Новонароджена дитина: фізіологічні основи початку життя

Формування здоров’я людини починається на ранніх етапах внутрішньоутробного розвитку та визначається станом репродуктивного здоров’я батьків, їх усвідомленим ставленням до народження дитини, соціально-економічним розвитком суспільства, особливостями перебігу вагітності та пологів, рівнем надання медичної допомоги матерям та дітям. Разом із тим надзвичайно важливе значення мають перші хвилини і години життя новонародженого, які суттєво впливають на формування здоров’я та подальший психоемоційний розвиток дитини.
Фізіологічний початок життя з раннім необмеженим контактом із матір’ю та виключно грудним вигодовуванням забезпечують сучасні перинатальні технології ведення вагітності, пологів та догляду за немовлям.
Принципи перинатальної технології базуються на концепції ВООЗ щодо фізіологічного ведення вагітності, пологів та догляду за дитиною з обмеженням інвазивних процедур та медикаментозних втручань без належних на те показань, а також на рекомендаціях та наукових роботах вітчизняної школи педіатрії, неонатології, акушерства і гінекології.
У час динамічного розвитку сучасних перинатальних технологій, коли неонатологія стала наукою і клінічною практикою інтенсивного лікування та спостереження за новонародженими, у тому числі виходжування дітей з низькою масою тіла при народженні, саме знання фізіології періоду новонародженості дає змогу забезпечити ефективну та якісну медичну допомогу та визначити необхідні лікувально-профілактичні втручання.
Слід пам’ятати, що природний початок життя та його фізіологічне забезпечення формують засади майбутнього здоров’я.
Життя людини починається в той момент, коли в організмі матері зливаються дві статеві клітини: жіноча – яйцеклітина і чоловіча – сперматозоїд. При цьому в ядрі новоутвореної клітини (зиготи) зустрічаються 23 материнські і 23 батьківські хромосоми. Ці матеріальні носії спадкової інформації формують генетичний апарат нової людини, який віднині визначатиме стать майбутньої дитини та керуватиме індивідуальним розвитком її організму. Онтогенез – це процес реалізації генетичного матеріалу та розвитку дитини в конкретних умовах навколишнього середовища. Таким чином, формування здоров’я дитини визначають як біологічні та генетичні фактори, так і особливості внутрішньоутробного розвитку, перебігу пологів та ранньої неонатальної адаптації.
Вже на ранніх етапах ембріонального розвитку (перші тижні вагітності) відбуваються формування та диференціювання систем організму плода.
Внутрішньоутробний розвиток плода починається з моменту запліднення і триває в середньому 280-286 днів (38-42 тижні) вагітності.
Залежно від тривалості періоду внутрішньоутробного розвитку (або тривалості вагітності) виділяють:
• передчасні пологи (недоношена вагітність) – на 22-37-му тижні вагітності;
• термінові пологи (доношена вагітність) – на 37-42-му тижні вагітності;
• пологи після строку (переношена вагітність) – після 42-го тижня.
Важливе значення для розвитку плода та формування здоров’я новонародженої дитини має перинатальний період, який поділяють на:
• пізній антенатальний – з 22-24-го тижня гестації;
• інтранатальний – процес народження дитини;
• ранній неонатальний – перші 7 днів (або 168 годин) життя дитини.
Перинатальний період складає лише близько 0,5-0,7% від загальної тривалості життя людини, проте саме протягом цього часу відбуваються найважливіші події у формуванні здоров’я дитини.
Перинатальне здоров’я – новий інтегральний показник, критерій оцінки та прогнозування формування здоров’я дитини у подальшому житті.
Протягом періоду внутрішньоутробного розвитку плода, враховуючи ризик виникнення порушень, залежно від терміну дії та характеру пошкоджуючого фактора, виділяють так звані критичні періоди внутрішньоутробного розвитку, коли ризик виникнення порушень та патології плода є надзвичайно високим (табл. 1). Важливо, що переважну більшість факторів ризику можна своєчасно визначити та попередити їх несприятливу дію.
Перший критичний період внутрішньоутробного розвитку (стадія прогенезу) триває з 1-го по 15-й день вагітності (перші 2 тижні) і включає процеси запліднення та імплантації. Пошкодження заплідненої яйцеклітини (зиготи) в перші 2 тижні вагітності призводить до її самовільного переривання, позаматкової вагітності та формування вад розвитку плода.
