Препарати біорегуляційної корекції при дисгормональних порушеннях і захворюваннях у жінок
За матеріалами конференції
сторінки: 40-43
Уже більше року Україна перебуває в умовах повномасштабної війни. Протягом усього цього періоду українці щодня в тій чи іншій мірі живуть у стані стресу, який, як відомо, є каталізатором розвитку багатьох психічних та соматичних захворювань, утому числі й дисгормональних розладів. У 10-35% жінок стресовий стан, зумовлений воєнними діями, призводить до порушень менструального циклу (Hannoun A.B. et al., 2007). Проблему дисгормональних розладів жіночої репродуктивної системи та можливості їх біорегуляційної корекції висвітлив під час вебінару «Основні засоби біорегуляційної корекції в гінекології» лікар вищої категорії, асистент кафедри акушерства та гінекології № 1 Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика, кандидат медичних наук Олександр Павлович Кононець.
Ключові слова: дисгормональні розлади, порушення менструального циклу, передменструальний синдром, альгодисменорея, клімактеричний синдром, антигомотоксична терапія, біорегуляційна корекція, Мулімен, Оваріум композитум, Клімакт-Хеель.
Дисгормональні розлади характеризуються різноманітними проявами у жінок різних вікових груп. У молодих пацієнток вони представлені порушеннями менструального циклу (МЦ), безпліддям, невиношуванням вагітності, а у жінок старшого віку – міомою матки, ендометріозом, хронічним тазовим болем і т. д.Доповідач зазначив, що точні причини розвитку дисгормональних порушень остаточно не відомі, проте в більшості випадків можна говорити про мультифакторність цих патологічних станів. До можливих причин їх виникнення відносять несприятливі екологічні умови, прискорення темпів життя, неправильні режими харчування, праці та відпочинку, особливості репродуктивної поведінки жінки та хронічний стрес (Жук С.І., 2015).
У структурі гінекологічної патології у дівчат підліткового віку перше місце посідають порушення МЦ, які складають майже 60% усіх дисгормональних розладів. Більшість цих порушень спочатку мають функціональний характер і пов’язані з дисбалансом статевих гормонів. При дослідженні особливостей овуляції у пацієнток підліткового і юнацького віку у 17-річних дівчат, зокрема, було встановлено зменшення кількості овуляторних циклів на 40%, що асоціювалося із хронічним стресом і додатковим навантаженням у зв’язку із закінченням школи і вступом до середніх спеціальних і вищих навчальних закладів. Ановуляція також часто стає причиною дисфункціональних маткових кровотеч, а у 40% випадків – оліго- або аменореї. Недостатність лютеїнової фази, за даними вчених, діагностується в кожної другої пацієнтки з безпліддям на фоні регулярних менструацій (Вихляев Е.М., 2002).
Спікер зауважив, що стандартно-протокольними схемами лікування дисгормональних розладів не передбачена корекція порушень ауторегуляції (усунення дисрегуляції), у тому числі типових патологічних процесів, які характерні для дисгормональних порушень: ендокринної дисфункції (на осі «гіпоталамус – гіпофіз – яєчники»), інтоксикації (гострі та хронічні інфекційні захворювання, наслідки поліпрагмазії та фармакотоксичності), розладів мікроциркуляції (лімфостаз, венозний стаз, крововиливи, ішемія) та енергодефіциту (гострі та хронічні запальні й незапальні захворювання). Крім того, стандарті схеми лікування не забезпечують відновлення структури та функцій органів малого таза у жінок. Тому саме призначення препаратів біорегуляційної терапії допоможе вирішити вказані проблеми.
У сучасному арсеналі лікаря-гінеколога наявна низка комплексних біорегуляційних препаратів, розроблених фармацевтичною компанією «Біологіше Хайльміттель Хеель ГмбХ» для прийому при дисгормональних розладах, включаючи Мулімен, Оваріум композитум, Клімакт-Хеель.
Мулімен
вгоруМулімен чинить регулюючу дію на продукцію гормонів через систему «гіпофіз – яєчники» при порушеннях МЦ, має антидепресивний, антимігренозний, спазмолітичний ефекти і показаний при передменструальному синдромі та альгодисменореї.
Ефективність препарату Мулімен була продемонстрована у численних клінічних дослідженнях. Так, при лікуванні дисгормональної гіперплазії молочних залоз у пацієнток із порушеннями репродуктивної системи (n=217) Мулімен призначали на другому етапі лікування в комплексі з Лімфоміозотом протягом 8-10 тижнів. Через півроку після лікування дослідники спостерігали повне одужання в 11% жінок, у 30% – відмічалося покращення стану молочних залоз і у 56% – стабілізація процесу (Ласачко С.О. та співавт., 2005).
Результати іншого клінічного дослідження продемонстрували ефективність Мулімену у терапії цефалгічної форми передменструального синдрому (Татарчук Т. Ф. та співавт., 2004). Жінки 30-45 років (n=30) отримували цей препарат у комплексі із препаратом Вертігохеель протягом 2 тижнів у лютеїнову фазу трьох послідовних МЦ. На фоні лікування у пацієнток спостерігалася позитивна й швидка динаміка клінічної симптоматики, зменшення психологічної дезадаптації та стабілізація гормонального гомеостазу.
