Кесарів розтин: гайдлайн NICE – 2024

Проблема кесаревого розтину (КР) і пов’язаних із ним ускладнень набуває все більшої актуальності у світовому масштабі через стрімке зростання частоти цієї операції. КР асоціюється з підвищеним ризиком як для матері, так і для новонародженого, що зумовлює необхідність ретельного зважування показань і потенційних ризиків перед прийняттям рішення про його проведення. У 2024 році Національний інститут охорони здоров’я і вдосконалення медичної допомоги Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії (NICE) опублікував оновлені рекомендації щодо КР. Представляємо огляд першої частини керівництва, що описує фактори, які впливають на ймовірність екстреного КР під час інтранатального нагляду, а також процедурні аспекти виконання цього втручання.

Ключові слова: кесарів розтин, екстрений кесарів розтин, пологи, рекомендації, NICE.

1.1. Надання інформації

вгору

1.1.1. Пропонуйте всім вагітним інформацію та підтримку, щоб дати їм змогу приймати обґрунтовані рішення щодо пологів. Переконайтеся, що:

• інформація ґрунтується на доказових даних;
• будь-яка надана інформація є доступною, бажано з вибором форматів, що відповідають індивідуальним потребам жінок;
• мова, яка використовується в будь-якій інформації (письмовій або усній), є шанобливою та прийнятною для жінки, з урахуванням будь-яких особистих, культурних чи релігійних чинників, які можуть бути частиною її вибору;
• преференції та занепокоєння жінок є ключовими в процесі прийняття рішень.

1.1.2. Обговоріть спосіб пологів з усіма вагітними на ранніх термінах гестації. Надайте таку інформацію:

• близько 25-30% жінок народжують шляхом КР;
• фактори, через які жінки можуть потребувати КР (наприклад, збільшення материнського віку та індексу маси тіла [ІМТ]);
• поширені показання до екстреного КР включають повільний прогрес пологів або занепокоєння станом плода;
• заплановане місце пологів може вплинути на спосіб розродження;
• етапи процедури КР;
• потенційний вплив КР на післяпологовий період (наприклад, необхідність знеболення);
• наслідки для майбутніх вагітностей і пологів після КР або вагінальних пологів (наприклад, після КР шанси на розродження в такий спосіб у майбутній вагітності можуть збільшитися).

Переваги та ризики КР і вагінальних пологів

1.1.3. Обговоріть із жінками переваги та ризики як КР, так і вагінальних пологів, беручи до уваги їхні обставини, побоювання, пріоритети та плани щодо майбутніх вагітностей.

1.1.4. Поясніть жінкам, що:

• існують переваги та ризики, пов’язані як із вагінальними пологами, так і з КР, при цьому деякі з них мають дуже низькі абсолютні ризики, а деякі – вищі, і їм доведеться вирішити, які ризики є більш (або менш) прийнятними для них;
• існують інші ризики, які можуть бути релевантними для їхніх індивідуальних обставин (наприклад, проблеми з прикріпленням плаценти після множинних КР, порізи плода при КР, травми при народженні доношеного плода як при вагінальних пологах, так і при КР);

1.2. Плановий КР

вгору

Тазове передлежання плода

1.2.1. Обговоріть із жінками переваги та ризики запланованих вагінальних пологів і КР при тазовому передлежанні плода, а також можливість зовнішнього повороту плода.

1.2.2. Пропонуйте жінкам із неускладненою ­одноплідною вагітністю при тазовому передлежанні після 36+0 тижнів зовнішній поворот плода, окрім таких випадків:

• пологи вже розпочалися;
• є порушення життєдіяльності плода;
• у роділлі відійшли навколоплідні води або виникла вагінальна кровотеча;
• у жінки наявні будь-які інші клінічні стани (наприклад, тяжка гіпертензія), за яких зовнішній поворот плода є небажаним.

1.2.3. Перед проведенням КР при неускладненій одноплідній вагітності з тазовим передлежанням плода проводьте ультразвукове дослідження (УЗД) для перевірки того, що плід знаходиться в тазовому передлежанні. Робіть це якомога ближче до процедури КР.

Багатоплідна вагітність

1.2.4. Стосовно рекомендацій щодо способу пологів при багатоплідній вагітності див. керівництво NICE щодо ведення вагітності двійнею і трійнею.