У перші 6-8 днів розвиток вагітності забезпечується гормонами яєчників та гіпофіза, в цей час у яйцеклітині відбувається посилене ділення з формуванням бластули.
Другий критичний період триває з 16-го по 75-й день вагітності і включає стадії органогенезу (або ембріогенезу) та плацентації.
На стадії ембріогенезу відбуваються інтенсивне диференціювання клітин організму плода, формування внутрішніх органів і систем. Вже на 3-4-му тижні вагітності утворюються передній (майбутня голова) і задній кінці, формуються всі органи і системи організму. Органогенез починається з розвитку і диференціювання нервової трубки (у подальшому – нервової системи) та серцево-судинної системи, відбувається диференціація дихальної системи, органів травлення, сечовидільної системи (майбутні нирки), закладаються кістки, хребет, м’язи, шкіра тощо. На 4-му тижні утворюється пуповинний канатик, завдяки якому плід може вільно рухатися в навколоплідних водах у порожнині матки, саме через його судини здійснюються живлення, кровопостачання, газообмін організму плода. Скорочення серця виникає вже на 22-23-й день вагітності.
До кінця другого місяця вагітності у плода формуються стравохід, шлунок, кишечник, зародки печінки, підшлункової залози. На 8-9-му тижні вагітності практично всі органи та системи вже сформовані, починає функціонувати плацента, через яку здійснюються газообмін (дихання) плода, забезпечення його поживними речовинами, виведення продуктів обміну та життєдіяльності; на 11-му тижні з’являються дихальні рухи.
На дію пошкоджуючих факторів ембріон відповідає формуванням вроджених вад розвитку та ембріопатій.
Можливі несприятливі наслідки при дії пошкоджуючих факторів:
• формування вроджених вад розвитку;
• загроза переривання вагітності;
• самовільне переривання вагітності;
• передчасні пологи;
• мертвонародження.
Провідні фактори ризику у період ембріогенезу:
• несприятливий вплив факторів навколишнього середовища: фізичних, хімічних, екологічних;
• гострі та хронічні урогенітальні інфекції у матері;
• гострі та хронічні внутрішньоутробні інфекції: вірус краснухи викликає краснушну ембріофетопатію (вроджені вади серця, органів зору, слуху), недоношеність, затримку внутрішньоутробного розвитку, діафрагмальну килу, ранній цукровий діабет; цитомегаловірус є причиною вроджених вад розвитку; герпетичні віруси, стрептококи групи В, токсоплазма викликають тяжкі ураження центральної нервової системи, зокрема вроджену гідроцефалію, ураження органів зору (хоріоретиніт, катаракту), дихальні та гастроінтестинальні розлади;
• генна та хромосомна патологія;
• застосування медикаментозних препаратів на ранніх строках вагітності (період ембріогенезу) – гормонів, антибіотиків (особливо тетрацикліну), сульфаніламідів, антигістамінних засобів та ін.);
• цукровий діабет у матері, у тому числі гестаційний;
• імунологічна несумісність матері та плода;
• алкоголізм, тютюнокуріння, наркоманія майбутніх батьків.
Період внутрішньоутробного розвитку, який триває з 76-го дня (або з 12-го тижня) вагітності до народження дитини, є фетальним періодом (fetus – плід) – відбувається подальший розвиток органів і систем організму плода.
Протягом раннього фетального періоду (76-180-й день, 12-24-й тиждень вагітності) плід відрізняється значною морфофункціональною незрілістю, водночас продовжуються розвиток та формування внутрішніх органів та систем організму дитини, спостерігаються інтенсивні темпи росту.
Після 16-20-го тижня вагітності починають функціонувати органи травлення. Так, із 16-го тижня внутрішньоутробного розвитку для плода характерне амніотрофне живлення – заковтування навколоплідних вод, які забезпечують розвиток та формування шлунково-кишкового тракту, мають поживні функції та імунобіологічні властивості. Таке харчування є підготовкою до лактотрофного вигодовування дитини материнським молоком, що є найбільш корисним для організму матері та немовляти.
З 18-го тижня внутрішньоутробного розвитку клітини легенів плода – альвеолоцити ІІ типу – починають продукування сурфактанту – специфічної речовини, що забезпечує ефективне легеневе дихання. Сурфактант – комплекс фосфоліпідів та білків, що забезпечує функцію дихання, газообмін альвеол, сприяє розправленню легень та виконує роль їх імунобіологічного захисту. У разі недостатності сурфактанту при передчасних пологах у дитини відмічають розлади дихання, що вимагає інтенсивного лікування із застосуванням препаратів екзогенного сурфактанту та штучної вентиляції легень.
