію на основі солей магнію з органічними кислотами, зокрема з оротовою кислотою.

Ключові слова: дефіцит магнію, вагітність, істміко-цервікальна недостатність, дисплазія сполучної тканини.

Сучасна ситуація у світі (військові конфлікти, екологічні негаразди, все більше розшарування населення планети на бідних і багатих з очікуваними порушеннями умов проживання та структури і якості харчування тощо) призвела до суттєвих змін у перебігу багатьох фізіологічних процесів в організмі людини, зокрема вагітності. Ця проблема стає дедалі актуальнішою, зважаючи на негативні демографічні зміни у більшості країн світу (переважання смертності населення над народжуваністю, висока дитяча смертність, інвалідизація та висока захворюваність населення тощо).

Однією з визначальних складових здоров’я та добробуту населення є його харчування. Нера­ціональне та неякісне харчування вагітної жінки може зашкодити як їй самій у період найбільшого навантаження на організм, так і внутрішньоутробному плоду. Надалі відмова від грудного вигодовування або його неможливість з будь-яких причин ще більше посилюють негативні метаболічні зміни в організмі новонародженої дитини, що закладають вже порушений фундамент здоров’я на наступне життя. При цьому негативний вплив має як недостатнє за основними параметрами харчування (білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мікроелементи), так і надлишкове споживання їжі, що часто супроводжується гіподинамією та, як наслідок, ожирінням з усіма його негативними впливами на системи та органи людини.

Нутритивні дефіцити не залежать від пори року та місця проживання, а у 70-80% вагітних жінок має місце полігіповітаміноз [1]. Таку ситуацію слід профілактувати визначенням стану мікронутрієнтного статусу жінки ще до вагітності, в період прегравідарної підготовки, та його корекцією. Згідно із сучасними рекомендаціями ВООЗ, обов’язковим є отримання жінками заліза та фолієвої кислоти, починаючи з етапу підготовки до вагітності та протягом усього її перебігу. Щодо інших мікроелементів та вітамінів, то їх застосування у даного контингенту жінок має бути обґрунтовано доказами їх дефіциту [2].

Найчастіше сьогодні спостерігається нестача кальцію (Са) та вітаміну D, а також йоду, особливо в ендемічних регіонах, що потребує призначення їх у вигляді мінерально-вітамінних комплексів або окремих мікроелементів [1].

При цьому ще один з найважливіших макронутрієнтів — четвертий за кількістю катіон та другий після калію за фізіологічним значенням мікроелемент в організмі людини — залишається поза увагою, а саме магній (Mg). Він виступає кофактором понад 600 ферментативних реакцій і є необхідним для синтезу нуклеїнових кислот та білків. Магній сприяє утворенню та гідролізу АТФ, відіграє важливу роль у процесах гліколізу, у цитратному циклі. За участі Mg активується холін­естераза, відбувається синтез та етерифікація холестерину, він регулює секрецію паратиреоїдного гормона та нейром’язову провідність, бере участь у функціонуванні м’язової тканини та остеогенезі. Водночас позаклітинний Mg впливає на ритм серця, його дефіцит може призвести до шлуночкової тахікардії та раптової смерті. Гіпомагніємія часто супроводжується підвищеною збудливістю центральної нервової системи, а гіпермагніємія — її депресією [3].

Найбільша кількість магнію знаходиться у кістковій і м’язовій тканинах та у клітинах печінки. У плазмі крові та еритроцитах знаходиться менше 1% від загальної кількості Mg. Близько 60% сироваткового Mg знаходиться в іонізованому стані, решта пов’язана з протеїнами (що пояснює гіпомагніємію при гіпоальбумінемії), фосфатами та цитратами [4].

Фізіологічна добова потреба в Mg для дорослих становить 5 мг на 1 кг ваги. У нормі концентрація Mg в плазмі крові коливається від 1,6 до 2,3 мекв/л.

За добу з їжею до організму людини надходить ~ 30 мекв Mg, однак його рівень більше залежить від екскреції нирками, які є основним органом регуляції вмісту Mg в організмі (при його дефіциті забезпечують 100% реабсорбцію Mg) [3].