Можливості застосування препарату Мулімен для лікування нейроендокринних порушень жіночої репродуктивної системи продемонструвала у своєму дослідженні Е.М. Стукалова (2001). Пацієнтки 28-38 років із передменструальним синдромом (n=15) та олігоменореєю (n=10) отримували Мулімен протягом 3-4 міс. Через 1 міс лікування спостерігалася позитивна динаміка скарг жінок: на 6% зменшилася частота цефалгії, на 7-14% – набряків і на 7-14% – нервово-психічних порушень. А через 3 міс терапії учасниці дослідження повідомили про значне зменшення психоемоційних порушень, симптомів нагрубання та болісності молочних залоз, набряків, здуття живота, головного болю, нудоти та блювання. У двох жінок з олігоменореєю на 3-му МЦ настала овуляція.
Відповідно до методичних рекомендацій МОЗ України, препарат Мулімен показаний при порушеннях МЦ у якості додаткової терапії у пацієнток із сальпінгоофоритом (Леуш С.С., Олейник Ю.В., 2006) та ендометритом, а також як базисна терапія кістозної мастопатії та порушень МЦ при ендометріозі (Леуш С.С. та співавт., 2010).
Оваріум композитум
вгоруЗавдяки своєму насиченому та збалансованому складу препарат Оваріум композитум чинить регулюючу дію на роботу системи «гіпоталамус – гіпофіз – яєчники», а також нормалізує метаболічні, трофічні й обмінні процеси у жіночому організмі. Прийом Оваріум композитум є актуальним у різні періоди життя жінки. У пубертатному віці він сприяє фізіологічній корекції, формуванню репродуктивної функції при затримці статевого дозрівання. У дітородному періоді – допомагає відновленню репродуктивної функції і загальній гормональній регуляції при хронічних соматичних патологіях. Під час менопаузи Оваріум композитум підтримує ендогенний синтез статевих гормонів на оптимальному рівні, стримуючи розвиток дегенеративних процесів у тканинах.
Препарат Оваріум композитум має широкі показання до застосування, а саме: дисменорея, ендометрит, метрит, параметрит, клімакс, недостатність функції передньої частки гіпофіза (гіпопітуїтаризм), крауроз вульви, мастопатія, остеомаляція, менорагія, різні порушення метаболізму, пов’язані зі зниженням синтезу жіночих статевих гормонів, включаючи геріатричні.
У багатьох випадках застосування Оваріум композитум за ефективністю наближається до замісної гормональної терапії, але при цьому не викликає побічних ефектів, властивих гормональним препаратам (Романова І.І., 2010). Так, обсерваційне когортне дослідження Н.А. Лимар та Л.М. Маланчук (2004), у якому брали участь 64 пацієнтки з дисменореєю, 30 із яких отримували стандартну терапію дидрогестероном, а 34 – Оваріум композитум у комплексі з Гінекохеель, показало, що через 6 міс лікування у групі стандартної терапії у 36% жінок після завершення терапії оваріально-менструальний цикл знову став монофазним, натомість як в учасниць другої групи спостерігалася стійка нормалізація показників гормонального статусу. Тобто комплексна терапія порушень менструальної функції за допомогою Оваріум композитум і Гінекохеель дає можливість на тривалий період нормалізувати оваріально-менструальний цикл і відновити репродуктивне здоров’я жінки.
Ефективність Оваріум композиум (у комплексі із Клімакт-Хеель, Нервохеель) у корекції клімактеричних порушень у жінок, оперованих із приводу «граничних» пухлин яєчників (n=90), була продемонстрована в дослідженні Х.В. Зарічанської (2004). Клімактеричні порушення легкого ступеня спостерігали у 60,0% пацієнток, середньої тяжкості – у 36,7% і тяжкого ступеня – у 3,3%. Використання запропонованої лікувально-профілактичної методики дозволило через 6 міс достовірно знизити частоту припливів жару (з 3,4 до 2,4 бала; р<0,05) та депресивного стану (з 2,4 до 1,6 бала; р<0,05). Через 12 міс після операції зменшилася: частота порушень сну (з 3,9 до 2,7 бала; р<0,05), пам’яті (з 3,6 до 2,4 бала; р<0,05), болю в кістках і суглобах (з 2,92 до 2,0 бала; р<0,05). Через 24 міс пацієнтки відзначали достовірне зниження частоти підвищеної пітливості (з 4,5 до 3,3 бала; p<0,05), парестезій (з 2,2 до 1,5 бала; p<0,05), дратівливості (з 4,1 до 3,0 бала; р<0,05) та депресивного стану (з 5,2 до 3,1 бала; р<0,05).