Передчасні пологи

1.2.5. Щодо рекомендацій зі способу розродження при передчасних пологах і народженні недоношених дітей див. керівництво NICE щодо менеджменту передчасних пологів і передчасного народження дитини.

Переднє передлежання плаценти

1.2.6. Пропонуйте КР жінкам, у яких плацента частково або повністю прикриває внутрішнє вічко шийки матки (неповне чи повне переднє передлежання плаценти).

Патологія прикріплення плаценти

1.2.7. Якщо планове УЗД на 20-му тижні виявляє переднє передлежання плаценти або низько прикріплену плаценту у вагітної з попереднім рубцем на матці від КР (або рубцем на матці від іншої операції), скеруйте її на УЗД із кольоровою доплерографією для оцінки виду прикріплення плаценти. Це дослідження має бути зроблене в термін близько 28 тижнів, але не пізніше 29 тижнів вагітності досвідченим клініцистом із навичками діагностики прикріплення плаценти.

1.2.8. Якщо підозра прирощення плаценти зберігається після УЗД із кольоровою доплерографією в режимі сірої шкали (див. рекомендацію 1.2.7), скеруйте вагітну до спеціалізованого центру для нагляду та подальшого ведення.

Нагляд за жінками з патологією прикріплення плаценти у спеціалізованих центрах

1.2.9. Розгляньте можливість обстеження шляхом магнітно-­резонансної томографії (МРТ) для доповнення результатів УЗД при плануванні подальшого хірургічного ведення патологій прикріплення плаценти. Обговоріть із вагітною наступне:

• чого очікувати під час проведення МРТ;
• що МРТ може допомогти з’ясувати ступінь інвазії, особливо за заднього розташування плаценти;
• що наявний досвід свідчить про безпечність МРТ, але бракує доказів щодо будь-яких довго­тривалих ризиків для дитини.

1.2.10. Обговоріть особливості пологів (наприклад, час пологів, оперативні втручання, включаючи можливість гістеректомії, необхідність переливання крові) із вагітною, у якої підозрюється патологія прикріплення плаценти. Це обговорення має проводитися досвідченим акушером-­гінекологом.

1.2.11. При плануванні КР у вагітних із підозрою на патологію прикріплення плаценти мультидисциплінарна команда має:

• погодити, яких інших лікарів-­спеціалістів потрібно залучити (наприклад, спеціалістів із гіне­кологічної хірургії, інтервенційної радіології, колоректальної хірургії, урології або судинної хірургії, залежно від характеру патології прикріплення плаценти);
• визначити обов’язки кожного члена мультидисциплінарної команди.

1.2.12. Під час проведення планового КР у вагітної з підозрою на патологію прикріплення плаценти переконайтеся, що:

• в операційній присутні консультанти – акушер-­гінеколог, гінеколог та анестезіолог;
• присутній педіатричний чи неонатальний лікар-­резидент або консультант для надання невідкладної допомоги дитині одразу після народження;
• присутній консультант-гематолог;
• наявне ліжко для інтенсивної терапії для вагітної, а також неонатальний реанімаційний кувез для дитини (хоча екстрену операцію не слід відкладати в очікуванні ліжка).

1.2.13. Спеціалізовані центри з патології прикріплення плаценти та місцеві пологові стаціонари, які вони обслуговують, мають розробити протоколи, що охоплюють менеджмент пацієнток із патологією прикріплення плаценти в їхній мережі. Протокол має включати нагляд і ведення випадків патології прикріплення плаценти, виявлених на пізніх строках вагітності або в пологах, включно з тим, як спеціалізовані підрозділи можуть підтримувати надання екстреної допомоги в місцевих пологових відділеннях.

Прогнозування КР при цефало-тазовій диспропорції під час пологів

1.2.14. Не використовуйте пельвіометрію для прий­няття рішень про спосіб розродження.

1.2.15. Не використовуйте наступні дані для прийняття рішень про спосіб розродження, оскільки вони неточно прогнозують цефало-тазову диспропорцію:

• розмір взуття матері;
• зріст матері;
• оцінка розмірів плода (УЗД або клінічне обстеження).

Передача інфекцій від матері до дитини

вгору

Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ)

1.2.16. Надавайте жінкам із ВІЛ інформацію про переваги й ризики варіантів лікування вірусу та способу пологів, безпечних для них та їхньої дитини, якомога раніше під час вагітності, щоб вони могли прийняти обґрунтоване рішення. За ­необхідності отримуйте консультацію спеціаліста із сексуального здоров’я щодо ВІЛ під час вагітності.