Основними джерелами харчового Mg є бобові та злакові культури, шпинат, а також горіхи та шоколад. Однак в цих продуктах водночас знаходиться велика кількість і таких елементів, як Са, натрій та фосфор (Р), які перешкоджають достатній абсорбції Mg. За даними різних дослідників, дефіцит Mg в популяції сягає 14,5%, серед вагітних ця цифра дорівнює 16-43% [4-6].

Розділяють первинний і вторинний дефіцит Mg. Первинний, або латентний, дефіцит Mg пов’язаний з генними мутаціями, що призводять до порушень його трансмембранного обміну. Вторинний дефіцит Mg в організмі може бути зумовлений різними захворюваннями (гастроентерит, нефротичний синдром, гіперкортицизм тощо), прийомом лікарських засобів (діуретики, цитостатики, естрогенвмісні препарати), а також умовами життя (хронічний стрес, фізичне перенавантаження, гіподинамія, вагітність та лактація) [7, 8].

Слід зауважити, що у багатьох жінок при настанні вагітності вже спостерігається певний дефіцит Mg, що підтверджують проведені в Німеччині дослідження. Так, у 56,4% осіб віком 14-18 років, у 38,3% — 19-24 років та у 26,5% — 25-34 років рівень сироваткового Mg не відповідав рекомендаціям Німецького товариства харчування [9].

Таким чином, періоди вагітності та лактації визнано чинниками ризику розвитку гіпомагніємії, оскільки саме в цей час відбувається підвищене споживання організмами матері та плода/плодів більшості мікро- та макроелементів, у т.ч. і Mg. Під час вагітності потреба в Mg зростає у 1,5-2 рази, що великою мірою зумов­­лено формуванням і функціонуванням плаценти, внутрішньоутробним ростом і розвитком плода, а також підвищенням рівнів естрогенів та альдостерону [4, 10].

Додатково до потреб матері та плода в Mg та недостатньому потраплянню його з їжею у вагітних спостерігається підвищена екскреція мінералу із сечею; за даними L. Spätling et al. (2017) — на 20% [11]. Це можна пояснити підвищенням ударного обсягу серця на 40% внаслідок вагітності, що призводить до збільшення ниркової фільтрації та неадекватної реабсорбції Mg [9].

Нестача Mg під час вагітності спостерігається не лише в крові, а й у тканинах пропорційно його зниженню в плазмі крові, зокрема в міометрії, що може стати підґрунтям для розвитку багатьох ускладнень вагітності. Так, дефіцит Mg у вагітних може призвести до розвитку плацентарної дисфункції, прееклампсії внаслідок спазму маткових артерій, синдрому затримки росту плода; відносний дефіцит іонів Mg2+ викликає загрозу переривання вагітності, розвиток патологічного прелімінарного періоду, дискоординовану пологову діяльність, порушення стану сполучної тканини та розвиток істміко-цервікальної недостатності (ІЦН) [26].

Відомо, що у мітохондріях знаходиться понад 70 Mg-залежних білків. Здебільшого це ферменти, що регулюють енергетичний метаболізм, відновлення ДНК, виживаність клітин та мітохондрій, а також беруть участь у метаболізмі мікронутрієнтів, біосинтезі білків та підтриманні противірусного імунітету. Клітини плаценти містять максимальну кількість мітохондрій, дефіцит Mg в яких негативно позначається на їх функціонуванні [4, 12]. Таким чином, доведено, що гіпомагніємія у матері призводить до порушення функції плаценти і, як наслідок, затримки росту плода та його дистресу [13, 14]. Дефіцит Mg у вагітних може призводити до підвищення внутрішньоутробної загибелі плода, зниження його маси тіла та розмірів [15]. Крім того, доведено, що гіпомагніємія у матері під час вагітності спричиняє порушення когнітивних функцій у дитини в подальшому житті [16].