Протягом раннього фетального періоду завершуються формування плаценти та диференціація зовнішніх статевих органів, продовжується розвиток нервової системи, розвивається кора головного мозку, рухи плода стають більш активними.
З 18-22-го тижня вагітності дитина здатна чути голос матері, батька, а також інші звуки, тому з нею потрібно спілкуватися – це стимулюватиме її розвиток.
Пізній фетальний період починається з 24-го і триває до 40-го тижня вагітності (181-286-го дня). Органи та системи плода вже практично сформовані, водночас до 36-37-го тижня вагітності відрізняються морфофункціональною незрілістю.
З 6-7-го місяця (24-28-го тижня) вагітності у плода починають функціонувати нирки; сеча, що утворюється, виводиться в навколоплідні води.
З 24-26-го тижня починаються більш активний синтез та екскреція (виділення) сурфактанту, що сприяє розвитку легень плода, формуються альвеоли. Проте синтез сурфактанту стає досить зрілим тільки після 34-го тижня, що забезпечує можливість самостійного ефективного дихання дитини в разі передчасного народження.
Протягом пізнього фетального періоду інтенсивно розвивається нервова система, плід отримує інформацію від органів чуттів, починає розрізняти певні запахи, смаки і звуки; формується зорове сприйняття.
На 37-41-му тижні вагітності організм дитини повністю сформований, вона готова до народження та початку раннього грудного вигодовування.

Фактори ризику протягом фетального (плодового) періоду
Обтяжений акушерсько-гінекологічний анамнез матері: медичні аборти, невиношування, мертвонародження, смерть дітей в неонатальному періоді, народження дитини із вродженою патологією, запальні гінекологічні захворювання.
Ускладнений перебіг вагітності
Екстрагенітальна патологія: захворювання серцево-судинної системи, вади серця (вроджені, набуті), гіпертонічна хвороба, вегетосудинна дистонія, захворювання органів дихання, цукровий діабет, урогенітальні інфекції, персистуючі TORCH-інфекції.
Акушерські ускладнення: хронічна фетоплацентарна недостатність, патологія плаценти та навколоплідних вод (недостатність плаценти, петрифікати, кальцифікати, передлежання плаценти), багатоводдя, маловоддя, гестози вагітних, акушерські кровотечі в II і III триместрах, ізосенсибілізація за системою АВО, резус, відшарування плаценти, хоріоамніоніт, ендометрит, інфекція статевих шляхів (стрептококи групи В, генітальний герпес), невиношування вагітності, багатоплідна вагітність.
Ускладнення пологів: материнська інфекція при пологах (температура тіла >37,6 °С), хоріоамніоніт, ендометрит, інфекція пологових шляхів, безводний період понад 24 години – септичний ризик, сідничне та інші патологічні передлежання плода, передчасні пологи, відшарування плаценти, медикаментозна стимуляція пологів, порушення серцевого ритму плода, гостра гіпоксія плода, патологія пуповини (вузли, випадіння петель).
Сучасні перинатальні технології спрямовані на фізіологічне ведення вагітності та пологів із відповідною підготовкою подружніх пар до сімейних (партнерських) пологів.
Фізіологічні пологи – це пологи зі спонтанним (самостійним) початком пологової діяльності на 37-42-му тижні вагітності у жінок з низьким ризиком, пологи в головному передлежанні плода, стан матері та дитини задовільний. Відразу після народження здійснюється контакт матері та дитини – «шкіра-до-шкіри», ранній початок грудного вигодовування при забезпеченні підтримки теплового ланцюжка (профілактика переохолодження дитини).

Сучасні перинатальні технології ведення здорової новонародженої дитини
• Фізіологічні пологи з обмеженням медикаментозного впливу на пологову діяльність матері.
• Контакт «шкіра-до-шкіри» матері та дитини відразу після народження протягом 2 годин.
• Ранній початок грудного вигодовування (протягом першої години життя дитини).
• Підтримка теплового ланцюжка.
• Клемування пуповинного залишку.
• Ведення пуповинного залишку сухим відкритим способом без застосування дезінфікуючих засобів.
• Профілактика офтальмії новонароджених із застосуванням 0,5% еритроміцинової або 1% тетрациклінової мазі
• Цілодобове спільне перебування матері та дитини.