Вірус гепатиту B

1.2.17. Не пропонуйте вагітним, інфікованим вірусом гепатиту B, плановий КР лише з цієї причини, оскільки передачу вірусу від матері до дитини можна обмежити, якщо дитина отримає імуноглобулін і вакцинацію.

Вірус гепатиту C

1.2.18. Не пропонуйте жінкам, інфікованим вірусом гепатиту C, плановий КР лише з цієї причини.

1.2.19. Пропонуйте вагітним із коінфекцією вірусів гепатиту C і ВІЛ плановий КР для зниження ризику передачі цих вірусів від матері до дитини.

Вірус простого герпесу (ВПГ)

1.2.20. Пропонуйте жінкам із первинною генітальною ВПГ-інфекцією, яка виникла у ІІІ триместрі вагітності, плановий КР для зменшення ризику неонатального герпесу.

1.2.21. Не пропонуйте рутинно вагітним із рецидивною ВПГ-інфекцією плановий КР поза участю в клінічних дослідженнях.

Індекс маси тіла (ІМТ)

1.2.22. Не використовуйте ІМТ >50 кг/м2 як єдине показання для планового КР.

Спільне прийняття рішень

вгору

1.2.23. Запитуйте згоду вагітних на КР лише після надання їм інформації, заснованої на доказових даних. Переконайтеся, що гідність, приватність, погляди та культурні права жінки поважаються з урахуванням її клінічної ситуації.

1.2.24. Повідомляйте жінок, що вони мають право відхилити пропозицію такого лікування, як КР, навіть коли це втручання на користь здоров’ю як матері, так і дитини.

1.2.25. Коли жінка приймає або відхиляє рекомендацію до проведення КР, задокументуйте фактори, які є важливими для неї при прийнятті цього рішення.

Вибір матері щодо КР

1.2.26. Коли вагітна без медичних показань наполягає на КР:

• запропонуйте обговорити та з’ясувати причини такого запиту;
• переконайтеся, що вони ґрунтуються на збалансованій і точній інформації;
• запропонуйте жінці обговорити альтернативні варіанти пологів (наприклад, місце пологів, безперервний акушерський супровід, де це доступно, можливі засоби для знеболення), що може допомогти подолати її занепокоєння щодо пологів;
• запропонуйте перед пологами консультації з акушеркою-консультантом або старшою акушеркою;
• за необхідності або на прохання вагітної запропонуйте консультації з акушером-консультантом або старшим акушером-гінекологом та іншими членами команди (наприклад, анестезіологом);
• задокументуйте обговорення та рішення.

1.2.27. Якщо вагітна наполягає на КР, обговоріть загальні переваги та ризики операції порівняно з вагінальними пологами (див. розділ про планування способу пологів) і задокументуйте, що це обговорення відбулося.

1.2.28. Якщо вагітна наполягає на КР через токофобію або інший виражений страх перед пологами (наприклад, після насильства чи попередньої травматичної події), запропонуйте направлення до спеціаліста з надання перинатальної психічної підтримки, який допоможе позбутися страху.

1.2.29. Забезпечте, щоб спеціалісти з надання перинатальної психічної допомоги вагітним із токофобією або іншим вираженим страхом перед пологами могли відвідувати заплановане місце пологів разом із вагітною в антенатальному періоді як частину підтримки, запропонованої для подолання її страхів і занепокоєння щодо пологів.

1.2.30. Якщо після обґрунтованого обговорення варіантів пологів (включно із пропозицією перинатальної психічної підтримки, якщо доречно; див. рекомендацію 1.2.27) вагітна наполягає на КР, підтримайте її вибір.

1.2.31. Якщо вагітна наполягає на КР, його слід запропонувати в межах даного акушерського відділення.

1.3. Фактори, що впливають на ймовірність екстреного КР під час пологів

вгору

Фактори, що знижують імовірність КР

1.3.1. Інформуйте вагітних, що безперервна підтримка під час пологів жінок, із попереднім навчанням або без нього, знижує ймовірність КР.

1.3.2. Використовуйте партограму з 4-годинною лінією дій для моніторингу прогресу спонтанних пологів у жінок із неускладненою доношеною одноплідною вагітністю для зниження ймовірності КР.

1.3.3. Залучайте акушера-консультанта до прийняття рішень щодо КР.