Причиною такого ускладнення вагітності, як пре­еклампсія, сьогодні вважають едотеліальну дисфункцію. Магній має антиоксидантну дію, активує продукцію оксиду азоту та простацикліну, перешкоджаючи таким чином розвитку патології ендотелію судин. Він є дезагрегантом та помірним антикоагулянтом [17, 18]. Підвищення екскреції Mg із сечею під час вагітності також може викликати підвищення артеріального тиску [18, 19]. Важливим є також факт того, що Mg залучений до процесів секреції, зв’язування та активації інсуліну і є кофактором більшості ферментів вуглеводного обміну. Дефіцит Mg сприяє підсиленню резистентності до інсуліну [19]. Встановлено, що у пацієнток із гестаційним цукровим діабетом рівень Mg в плазмі крові значно нижчий ніж у здорових вагітних [19, 20].

Дефіцит Mg негативно позначається на стані сполучної тканини, особливо у жінок з її недиференційованою дисплазією (НДСТ). В основі цієї патології лежать мутації генів, що відповідають за синтез/резорбцію структурних білків сполучної тканини або ферментів, які беруть участь в цих процесах, кількісні зміни в утворенні повноцінних компонентів екстрацелюлярного матриксу, порушення фібрилогенезу [21, 22]. Дефіцит вітамінів, макро- та мікроелементів, в т.ч. й Mg, є однією із основних причин, що зумовлюють розвиток та клінічні прояви НДСТ. У вагітних це може проявлятися такими порушеннями функції сполучної тканини, як ІЦН, варикозна хвороба, розтяжки на шкірі тощо.

Слід зазначити, що дефіцит прогестерону призводить до реорганізації компонентів сполучної тканини шийки матки (ШМ), що викликає посилення процесів її вкорочення у жінок з НДСТ та супроводжується зниженням в крові рівня Mg.. А вже в умовах зниженої концентрації Mg порушується здатність фібробластів продукувати колаген та відбувається патологічна активація Са-залежних контрактильних реакцій в міометрії і посилюються прояви загрози переривання вагітності/передчасних пологів [23, 24].

Магній активно впливає на структуру сполучної тканини (колаген, еластин, колагенові волокна). Доведено, що дефіцит Mg призводить доуповільнення синтезу структурних компонентів, посилення процесів деградації колагенових волокон, порушення співвідношення колагенових/еластинових волокон у бік збільшення останніх, сприяє синтезу дефектного колагену через порушення структури ізбірки колагенових волокон.

Магній знаходиться у конкурентних взаєминах ізСа, який у свою чергу визначає гнучкість волокон еластину ірегулює процеси активації центрів еластаз.

Дуже важливим є баланс між Ca таMg, оскільки при дефіциті Mg2+ та нормальному/підвищеному рівні Ca2+ підвищується активність протеолітичних ферментів — металопротеїназ, які викликають деградацію колагенових волокон, що призводить до надлишкової деградації сполучної тканини [25].

Одним з найбільш розповсюджених проявів НДСТ під час вагітності є ІЦН. Саме при цій патології відбуваються порушення в структурі екстрацелюлярного матриксу, що й призводять до передчасного розм’якшення та розкриття внутрішнього вічка ШМ з наступними негативними наслідками (розвиток хоріонамніоніту, репродуктивні втрати). Так, за нашими даними, зростання показників маркера синтезу сполучної тканини Total P1NP у вагітних з ІЦН свідчить про активацію синтезу колагену I типу, який сприяє передчасному розм’якшенню тканин ШМ, а також саморозкриттю цервікального каналу і внутрішнього вічка. Середня концентрація маркера резорбції сполучної тканини β-CrossLaps, яка у вагітних з ІЦН була в межах фізіо­логічної норми і трохи нижче, ніж у контрольній групі, свідчить про переважання процесів синтезу колагену над процесами резорбції. Підвищені рівні Са загального, Ca2+ і Р на фоні зниження концентрації Mg можуть бути ознаками підвищення концентрації м’язової тканини в ШМ, що відбувається при патологічному заміщенні сполучної тканини на гладеньком’язові клітини у вагітних з НДСТ, і сприяти активності матки. Зниження концентрації натрію Na+ і калію K+ є ознакою порушення процесів мембранного транспорту, яке відбувається при такому заміщенні [26, 27].

