Світлої пам’яті видатного акушера-гінеколога Ігоря Ярославовича Ковальчука

21 серпня виповнюється рік від дня смерті видатного українського лікаря акушера-гінеколога, завідувача акушерсько-фізіологічного відділення з післяпологовими палатами Львівського обласного клінічного перинатального центру (далі – Перинатальний центр) Ігоря Ярославовича Ковальчука. Дякуючи Ігорю Ярославовичу більше 7 тисяч жінок стали матерями (деякі – трьох дітей одночасно), життя багатьох породіль, які перебували у тяжкому або критичному стані, було врятовано, і на цьому досвіді виросло нове покоління акушерів-гінекологів.

Народився Ігор Ярославович Ковальчук 25 лютого 1956 року в с. Топорів Буського району Львівської області у сім’ї кравця та продавчині. У зв’язку із працевлаштуванням батька Ігоря у м. Львові на початку 1960-х років сім’я Ковальчуків переїхала до великого міста. У подальшому Ігор Ярославович із великою теплотою згадуватиме свої ранні роки проживання у сільській місцевості. Косіння трави босоніж, купання у ставку та гра у футбол із місцевими підлітками виховали в нього любов до спорту та здорового способу життя, що супроводжуватимуть його впродовж усього професійного шляху.

Бажання стати лікарем в Ігоря Ярославовича виникло не відразу. Уже в більш зрілому віці він часто прогулювався вулицею Пекарською у Львові, на якій розташований головний корпус Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, тодішнього Львівського державного медичного інституту (далі – ЛНМУ ім. Данила Галицького). Особлива атмосфера, навіяна ­унікальною архітектурою будівлі, історії про героїчні вчинки медиків раптом надихнули Ігоря Ярославовича стати лікарем. Мама Ігоря, Тетяна, підтримала його рішення. І вже у 1984 році він завершує ЛНМУ ім. Данила Галицького за спеціальністю «Лікувальна справа» й відправляється проходити інтернатуру за спеціальністю «Гінекологія» у містах Нововолинськ і Володимир Львівської області. ­­У ­відповідь на можливість займатися академічною діяльністю Ігор Ярославович робить свідомий вибір повністю присвятити свій час лікарській практиці за спеціальністю «Акушерство і гінекологія».

Період інтернатури мав великий вплив на розвиток професійних навичок І.Я. Ковальчука, адже велику кількість медичних втручань доводилося проводити за незначного нагляду ­лікарів-наставників. Озираючись на своє минуле, Ігор Ярославович часто наголошував на значній ролі, яку відіграє ініціативність в особистому професійному формуванні молодих лікарів. На його думку, багатьом молодим лікарям бракувало сміливості прийняти свої перші пологи чи провести оперативне втручання – цей страх, як наслідок, не дозволяв спеціалістам на початку свого професійного шляху набути необхідних навичок або навіть повністю відбивав у них бажання займатися практичною лікарською діяльністю. Утім професійним наставникам судилося відіграти важливу роль у житті Ігоря Ярославовича. У 1986 році у м. Львові відкривається Перинатальний центр (тоді – Міський клінічний пологовий будинок (МКПБ) № 2), до колективу якого 1988 року приєднається І.Я. Ковальчук у якості лікаря-ординатора. Саме там він познайомиться зі своїми наставниками, проведе тисячі пологів та оперативних втручань а також зустріне свою майбутню дружину.

На той час Перинатальний центр слугував базою для кафедри акушерства та гінекології ­факультету післядипломної освіти ЛНМУ ім. Данила Галицького, яку очолював професор Олександр Мирославович Созанський. Між професором та Ігорем Ярославовичем зав’язалися хороші робочі стосунки, у яких перший ділився з молодим колегою не лише професійним досвідом, а й життєвою мудрістю. Молодий акушер-гінеколог у подальшому перейняв від наставника професора О.М. Созанського своє професійне кредо: «Незалежно від того, якою є мама, дитина, яку ми приймаємо, може вирости генієм. На кожного у Господа свій план».

Професор кафедри акушерства та гінекології ЛНМУ ім. Данила Галицького Віктор Миколайович Бесєдін також відіграв роль ментора у становленні Ігоря Ярославовича як лікаря. Здійснюючи оперативні втручання в акушерстві, Віктор Миколайович часто залучав до них молодого лікаря – спочатку як асистента, а потім як колегу.

У лютому 1997 року Ігор Ярославович проходить стажування в Університетській клініці «Мілард Філмор госпіталс» (м. Баффоло, штат Нью-Йорк, США). Повернувшись до України, він передавав отриманий досвід своїм колегам із Перинатального центру та інших закладів м. Львова та Львівської області. Здобуті знання також сприяли формуванню І.Я. Ковальчука як лікаря-акушера консерватора. Він дотримувався думки, що хірургічне втручання при розродженні є необхідним виключно тоді, коли цього вимагають медичні показання, і завжди віддавав перевагу пологам у фізіологічний спосіб. Спираючись на особистий багатий професійний досвід, Ігор Ярославович наводив наступне визначення філософському поняттю «акушерське щастя» – «коли мама гуляє з маленькою дитиною і підходить подякувати й показати, як росте дитя. А ще більшим воно є тоді, коли мама привозить народжувати дочку, яку 20 років тому сама народила у лікаря».

Попри це складні пологи та оперативні втручання все ж таки були важливою частиною професійного життя Ігоря Ярославовича. До них він підходив з відчуттям не лише особливої відповідальності, а й професійної цікавості. Так, під час роботи у Перинатальному центрі він частіше за інших приймав пологи в матерів, які народжували трійню, а також проводив оперативні втручання високого рівня складності. У 2019-2021 роках, коли пандемія коронавірусної хвороби COVID-2019 охопила територію України, Ігор Ярославович самовіддано надавав екстрену медичну допомогу інфікованим вірусом вагітним жінкам, що проходили лікування у Центрі легеневого здоров’я у м. Львові. Був нагороджений Почесною грамотою Міністерства охорони здоров’я України за вагомий особистий внесок у розвиток охорони здоров’я та високий професіоналізм, а також відзнаками регіонального й муніципального рівня за вагомий внесок у сферу охорони здоров’я, сумлінну працю, високий професіоналізм, відданість справі, активну громадянську позицію.

Серце Ігоря Ярославовича зупинилося 21 серпня 2022 року після гри у футбол, яким він ще змалку захоплювався. Похований видатний лікар на Личаківському цвинтарі у м. Львові.

В Ігоря Ярославовича Ковальчука залишилися дружина Наталія, яка працює лікарем-ревматологом, і двоє синів – Тарас, юрист, та Андрій, який займається підприємницькою діяльністю. Для них чоловік та батько залишається професійним і моральним авторитетом. Згадуючи про нього, самопожертва – це перше слово, що приходить на думку. Ігор Ярославович був прикладом того, як можна добровільно поступитися своїми особистими інтересами задля блага пацієнтів та членів сім’ї.