Відсутність впливу на ймовірність КР

1.3.4. Інформуйте жінок про те, що вплив на ймовірність КР наступних втручань під час пологів не доведено, хоча вони можуть мати інші наслідки:

• пересування під час пологів;
• неможливість перебувати в положенні лежачи на спині під час другого періоду пологів;
• занурення у воду під час пологів;
• епідуральна аналгезія під час пологів;
• вживання відвару з листя малини.

1.3.5. Інформуйте жінок, що ефекти комплементарних терапій, які використовуються під час пологів (таких, як акупунктура, ароматерапія, гіпноз, трав’яні продукти, харчові добавки, гомеопатичні та китайські ліки), на ймовірність КР є невизначеними.

Повільний прогрес пологів і КР

1.3.6. Не пропонуйте наступні заходи, оскільки вони не впливають на ймовірність КР при повільному прогресі пологів, хоча можуть мати інші наслідки:

• активне ведення пологів (що включає чітке визначення початку розродження, рутинну ранню амніотомію, рутинне вагінальне обстеження кожні 2 год, введення окситоцину, якщо пологи уповільнюються);
• рання амніотомія.

Прийом їжі під час пологів

1.3.7. Інформуйте жінок, що споживання низькорослинних продуктів під час пологів (підсмажений хліб, крекери, знежирений сир) призводить до збільшення об’єму шлунка, при цьому ефект на ризик аспірації, за потреби в анестезії, є невизначеним.

1.3.8. Інформуйте жінок, що вживання ізотонічних напоїв під час пологів запобігає кетозу без супутнього збільшення об’єму шлунка.

1.4. Процедурні аспекти КР

вгору

Час планового КР

1.4.1. Не проводьте рутинно плановий КР до 39 тижнів вагітності, оскільки це може підвищити ризик респіраторної захворюваності в новонароджених.

Класифікація терміновості КР

1.4.2. Використовуйте наступну стандартизовану схему для документування терміновості КР і забезпечення чіткої комунікації між медичними працівниками:

• Категорія 1. Безпосередня загроза життю жінки або плода (наприклад, підозра на розрив матки, значне відшарування плаценти, випадання пуповини, гіпоксія плода або стійка брадикардія плода).
• Категорія 2. Ускладнення з боку матері або плода, які не становлять безпосередньої загрози життю.
• Категорія 3. Відсутність ускладнень із боку матері або плода, але є показання до ранніх пологів.
• Категорія 4. Час пологів визначено за бажанням жінки або лікаря акушера-­гінеколога.

Інтервал від рішення про спосіб розродження до пологів для непланових та екстрених КР

КР категорії 1 – коли існує безпосередня загроза життю жінки або плода, КР категорії 2 – коли є ускладнення з боку матері або плода, які не становлять безпосередньої загрози життю.

1.4.3. Проводьте КР категорії 1 якомога швидше, у більшості клінічних ситуацій – протягом 30 хв після прийняття рішення.

1.4.4. Проводьте КР категорії 2 якомога швидше, у більшості клінічних ситуацій – протягом 75 хв після прийняття рішення.

1.4.5. Враховуйте стан жінки та ненародженої дитини при прийнятті рішень про швидкі пологи. Майте на увазі, що швидкі пологи можуть бути шкідливими за певних обставин.

Передопераційне обстеження та підготовка до КР

1.4.6. Перед КР проведіть вагітній загальний аналіз крові для виявлення анемії, скринінг на анти­­тіла та визначення групи крові зі збереженням сироватки.

1.4.7. Не проводьте рутинно наступні тести перед КР:

• перехресне визначення групи крові;
• коагулограма;
• передопераційне УЗД для локалізації плаценти.

1.4.8. Проводьте КР у вагітних із допологовою кровотечею, відшаруванням або передлежанням плаценти в пологовому стаціонарі з можливістю переливання крові на місці, оскільки у цієї категорії пацієнток відзначається підвищений ризик крововтрати об’ємом >1000 мл.

1.4.9. Встановлюйте постійний сечовий катетер жінкам, які народжують шляхом КР під регіонарною анестезією, для запобігання перерозтягненню сечового міхура.

Анестезія при КР

1.4.10. Надавайте вагітним, які народжують шляхом КР, інформацію про різні типи післяопераційного знеболення, щоб вони могли зробити обґрунтований вибір (див. рекомендацію 1.6.11).

1.4.11. Пропонуйте жінкам, які народжують шляхом КР, регіонарну анестезію як більш бажану порівняно із загальною анестезією, включаючи ­вагітних із діагнозом передлежання плаценти.