Водночас слід пам’ятати, що Mg сприятливо впливає на інтенсивність кровотоку вфетоплацентарній системі за рахунок позитивного інотропного ефекту на серцево-судинну систему матері у поєднанні зі спазмолітичною дією на судинну стінку. Крім цього, він знижує чутливість матки до окситоцину. Також токолітичні ефекти Mg реалізуються за рахунок блокування продукції простагландинсинтетази, яка бере участь в утворенні багатьох простагландинів, у т.ч. Е2 та Р2α, що призводить до зменшення скорочувальної здатності міометрія [21].

Ще одним неприємним проявом гіпомагніємії під час вагітності є крампі (інтенсивні болючі скорочення м’язів стопи, гомілки або обох цих зон) та синдром неспокійних ніг (СНН). Судоми м’язів переривають сон та негативно впливають на денну діяльність, погіршуючи якість життя вагітних. Однією з причин виникнення такого стану вважають дисбаланс мікро- та макроелементів, зокрема, Mg, Ca та Na. Найкращим лікуванням крампі та СНН на сьогоднішній день визнано прийом препаратів Mg на ніч. СНН також пов’язують із залізодефіцитом, тому бажано у таких жінок визначати рівень феритину в крові та (за необхідності) додавати препарати заліза до лікування [28].

Ще одна важлива роль Mg — забезпечення фази спокою при проведенні нервових імпульсів та участь у синтезі ключових нейромедіаторів [1, 29]. Саме тому є виправданим призначення препаратів Mg при мігрені у вагітних. Механізм виникнення головного болю при мігрені може бути пов’язаний з порушенням внутрішньоклітинних взаємин Ca та Mg, а також судинним спазмом, зумовленим магнієвим дефіцитом. Ефективність та безпечність такої терапії мігрені доведено низкою клінічних досліджень [4, 30, 31].

Добре відома також нейропротекторна роль Mg (на прикладі сульфату) щодо мозку передчасно народженої дитини ще на етапі її внутрішньоутробного перебування при загрозі передчасних пологів у матері. При передчасних пологах у плазмі крові плодів визначається підвищення рівня матриксних металопротеїназ-9, які здатні порушувати цілісність гематоенцефалічного бар’єра і таким чином потенціювати проникнення прозапальних цитокінів до головного мозку та його пошкодження. Саме сульфат Mg здатний знижувати активність матриксних металопротеїназ-9 і чинити нейропротективну дію [4, 32]. Значна кількість досліджень доводить зниження ризику та попередження розвитку дитячого церебрального паралічу та крововиливів у головний мозок новонародженого на фоні терапії сульфатом Mg [33, 34]. Крім того, вивчено та доведено нейропротекторну дію сульфату Mg з метою профілактики та лікування еклампсії тапрееклампсії за рахунок попередження процесів нейрозапалення та набряку головного мозку [35].

Якщо клінічна ситуація не вимагає інтенсивних внутрішньовенних інфузій препаратів Mg, то оптимальним є тривале використання пероральних форм із вмістом даного мінералу. Існує чимало варіантів таблетованих препаратів, які різняться між собою кількістю Mg та його біодоступністю в залежності від основи (цитрат, оротат, сульфат тощо), а також наявністю/відсутністю додаткових речовин (вітамінів групи В). По кожному з них існує переконлива доказова база, що сформувалась впродовж останніх десятиріч. Основні позитивні ефекти пероральних препаратів Mg (за даними рандомізованих проспективних досліджень 1981-2015 рр.)[36] можна представити в наступних напрямках:

• покращення перебігу і результатів вагітності та пологів;
• зниження частоти спонтанних абортів, передчасних пологів;
• зниження частоти затримки внутрішньоутробного розвитку плода, проявів плацентарної дисфункції, гіпотрофії, дистресу плода та асфіксії новонародженого, більш висока їх оцінка за шкалою Апгар;
• зниження частоти розвитку гіпертензивних розладів у вагітних, в т.ч. прееклампсії;
• зниження частоти клінічно виражених випадків ІЦН;
• позитивний вплив на ЦНС матері та плода, клінічний ефект лікування мігрені у вагітних;
• позитивні результати лікування крампі та СНН.