• Участь матері та членів родини в догляді за новонародженим у пологовому будинку.
• Виключно грудне вигодовування, годування за вимогою немовляти.
• Використання чистого одягу для новонародженої дитини без обов’язкового сповивання.
• Вакцинація за умови інформованої згоди матері.
• Фототерапія неонатальних жовтяниць (за показаннями)
• Рання виписка з пологового стаціонару.
Сучасні технології підтримки теплового ланцюжка впроваджуються під час пологів та в перші дні після народження дитини з метою забезпечення оптимальної фізіологічної адаптації новонародженого до нових позаутробних умов життя.
Найважливішою умовою дотримання теплового ланцюжка є забезпечення температури пологової кімнати або операційної на рівні не нижче 25 °С.

Межі нормальної температури тіла новонародженого
Межі нормальної температури тіла новонародженого – 36,5-37,5 °С у перші дні життя при вимірюванні в аксилярній ямці. Тепловий ланцюжок складається з 10 кроків:
1. Тепла пологова кімната або операційна.
Приміщення повинно бути чистим та теплим, без протягів з відчинених вікон, дверей та кондиціонерів. Оптимальною (безпечною) для породіллі та дитини вважається температура навколишнього середовища 25-28 °С.
Все необхідне для зігрівання новонародженого (стерильні пелюшки або рушники, шапочка, шкарпетки, ковдра) треба підготувати і нагріти завчасно.
2. Негайне обтирання дитини.
Відразу після народження (до перетинання пуповини) акушерка повинна обтерти тіло і голову дитини сухими теплими стерильними пелюшками та покласти немовля на живіт матері. Вологі пелюшки треба відкласти, одягнути на дитину шапочку і шкарпетки, вкрити сухою теплою пелюшкою або ковдрою.
3. Контакт «шкіра-до-шкіри».
Контакт «шкіра-до-шкіри» ефективно запобігає втраті тепла та сприяє колонізації дитини мікрофлорою матері. Немовля і мати знаходяться під спільною ковдрою аж до повного лікарського огляду та переведення до післяпологового відділення.
Температуру тіла новонародженого вимірюють в аксилярній ямці електронним термометром через 30 хвилин після народження.
4. Грудне вигодовування.
Грудне вигодовування потрібно починати якомога раніше (бажано протягом першої години після пологів), коли дитина виявляє ознаки готовності до початку годування та знаходиться з матір’ю в контакті «шкіра-до-шкіри»: повертає голівку, висовує язика, повзе до грудей. Не слід примусово розпочинати перше годування немовляти, якщо воно не проявляє вказаних ознак.
5. Відкласти зважування та купання.
Купання та зважування новонародженого відразу після пологів призводять до втрати тепла, тому ці процедури треба відкласти.
Кров та меконій частково видаляють зі шкіри малюка при обсушуванні після пологів. Залишки нормальної змазки у дитини не видаляють. Перше купання доцільно здійснювати вдома.
Зважувати та обмірювати дитину необхідно після першого прикладання до грудей, найкраще – перед переведенням до післяпологового відділення.
6. Правильно одягнути та загорнути дитину.
Туге сповивання шкідливе для дитини, оскільки зменшує ефективність підтримання нею тепла, обмежує рухи, у тому числі й дихальні.
Для вдягання дитині в перші години після народження обов’язково потрібні чисті шапочка та шкарпетки.
7. Цілодобове сумісне перебування матері та дитини.
Немовля повинно цілодобово знаходитися разом із матір’ю в одному приміщенні. Це дозволяє підтримувати температуру тіла дитини та годувати її за вимогою, а також обмежити контакт новонародженого з медичним персоналом та практично ліквідувати ризик внутрішньолікарняної інфекції. Досвід упровадження спільного перебування матерів та новонароджених у родопомічних закладах України з 1996 року засвідчив його ефективність щодо підтримки грудного вигодовування та зниження рівня гнійно-септичних і нозокоміальних інфекцій.
8. Транспортування в теплих умовах.
Якщо дитину треба транспортувати в інше відділення, необхідно забезпечити підтримку та контроль температури тіла для запобігання виникненню гіпотермії. До палати сумісного перебування немовля потрібно переводити разом із матір’ю.
9. Реанімація в теплих умовах.