1.4.12. Проводьте індукцію анестезії, включаючи регіонарну, для КР в операційній.

1.4.13. Здійсніть лівобічний нахил операційного стола до 15 градусів або відповідне зміщення матки, коли жінка перебуває в положенні лежачи, щоб зменшити материнську гіпотензію.

1.4.14. Пропонуйте жінкам, які народжують шляхом КР під спинномозковою анестезією, профілактичну внутрішньовенну інфузію фенілефрину, яку слід розпочинати відразу після спинномозкової ін’єкції. Регулюйте швидкість інфузії, щоб підтримувати артеріальний тиск жінки на рівні ≥90% від вихідного значення та уникати його зниження до <80% від вихідного.

1.4.15. При здійсненні інфузії фенілефрину вводьте внутрішньовенні болюси ефедрину для купірування гіпотензії під час КР, наприклад якщо частота серцевих скорочень низька, а артеріальний тиск <90% від вихідного рівня.

1.4.16. Використовуйте внутрішньовенне навантаження кристалоїдами додатково до вазопресорів для зниження ризику виникнення гіпотензії під час КР.

1.4.17. Забезпечте, щоб у кожному пологовому відділенні був набір процедур для випадків невдалої інтубації під час акушерської анестезії.

1.4.18. Пропонуйте жінкам антациди й препарати (такі, як антагоністи Н2-рецепторів або інгібітори протонної помпи) для зменшення об’єму шлунка та зниження кислотності шлункового соку перед КР.

1.4.19. Пропонуйте жінкам, які народжують шляхом КР, протиблювотні засоби (фармакологічні або акупресуру) для зменшення нудоти та блювання під час КР.

1.4.20. Здійсніть преоксигенацію, натискання на перснеподібний хрящ і швидку послідовну індукцію при загальній анестезії для КР, щоб знизити ризик аспірації.

Профілактика й лікування гіпотерміїта тремтіння

1.4.21. Підігрівайте рідини для внутрішньовенного введення (≥500 мл) та продукти крові, які використовуються під час КР, до 37 °C за допомогою пристрою для підігріву рідин.

1.4.22. Підігрівайте всі зрошувальні рідини, що використовуються під час КР, до температури 38-40 °C у термостатичному боксі.

1.4.23. Розгляньте можливість примусового обігріву повітрям у жінок, які тремтять, відчувають холод або мають температуру тіла <36 °C під час КР.

Хірургічні методики для КР

вгору

Методи зниження інфекційної захворюваності

1.4.24. Перед КР використовуйте хлоргексидинвмісні спиртові препарати для обробки шкіри для зменшення ризику ранових інфекцій. За їх відсутності можна використовувати спиртові йодні розчини. (Див. керівництво NICE щодо інфекцій ділянки хірургічного втручання.)

1.4.25. Перед КР використовуйте водні йодні розчини вагінально у жінок із розривом плодових оболонок для зниження ризику ендометриту. За відсутності або у разі протипоказання до їх застосування можна використовувати водні хлоргексидин-вмісні вагінальні препарати.

Методи запобігання передачі ВІЛ в операційній

1.4.26. Одягайте подвійні рукавички при виконанні або асистуванні КР у ВІЛ-позитивних жінок, щоб зменшити ризик інфікування у медичного персоналу.

1.4.27. Дотримуйтесь загальних рекомендацій щодо безпечної хірургічної практики під час КР для зниження ризику інфікування ВІЛ у медичного персоналу.

Розріз черевної стінки

1.4.28. Виконуйте КР за допомогою низького поперечного прямого розрізу шкіри з подальшим тупим розкриттям тканинних шарів і, за необхідності, розширенням гострою дисекцією. Це може потребувати модифікації з вищим розрізом у вагітних з ожирінням 3-го ступеня (ІМТ ≥40 кг/м2). У деяких клінічних випадках може виковуватися вертикальний серединний розріз.

Інструменти для розрізу шкіри

1.4.29. Не використовуйте при КР окремі хірургічні ножі для розрізу шкіри та глибших тканин, оскільки це не зменшує ризику ранової інфекції.

Розширення розрізу матки

1.4.30. Якщо нижній сегмент матки добре сформований, використовуйте тупе, а не гостре розширення розрізу матки для зменшення крововтрати, кількості випадків післяпологової кровотечі та необхідності переливання крові під час КР.