Сучасні погляди на застосування Mg в акушерсько-гінекологічній практиці полягають в необхідності визначення його дефіциту ще на етапі прегравідарної підготовки, корекції цієї нестачі за допомогою адекватної терапії та продовження прийому препаратів Mg протягом усієї вагітності, зважаючи на численність його ефектів в організмі жінки та плода, а також недостатнє його потрапляння в організм з продуктами харчування. Особливо слід звертати увагу на жінок з груп ризику магнієдефіциту (пацієнтки із синдромом мальабсорбції, цукровим діабетом, гіпертонічною хворобою, метаболічним синдромом та ожирінням, а також при багатоплідній вагітності та жінки, які палять), оскільки в них виникає потреба у збільшеному споживанні Mg.

Для первинної діагностики дефіциту Mg достатньо поставити жінці 3 простих запитання:чи страждає вона від підвищеної нервової збудливості, розладами сну та м’язовими спазмами? Ствердні відповіді дозволяють запідозрити нестачу Mg. У такому разі слід застосувати спеціальний опитувальник, розроблений в РСЦ Інституту мікроелементів ЮНЕСКО [1, 37].

У сумнівних випадках слід скористатися можливостями лабораторної діагностики щодо визначення концентрації Mg в крові, слині, сечі, волоссі.

Фахівці Німецького товариства з вивчення магнію (Sosiety for Magnesium Research e. V.) рекомендують застосування препаратів Mg протягом усієї вагітності, оскільки вони мають гарний профіль безпеки, низьку частоту побічних ефектів та є економічно доступними [28]. На їх думку, вагітна повинна отримувати препарати Mg дозою 240-480 мг (10-20 ммоль) щоденно. Прийом слід починати якомога раніше, продовжувати протягом усього періоду гестації та при лактації. Не слід припиняти лікування і перед пологами, оскільки гальмівний ефект даних препаратів щодо початку родової діяльності є недоведеним. Єдиним протипоказанням для прийому препаратів Mg є тяжка ниркова недостатність [28].

Наш клінічний та науковий досвід дозволяє рекомендувати як препарат Mg для тривалого використання, починаючи з прегравідарної підготовки, протягом вагітності та лактації, Магнерот (Вьорваг Фарма, Німеччина), до складу якого входить магнію оротат 500 мг (1,35 ммоль або 32,8 мг Mg).

Препарати на основі солей Mg з органічними кислотами (оротова кислота), в яких аніон кислоти слугує «переносником Mg» (ліганд) всередину клітини, характеризуються високою біодоступністю. Оротова кислота має спорідненість з рядом молекул метаболому людини (сукупності всіх низькомолекулярних речовин з молекулярною масою ≤1000 дальтон, що знаходяться в клітинах і тканинах організму). Крім того, оротова кислота впливає на фермент N-ацетилглюкозамінтрансферазу, інгібування внутрішньоклітинної фосфодіестерази і модулювання коферменту PQQ з протизапальним та антиоксидантним ефектами [37-39].

Магній в основному є внутрішньоклітинним катіоном, його внутрішньоклітинна концентрація більш ніж у 10 разів перевищує цей показник у плазмі крові. У той же час основна частина внутрішньоклітинного Mg знаходиться в мітохондріях, 90% — у комплексі з АТФ, де і проявляє свою дію. Дефіцит АТФ призводить до втрати Mg, і саме оротова кислота здатна підвищувати вміст АТФ і діяти як фіксатор Mg в клітинах (Mg-fixing agent) [40].

Сама оротова кислота бере участь в обміні білків і фосфоліпідів, перетворенні фолієвої і пантотенової кислот, метаболізмі ціанокобаламіну, синтезі амінокислоти метіоніну, утилізації глюкози, синтезі рибози, створенні і підтриманні резервів АТФ, утворенні резервів м’язового карнозину, зниженні рівня кортизолу (антистресовий ефект), впливає на ріст і розвиток клітин і тканин, особливо м’язової тканини (за рахунок синтезу рибонуклеїнової кислоти), спричиняє стимулюючий вплив на білковий обмін [1, 41].

