Вплив хіміотерапії на репродуктивну систему чоловіка^*

* Медична газета «Здоров’я Ук­ра­ї­ни», Тематичний номер «Акушерство, гінекологія, репродуктологія», № 2, 2024.

І.Я. Клявзунік

Сучасна медицина вже не розглядає онкопатологію як вирок, оскільки сучасні методи протипухлинного лікування (хіміо- і променева терапія) дозволяють пацієнтам впоратися із хворобою і повернутися до повноцінного життя після лікування. Найбільш поширеними пухлинами у чоловіків є рак шлунка, передміхурової залози, нирки, сечового міхура та яєчка. Хіміотерапія цих захворювань часто стає причиною короткочасного, тривалого і навіть повного безпліддя, впливаючи на якість сперми, при цьому еректильна функція може не порушуватися. Стратегія відкладеного батьківства набуває особливої актуальності не лише стосовно онкохворих, а й через війну в Україні, коли гинуть люди репродуктивного віку і тим самим переривається родовід багатьох сімей.

Ключові слова: репродуктивна система чоловіка, онкопатологія, хіміотерапія, лікування безпліддя, кріоконсервація, екстракорпоральне запліднення.

Відомо, що хіміотерапія, яка призначається пацієнтам зі злоякісними новоутвореннями, покликана знищувати пухлинні клітини, збільшуючи тим самим тривалість життя пацієнта. Відомо, що протипухлинні препарати викликають низку побічних ефектів і негативно позначаються на організмі у цілому, оскільки призводять до загибелі й здорових клітин, які активно проліферують. Слід зазначити, що здорові клітини, тим не менше, є більш стійкими до дії хіміопрепаратів і зберігають здатність до відновлення, тому їх ураження зазвичай носить тимчасовий характер. При проведенні хіміотерапії страждають клітини-­попередники еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів, розташовані в кістковому мозку, а також клітини слизової шлунково-­кишкового тракту, шкіри та репродуктивної системи, у тому числі сперматогенного епітелію.

З початком ери застосування комбінованої хіміотерапії багато наукових робіт було присвячено вивченню її токсичної дії, завдяки чому стало відомо про гонадотоксичні ефекти багатьох цитостатичних препаратів. Однією з найбільш репротоксичних груп препаратів (такі, що спричиняють розлади репродуктивної функції) є алкілуючі хіміотерапевтичні агенти, які вражають клітини трьома шляхами:

• приєднуються до основи ДНК – у результаті репарації відбувається фрагментація ДНК, порушується її синтез і транскрипція РНК зі зміною ДНК-матриці;
• пошкоджують ДНК за рахунок утворення поперечних містків, або «зшивок», між атомами молекули ДНК, що унеможливлює процеси транскрипції;
• викликають індукцію некомплементарного спарювання нуклеотидів, що призводить до постійних мутацій. Легко проникаючи у тканину яєчка, алкілуючі речовини здатні порушувати функцію гермінативного епітелію.

Використання цитостатичних препаратів у період статевого дозрівання порушує диференціювання клітин Сертолі, зменшує тестикулярний об’єм і спричиняє тяжкі ­дефекти сперматогенезу.

Спроби захистити клітини сперматогенного епітелію, як правило, зосереджуються на застосуванні препаратів тестостерону і фолікулостимулюючого гормону під час хіміотерапії або ж одразу після неї. До методів збереження чоловічої фертильності відносять кріоконсервацію сім’яної рідини. У випадках, коли якість сперми і до лікування була незадовільною, найкращим шляхом реалізації репродуктивних планів у чоловіків є інтрацитоплазматична ін’єкція сперматозоїда, яка застосовується в рамках програм лікування безпліддя методами екстракорпорального запліднення.

Після завершення онкотерапії здатність до запліднення відновлюється в багатьох чоловіків, проте термін тимчасового безпліддя у них може бути різним, на що впливає багато індивідуальних факторів.

Сучасні технології дозволяють зберегти репродуктивні клітини завчасно з метою запобігання повному безпліддю або для вирішення питання батьківства, незалежно від того, скільки буде тривати відновлення фертильної функції.

Слід наголосити, що статевий акт у чоловіків, які перебувають на хіміотерапії, має бути захищеним із багатьох причин, тому рекомендовано використовувати механічні контрацептиви (презерватив).

Кріоконсервація є загальноприйнятим методом збереження фертильного матеріалу в пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями. Іноді лікарі-­онкологи рекомендують хворим вдатися до кріоконсервування вже після початку променевої або хіміотерапії, оскільки з кожним наступним курсом лікування якість сперми буде погіршуватися, тому для уникнення незворотних наслідків вкрай важливо заморозити її якомога раніше.

Лікарі-­репродуктологи радять зберегти фертильний матеріал – сім’яну рідину – ще до початку онкотерапії. Таким чином, успішне лікування онкологічних захворювань та завчасно кріоконсервований фертильний матеріал дають пацієнтам шанс на батьківство.

Використання замороженої сперми не обмежене у часі, і парі, яка планує народження дитини, не потрібно чекати роками, доки у чоловіка повністю відновиться сперматогенез. При цьому термін зберігання кріоматеріалу не впливає на якість кріо­консервованих репродуктивних клітин.

У випадку розвитку безпліддя необхідно використовувати методи відновлення сперматогенезу індивідуально, оскільки, наприклад, стимуляція сперматогенезу препаратами хоріо­нічного гонадотропіну при пухлинах яєчка або передміхурової залози протипоказана і загрожує ростом пухлини та розвитком метастатичного процесу.

Отже, завдяки сучасним методам допоміжних репродуктивних технологій, таким як кріоконсервація та екстракорпоральне запліднення, успішно вирішується проблема чоловічого безпліддя у пацієнтів з онко­патологією. Стратегія відкладеного батьківства набуває дедалі більшої популярності серед українців, оскільки дозволяє сім’ям навіть в умовах воєнних дій реалізовувати репродуктивні плани і мати здорове потомство.