Новонароджена дитина з асфіксією не може виробляти достатню кількість тепла, тому підвищується ризик виникнення гіпотермії. Таким чином, дуже важливо забезпечити реанімаційні заходи в теплих умовах.
10. Підвищення рівня підготовки та знань.
Усім медичним працівникам (акушерам, медичним сестрам, лікарям, молодшому персоналу) необхідно мати відповідну підготовку та навички з принципів підтримання теплового ланцюжка.
Сім’я повинна добре розуміти важливість підтримання нормальної температури тіла малюка та отримувати інформацію про це від працівників медичного закладу.
З метою оцінки стану дитини при народженні визначають показники адаптації (табл. 2): крик немовляти, колір шкіри, активність, тонус м’язів тощо. Оцінюють також відсутність ознак вродженої інфекції та вроджених аномалій розвитку, що потребують медичного втручання.
За умови фізіологічних пологів і фізіологічної адаптації дитини після народження, при забезпеченні раннього необмеженого контакту матері та дитини, раннього початку грудного вигодовування, відсутності вроджених аномалій розвитку та клінічних ознак інфекції за результатами лікарського огляду дитину слід вважати здоровою.
Фізіологічний початок життя можливий тільки за умов спільного перебування матері та дитини в одній кімнаті цілодобово від моменту народження до виписки зі стаціонару. Сумісне перебування включає такі етапи:
• контакт «шкіра-до-шкіри» у пологовій кімнаті;
• сумісне переведення до післяпологового відділення;
• виключно грудне вигодовування;
• догляд матері за немовлям із залученням членів родини;
• мінімізація втручань з боку медичного персоналу;
• усі призначення та маніпуляції (БЦЖ, вакцинація проти гепатиту В, обстеження на фенілкетонурію (ФКУ) та гіпотериоз) виконують у палаті сумісного перебування в присутності матері за умови її інформованої згоди.
Абсолютними протипоказаннями до сумісного перебування є відкрита форма туберкульозу та гострі психічні захворювання матері.
Для успішного грудного вигодовування важливе значення має правильне прикладання дитини до грудей матері.
Ознаки правильного прикладання дитини до грудей матері:
• підборіддя немовляти торкається грудей;
• рот широко відкритий;
• нижня губа вивернута назовні;
• дитина більше захоплює нижню частину ареоли;
• малюк усім корпусом повернутий до матері і притиснутий до неї;
• помітно, як дитина робить повільні глибокі смоктальні рухи;
• мати не відчуває болю у ділянці сосків.
Ранній початок грудного вигодовування сприяє фізіологічному становленню функції шлунково-кишкового тракту, що сприяє оптимальній адаптації організму дитини до нових умов позаутробного життя, забезпечує фізіологічне становлення імунобіологічного захисту організму дитини, зменшує ризик інфекційних та алергічних захворювань.

Догляд за пуповинним залишком відразу після народження
Фізіологічні основи: пуповина містить вену, дві артерії та мукоїдну тканину (Вартонієва студня). Після пологів починається бактеріальна колонізація пуповини та шкіри як результат контакту «шкіра-до-шкіри». Після перетинання і клемування пуповини починається її лейкоцитарна інфільтрація, що є одним з етапів відпадання пуповини. Невелика кількість мутного слизу помилково може бути прийнята за гній. Під дією повітря пуповина підсихає, стає твердою та темною. Фізіологічний термін відпадання пуповинного залишку становить від 5 до 15 діб. Рання виписка (на 3-4-у добу) передбачає виписку новонародженої дитини із сухим пуповинним залишком із клемою.
За даними доказової медицини, накладання пов’язок та рутинне застосування антисептиків зменшують нормальну колонізацію та лейкоцитарну інфільтрацію пуповини, тому можуть призвести до затягнення строків відпадання пуповини та до інфікування пуповинного залишку. Тому контакт «шкіра-до-шкіри» матері та дитини відразу після народження протягом 2 годин, цілодобове сумісне перебування та відмова від рутинного застосування антисептиків, пов’язок дуже важливі для нормальної колонізацїї непатогенною флорою та запобігання нозокоміальному інфікуванню від медичного персоналу.
Під час пологів, перетинання пуповини та накладання клеми необхідно чітко дотримуватися основних принципів:
• ретельно мити руки;
• використовувати тільки стерильні інструменти;
• використовувати чистий одяг;
• не накривати пуповину підгузками;
• стежити за можливими ознаками інфекції (гіперемія, набряк, гнійні або сукровичні виділення).