Таким чином, Магнерот має подвійний механізм дії (магній впливає на енергетичний обмін клітини, оротова кислота має власну метаболічну [анаболічну] активність), добре переноситься, ризик побічних ефектів є мінімальним. Магнієва сіль оротової кислоти слаборозчинна в воді, тому практично не чинить послаблюючої дії.

У світі існує тривалий досвід застосування Магнероту як засобу, що усуває дефіцит Mg, в т.ч. і при вагітності [1, 42-44].

Зазвичай у період гестації препарат призначають по 2 таблетки тричі на день протягом тижня, потім по 1 таблетці 2-3 рази на день протягом 4 тиж або більш тривалого часу.

Підсумовуючи викладене, слід рекомендувати прийом препаратів Mg з високою біодоступністю та гарним профілем безпеки (Магнерот), починаючи з етапу прегравідарної підготовки, й продовжувати його протягом усієї вагітності та під час лактації. Такий підхід дасть можливість запобігти розвитку гіпомагніємії з усіма негативними наслідками для матері та дитини.

Список використаної літератури

1. Раевская О. А., Лищук О. В. Мы — то, что едим. StatusPraesens. 2018. № 10. С. 103-108.

2. Рекомендации ВОЗ по оказанию дородовой помощи для формирования положительного опыта беременности [WHO recommendations on antenatal care for a positive pregnancy experience]. Женева: ВОЗ; 2017 г. Лицензия: CC BY-NC-SA 3.0 IGO.

3. Бабак С. І., Кротюк Т. Ф., Галушко О. А. Порушення водно-електролітного балансу та їх корекція. Частина 3. Корекція порушень обміну магнію та фосфору. Гострі та невідкладні стани в практиці лікаря. 2017. № 5-6 (68-69). С. 21-24.

4. Лисицына О. И., Хилькевич Е. Г. Применение препаратов магния во время беременности. Человек и лекарство. Казахстан. 2018. № 7 (102). С. 28-32.

5. James M. F. Magnesium in obstetrics. Best Pract & Res Clin Obst & Gyn. Vol. 24, Iss. 3, 2010, p. 327-337.

6. Кошелева Н. Г. Роль гипомагниемии в акушерской патологии и методы ее коррекции. Вестн. Рос. ассоц. акушеров-гинекологов. 1999. № 1. С. 46.

7. Громова О. А., Серов В. Н., Торшин И. Ю. Магний в акушерстве и гинекологии: история применения и современные взгляды // Трудный пациент. 2008. № 8. С. 10-15.

8. Серов В. Н., Михайлова О. И., Вересова А. А., Тютюнник В. Л. Лечение и профилактика дефицита магния у беременных. Вопросы гинекологии, акушерства и перинатологии. 2013. № 12 (2). С. 61-66.

9. Влияет ли содержание магния на течение бере­менности: мнение экспертов. Медицинские аспекты здоровья женщины. 2017. № 3 (108). С. 10-13.

10. Кравченко О. В. Особливості формування судинного компоненту хоріону в динаміці І триместру фізіологічної вагітності. Буковинський медичний вісник. 2015. Т. 19, № 3 (75). С. 15-17.

11. Spätling L. et al. Supplementation of Magnesium in Pregnancy. J. Preg. Child Health. 2017. Vol. 4, № 1.

12. Громова О. А., Торшин И. Ю., Рудаков К. В. и др. Систематический анализ магний-зависимых митохондриальных белков. Кардиология. 2014. № 9. С. 86-92.

13. Shlegel R. N., Cuffe J. S.M., Moritz K. M., Paravichini T. M. Maternal hypomagnesiemia causes placental abnormalities and fetal and postnatal mortality. Placenta. 2015. № 36 (7). Р. 750-758.

14. Rosner J. Y., Gupta M., McGill M. et al. Magnesium deficiency during pregnancy in mice impairs placental size and function. Placenta. 2016. № 39. Р. 87-93.