Інше дослідження Х.В. Зарічанської (2006) показало, що використання лікувально-профілактичного комплексу (спазмолітики, седативні препарати та гормональна терапія прогестагенами) і прийом Оваріум композитум знижували частоту ускладнень під час пологів у жінок, які до вагітності перенесли операцію на придатках матки. Зокрема, частота передчасного розриву навколоплідної оболонки у групі жінок, яким було призначено тільки загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи, складала 68%, натомість як у групі пацієнток, які додатково приймали Оваріум композитум, – 32%. При цьому частота дистрес-синдрому плода становила 24 і 9%, аномалій пологової діяльності – 36 і 12%, акушерських кровотеч – 12 і 6% відповідно.
Результати ще одного дослідження показали ефективність препаратів Оваріум композитум та Мулімен у якості реабілітаційної терапії при хронічних запальних захворюваннях жіночих статевих органів, ускладнених порушенням МЦ (Остапенко О.І., 2003). Отримані дані вказували на те, що у 72,7% жінок після 3 міс лікування нормалізувався МЦ, покращився загальний стан, настрій, зникла альгодисменорея, дратівливість. При оцінці гормонального фону спостерігалася тенденція до підвищення концентрації прогестерону за відсутності змін у рівнях естрадіолу.
Дисертаційна робота А.В. Колесник (2011), присвячена питанням реабілітації жінок після поєднаних гінекологічних та хірургічних лапароскопічних операцій, показала, що лікувальний комплекс Оваріум композитум, Траумель С, Лімфоміозот, Гепар Комп. Хеель, направлений на зниження частоти рецидивування кіст і доброякісних пухлин яєчників, а також каменів жовчовивідних шляхів після поєднаного лапароскопічного лікування, дозволяє запобігти повторним рецидивам кіст та утворенню каменів, знизити частоту повторної лапароскопії у 2,5 раза. Відзначено доцільність додаткового призначення антигомотоксичної терапії та гепатопротекторів залежно від ступеня ураження яєчників, жовчного міхура й суміжних органів.
М.В. Попадинець (2005) зареєструвала патент на спосіб консервативного лікування фіброзно-кістозної мастопатії із застосуванням мезо- та аутогемотерапії. Автор патенту пропонує до стандартної базової та дезінтоксикаційної терапії додатково призначати комплекс антигомотоксичних препаратів (Гінекохеель, Мулімен, Оваріум композитум та ін.), частина яких уводиться методом аутогемотерапії, що дозволяє скоротити терміни лікування й досягти стійкого терапевтичного ефекту за відсутності побічної дії.
Клімакт-Хеель
вгоруПрепарат показаний для купірування порушень, пов’язаних із клімактеричним періодом (припливи жару, пітливість, посилене серцебиття, запаморочення, розлади сну, депресія, меланхолічний настрій, неврози, судинна дистонія, мігрень), яке здійснюється за рахунок загальної антиклімактеричної, естрогеноподібної, спазмолітичної та седативної дії.
Місце Клімакт-Хеель у корекції клімактеричних розладів у жінок, оперованих із приводу «граничних» пухлин яєчників, продемонстровано в обсерваційному рандомізованому клінічному дослідженні Т.Ф. Татарчук і Н.В. Косей (2001). Жінки, які перебували в перименопаузі та ранній постменопаузі (n=117), були розподілені та три групи: пацієнтки першої групи (n=38) отримували стандартну терапію, Клімакт-Хеель та Нервохеель; другої групи (n=35) – стандартну терапію та Клімакт-Хеель, а третьої групи (n=44) – тільки стандартну терапію. Результати показали, що після закінчення тримісячного курсу лікування вегето-судинні розлади зникли у 37% учасниць першої групи, у 31% – другої та в 11% – третьої групи; психопатологічні клімактеричні порушення були усунуті у 47, 20 та 3-9% пацієнток відповідно. У ході лікування також було підтверджено хорошу переносимість застосовуваних препаратів. Висока клінічна ефективність у сукупності з останньою перевагою дають підставу рекомендувати Клімакт-Хеель для лікування ранніх клімактеричних порушень. У випадках переважання психопатологічних розладів доцільно поєднувати застосування Клімакт-Хеель із Нервохеель.
Крім того, дисертаційна робота О.В. Нестеренко (2005) на тему профілактики постоваріоектомічного синдрому у жінок, прооперованих із приводу «граничних» пухлин яєчників, показує, що застосування антигомотоксичних препаратів Оваріум композитум, Клімакт-Хеель і Нервохеель дозволяє через 6 міс після операції достовірно знизити частоту припливів жарy, депресивного настрою і дратівливості, а також зменшити рівень порушень сну і пам’яті.
До того ж у методичних рекомендаціях МОЗ України препарат Клімакт-Хеель рекомендований як базисна терапія для усунення припливів та інших вегетативних реакцій у жінок із клімактеричним синдромом (Леуш С.С., Олейник Ю.В., 2006).
Отже, призначення біорегуляційної терапії у якості основного або додаткового методу до стандартної схеми лікування дисгормональних розладів у жінок забезпечує ефективну й надійну корекцію порушень ауторегуляції, а також сприяє відновленню структури та функцій жіночої статевої системи.
Підготувала Марія Пригода