Ушкодження плода

1.4.31. Інформуйте жінок, які народжують шляхом КР, що ризик ушкодження плода становить близько 2%.

Використання щипців

1.4.32. Використовуйте щипці при КР лише у разі труднощів із вилученням голівки дитини. Вплив рутинного використання щипців при КР на нео­натальну захворюваність залишається невизначеним.

Використання утеротонічних засобів

1.4.33. Уводьте окситоцин 5 Од шляхом повільної внутрішньовенної ін’єкції при КР для сприяння скороченню матки та зменшення крововтрати.

Метод видалення плаценти

1.4.34. Видаляйте плаценту при КР за допомогою контрольованої тракції за пуповину, а не мануальним шляхом, щоб знизити ризик ендометриту.

Екстерналізація матки

1.4.35. Виконуйте інтраперитонеальне відновлення матки при КР. Рутинна екстерналізація матки не рекомендована, оскільки вона пов’язана з більшим болем і не покращує операційні результати, такі як кровотеча та інфекція.

Закриття матки

1.4.36. Використовуйте одно- або двошаровий шов матки при КР залежно від клінічної ситуації. Зверніть увагу на те, що одношаровий шов не збільшує ризик післяопераційної кровотечі або розриву матки при наступній вагітності.

Закриття очеревини

1.4.37. Не накладайте шви на вісцеральну або парієтальну очеревину при КР, щоб скоротити тривалість операції та потребу в післяопераційному знеболенні, а також підвищити задоволеність матері.

Закриття черевної стінки

1.4.38. Якщо при КР здійснюється серединний розріз черевної стінки, виконуйте масивний безперервний шов, що повільно розсмоктується, оскільки його накладання асоціюється з меншою частотою розходження та кількістю випадків вентральних гриж, ніж при накладанні пошарового шва.

Закриття підшкірної клітковини

1.4.39. Не закривайте рутинно підшкірно-­жирову клітковину при КР, якщо в жінки її товщина не перевищує 2 см, оскільки це не зменшує частоту ранових інфекцій.

Використання поверхневого дренажу рани

1.4.40. Не використовуйте рутинно поверхневий дренаж рани при КР, оскільки він не зменшує частоту ранових інфекцій або ранових гематом. (Див. рекомендацію 1.7.2 щодо використання негативного тиску на рану.)

Закриття шкіри

1.4.41. Розгляньте можливість накладання швів замість скоб для закриття шкіри після КР, щоб знизити ризик поверхневого розходження рани.

Вимірювання рН крові з пуповинної артерії

1.4.42. Виконуйте парні вимірювання рівнів газів у крові пуповинної артерії та вени після КР при підозрі на порушення стану плода для його оцінки та визначення подальшої тактики нагляду за ново­народженим.

Час уведення антибіотиків

1.4.43. Пропонуйте жінкам профілактичне введення антибіотиків перед розрізом шкіри для КР, обираючи препарати, ефективні проти ендометриту, інфекцій сечовивідних шляхів і ранових інфекцій.

1.4.44. Інформуйте жінок, що:

• ендометрит, інфекції сечовивідних шляхів і ранові інфекції виникають приблизно у 8% осіб, які народжували шляхом КР;
• профілактичне введення антибіотиків перед розрізом шкіри знижує ризик материнської інфекції більшою мірою, ніж профілактичне їх застосування після розрізу шкіри, і не впливає на дитину.

1.4.45. Не використовуйте амоксицилін/клавуланову кислоту при профілактичному призначенні анти­біотиків перед розрізом шкіри для КР.

Тромбопрофілактика для КР

1.4.46. Пропонуйте тромбопрофілактику жінкам, які народжують шляхом КР. Враховуйте ризик тромбоемболічних ускладнень при виборі методу профілактики (наприклад, градуйовані компресійні панчохи, гідратація, рання мобілізація, ­низькомолекулярний гепарин).

Вподобання жінок під час КР

вгору

1.4.47. Задовольняйте вподобання жінки щодо умов проведення КР завжди, коли це можливо, наприклад програвання музики в операційній, опускання екрана, щоб мати могла бачити процес народження дитини, або дотримання тиші, щоб перший голос, який почує новонароджений, був голосом матері.

Продовження — в наступних номерах.

Реферативний огляд підготувала Анна Сочнєва

За матеріалами: NICE (2024) Caesarean birth. NICE guideline, 30 Jan.