15. Спасов А. А., Бугаева Л. И., Лебедева С. И. и др. Влияние алиментарного дефицита магния на процессы эмбрио- и фетогенеза, регистрируемые в антенатальном периоде развития плодов крыс. Вестник Оренбургского государственного университета. 2016. № 198. С. 82-86.

16. Shlegel R. N., Spiers J. G., Moritz K. M. et al. Maternal hypomagnesiemia alters hypocampal NMDAR subunit expression and programs anxiety-like behavior in adult offspring. Behav. Brain Res. 2017. № 328. P. 39-47.

17. Джобава С. Ж., Ильина И. Ю., Чикишева А. А. и др. Новые подходы к коррекции тромбофилических нарушений гемостаза во время беременности: роль магния: эффективность терапии и сочетанные эффекты. Гинекология. 2010. № 14 (5). С. 55-60.

18. Сидорова И. С., Унанян А. Л. Комплексная профилактика преэклампсии у беременных группы высокого риска с применением органических солей магния в сочетании с піридоксином. Рос. вестн. акушера-гинеколога. 2013. № 13 (4). С. 74-78.

19. Dalton L. M., Ni FhLoinn D.M., Gaydadzhieva G. T. et al. Magnesium in pregnancy. Nutr. Rev. 2016. № 74 (9). Р. 549-557.

20. Tasdemir U. G., Tasdemir N., Kilic S. et al. Alterations of ionized and total magnesium levels in pregnant women with gestational diabetes mellitus. Gynecol. Obstet. Invest. 2015. № 79 (1). Р. 19-24.

21. Товстановская В. А., Алаторских А. Е. Перспек­тивы использования препаратов магния и витамина В6 у беременных с недифференцированной дис­плазией соединительной ткани. Новости медицины и фармации. 2018. № 665. С. 6-10.

22. Мартынов А. И., Степура О. Б., Остроумова О. Д. и др. Пролапс митрального клапана. Ч.ІІ. Нарушения ритма и психологический статус. Кардиология. 1998. № 2. С. 74-79.

23. Larsen B. Progesterone Interactions with the Cervix: Translational Implication for Term and Preterm Birth. Infectious Diseases in Obstetrics and Gynecology. 2011. Article ID353297, 13 pages.

24. Борис О. М. Проблема дефіциту магнію під час вагітності та можливості його корекції. Зб. наук. праць асоціації акушерів-гінекологів України. 2015. № 1(35). С. 65-71.

25. Прокіп У. Є. Удосконалення діагностично-терапевтичних заходів при ідіопатичній істміко-цервікальній недостатності. Дис… канд.мед.н: 14.01.01. Львів, 2016. — 165 с.

26. Олешко В. Ф. Профілактика акушерських та перинатальних ускладнень у вагітних з недостатністю обтураційної функції шийки матки: Дис… канд.мед.н. 14.00.01. Київ, 2017. — 238 с.

27. Жабченко И. А., Олешко В. Ф. Алгоритм аку­шерских действий при истмико-цервикальной недостаточности.Человек и лекарство. Казахстан. 2018. № 7 (102). С. 52-56.

28. Hensley J. G. Leg cramps and restless legs syndrome during pregnancy // J. Midwifery & Women’s Health. 2009. Vol. 54, № 3. Р. 211-218.

29. Zarate C., Duman R. S., Liu G. et al. New paradigms for treatment-resistant depression. Ann. NY. Acad. Sci. 2013. Vol. 1292, № 1. Р. 21-31.

30. Рунихина Н. К., Орехов А. Б. Мигрень и бере­менность: частный пример течения заболевания. Эффективная фармакотерапия. 2014. № 12. С. 44-48.

31. Tarighat Esfanjani A., Mahdavi R., Talebi M. et al. The effects of magnesium, L-carnitine, and concurrent magnesium-L-carnitine supplementation in migraine prophylaxis. Biol. Traсe Elem. Res. 2012. Vol. 150, № 1-3. Р. 42-48.

32. Dolinsky B. M., Ippolito D. L., Tinnemore D. et al. The effect of magnesium sulfate on the activity of matrix metalloproteinase-9 in fetal cord plasma and human umbilical vein endothelial cells. Am. J. Obstet. Gynecol. 2010. Vol. 203, № 4. Р. 371.е1-371.е5.