Первинна обробка пуповини у пологовій кімнаті:
• накласти стерильні затискачі на пуповину на першій хвилині або наприкінці пульсації;
• перерізати пуповину стерильними ножицями;
• через 2 години на пеленальному столі накласти стерильну одноразову клему на відстані 0,3-0,5 см від пупкового кільця.
Обробка культі пуповини недоцільна.

Догляд за пуповиною у відділенні сумісного перебування
• Обов’язкове та ретельне миття рук медперсоналом та матерями.
• Пуповинний залишок не треба накривати пов’язками або підгузками, він повинен бути відкритим.
• Немає необхідності обробляти пуповинний залишок без ознак запалення антисептиками та антибактеріальними засобами.
• Одяг дитини повинен бути чистим.
• У разі забруднення пуповини (залишками сечі, випорожнень, олії) необхідно відразу промити її теплою кип’яченою водою з милом та ретельно просушити стерильною пелюшкою або серветкою.
• Підтримувати пуповинний залишок завжди сухим та чистим.
• Стежити за ймовірними ознаками інфекції.

Догляд за пуповинним залишком або ранкою після виписки
Дитину можна виписувати додому з пуповинним залишком без ознак інфекції, але важливою умовою є навчання матері основним правилам догляду за пуповинним залишком або ранкою:
• підтримувати пуповинний залишок або ранку завжди сухими та чистими;
• не накривати пуповинний залишок підгузками;
• не застосовувати без показань (інфекція) антисептики та антибактеріальні препарати;
• ретельно стежити за ймовірними ознаками інфекції.
Новонароджена дитина може бути виписана з пологового будинку, якщо її загальний стан і рівень підготовки та інформування матері з питань догляду й контролю за станом немовляти відповідають таким критеріям:
• пуповинний залишок або ранка сухі та чисті, без ознак запалення;
• у дитини підтримується температура тіла у межах 36,5-37 °С;
• немовля має добрий смоктальний рефлекс;
• проведено БЦЖ, вакцинацію проти гепатиту В і скринінг на ФКУ та гіпотериоз;
• малюк має задовільний клінічний стан;
• мати або члени родини можуть доглядати за дитиною;
• мати поінформована про попередження синдрому раптової смерті;
• мати знає про загрозливі стани дитини, при яких негайно треба звертатися за допомогою:
– дитина погано ссе груди;
– судоми;
– порушення дихання (часте або утруднене);
– гіпо- або гіпертермія;
– пупкова ранка почервоніла або почала гноїтися;
– гіпотонія або підвищена збудливість дитини;
– розлади травлення (діарея).
Таким чином, фізіологічне народження і початок життя дитини, а також її подальший розвиток забезпечують сучасні перинатальні технології, що впроваджуються у практику родопомічних закладів практично в усіх областях України.

Література
1. Наказ МОЗ України від 04.04.2005 року № 152 «Про затвердження Протоколу медичного догляду за здоровою новонародженою дитиною».
2. Основы ухода за новорожденными и грудное вскармливание. Учебный семинар. Європейське регіональне бюро ВООЗ. – 2002. – C. 60; 63; 138.
3. Шелдон Б. Коронес. Новорожденные высокого риска. Пособие для медицинских сестер / Пер. с англ. – М.: Медицина, 1981. – 398 с.
4. Шунько Є.Є., Тутченко Л.І., Костюк О.О., Марушко Т.Л. Сучасне ведення лактації та грудного вигодовування: Навч. посібник. – К., 2002. – 152 с.
5. Энкин Мюррей, Кейрс Марк, Нейлсон Джеймс. Руководство по эффективной помощи при беременности и рождении ребенка. – 2000. – С. 380.
6. Andersson G.C. et al. Еarly skin-to-skin contact for mothers and their healthy newborn infants. Review. Cochrane library, issue 1. – 2004.
7. Biology of the neonate Fetal and Neonatal research. – Vol. 74. – № 2. – 1998. – Р. 75-192.
8. Christensson et al. CRR Temperature, metabolic adaptation and crying in healthy full-term newborns cared for skin-to-skin or in a coat. – 1992.
9. Essential newborn care. Report of a Technical Working Group Trieste, 25-29 April 1994/WHO/FRH/MSM/96.13. Geneva. – 1996.
10. Thermal protection of the Newborn: a practical guide. WHO/RHT/MSM/97.2. Geneva. – 1997.