33. Crowther C. A., Middleton P. F., Voysey M. et al. Assessing the neuroprotective benefits for babies of antenatal magnesium sulfate: An individual participant data meta-ana­lysis. PLos Med. 2017. Vol.14, № 10. Р. 11-24.

34. Reeder S. B., Hu H. H., Sirlin C. B. et al. Antenatal exposure to magnesium sulfate is associated with reduced cerebellar hemorrhage in preterm newborns. J. Pediatr. 2016. Vol. 178. Р. 68-74.

35. Li X., Han X., Yang J. et al. Magnesium sulfate provides neuroprotection in eclampsia-like seizure model by ameliorating neuroinflammation and brain edema. Mol. Neurobiol. 2017. Vol. 54, № 10. Р. 7938-7948.

36. Spatling L., Classen H.-G., Kisters K. et al. Magnesium supplementation in der Schwangerschaft Empfehlungen der Gesellschaft for Magnesium Forschung e.V. FRAUENARZT. 2015. Vol. 56. P. 10.

37. Торшин І. Ю., Громова О. А., Федотова Л. Е. та ін. Хемоінформаційний аналіз молекули оротової кислоти вказує на протизапальні, нейропротективні і кардіопротективні властивості лиганду магнію. Фарматека. 2013.

38. Jellinek H., Takacs E. Morphological aspects of the effects of orotic acid and magnesium // Arzneimittelforschung. 1995.

39. Барашков К. Медицинская бионеорганика. Основы, аналитика, клиника. Москва, 2011.

40. Єжов А. В., Піменов Л. Т., Замостьянов М. В. Мед. вести. 2001.

41. Classen H. G. Magnesium orotate: Experimental and clinical evidence. Rom. J. Intern. Med. 2004. Vol. 42, № 3. Р. 491-501.

42. Лебедев В. А., Игнатко И. В., Пашко В. М. Магне­рот в комплексной терапии угрожающего пре­рывания беременности в первом триместре. Трудный пациент. 2014. Т. 15, № 08-09. С. 30-35.

43. Доброхотова Ю. Э., Кузнецова О. В., Мезен­цева Л. Е. и др. Препараты магния в комплексном лечении невынашивания беременности. РМЖ. Мать и дитя. 2017. № 2. С. 116-120.

44. Адамян Л. В., Смольнова Т. Ю., Михсин С. В. и др. Опыт применения препарата оротата магния (Магнерот) у беременных с пролапсом митрального клапана в гестационный период. Проблемы репро­дукции. 2006. № 3. С. 80-84.

Магний в акушерской практике: известные факты и новые возможности

И.А. Жабченко

В статье освещена роль дефицита магния, рассмотрены патофизиологические механизмы нарушения магниевого гомеостаза в организме. Описаны роль этого макроэлемента при беременности, во время родов, для послеродовой реабилитации, а также для профилактики гестационного диабета и ожирения. Рассмотрены профилактические меры по предотвращению дефицита магния как на этапе подготовки к беременности, так и во время гестации, начиная с самых ранних ее сроков. Приведены положительные эффекты приема препаратов магния на основе солей магния с органическими кислотами, в частности с оротовой кислотой.

Ключевые слова: дефицит магния, беременность, истмико-цервикальная недостаточность, дисплазия соединительной ткани.

Magnesium in obstetric practice: known facts and new opportunities

I.A. Zhabchenko

The article highlights the role of magnesium deficiency, examines the pathophysiological mechanisms of magnesium homeostasis in the organism. The role of this macroelement during pregnancy, during childbirth, for postpartum rehabilitation, as well as for prevention of gestational diabetes and obesity is described. Prophylactic measures to prevent deficiency of magnesium are considered at the stage of preparation for pregnancy, and during gestation, starting from the earliest of its terms. The positive effects of oral administration of magnesium preparations on the basis of magnesium salts with organic acids, in particular with orthoic acid, are given.

Keywords: magnesium deficiency, pregnancy, isthmic-cervical insufficiency, dysplasia of connective tissue.