Психоемоційний стан і нейроендокринна адаптація у вагітних з артеріальною гіпертензією та їх ефективна корекція

Вагітність і пологи є надзвичайно потужними емоційними чинниками, що істотно впливають на всі психосоматичні складові жінки [1, 2]. Відомо, що навіть у здорових осіб при фізіологічному перебігу вагітності мають місце певні зміни психоемоційного стану [1, 3]. Уже в І триместрі вагітності в деяких жінок спостерігається збільшення частоти скарг на наявність вегетативно-емоційних симптомів (підвищена дратівливість, відчуття серцебиття, загальна слабкість, пітливість тощо). Разом з тим зростають показники реактивної тривожності на фоні заниженої самооцінки. Також виявлено підвищення частоти скарг, незадовільне загальне самопочуття у жінок зі строком вагітності 29-30 тиж, а перед пологами – поліпшення настрою та самопочуття. Це вказує на психоемоційну адаптацію до пологів [4, 6]. Таким чином, уже в організмі здорових вагітних виникають певні психологічні зрушення, але вони є фізіологічними й забезпечують адаптацію жінки до вагітності, зокрема до пологів.
Психологічні зміни, що виникають під час розвитку різних ускладнень вагітності, відносяться до групи патологічних, оскільки вони викликають розвиток дизадаптації, підтримують патологічні процеси в організмі жінок і призводять до їх прогресування [1, 5, 6, 7].
Останніми роками активно зростає захворюваність вагітних на пізні гестози, в тому числі й на артеріальну гіпертензію (АГ). Ця тенденція особливо характерна для регіонів з несприятливими соціально-економічними й екстремальними кліматичними умовами. Отже, АГ у вагітних – це не лише акушерська, а й психологічна проблема. У пацієнток з АГ вже на початкових етапах вагітності спостерігається симптомокомплекс вазомоторних і нервово-психічних порушень. Він є головним і найбільш раннім у перебігу цього захворювання, вказує на причетність психологічних зрушень у патогенезі даного ускладнення.
Таким чином, питання щодо психоемоційного стану вагітних є досить актуальним, однак ще недостатньо вивчене. Погіршання психоемоційного стану значно впливає на виникнення та прогресування АГ і до того ж потребує нових наукових підходів до корекції з метою покращання прогнозу захворювання у вагітних з даною патологією і зменшення кількості ускладнень, у тому числі й показників анте- та постнатальної смертності.
Мета дослідження: оптимізація та індивідуалізація програм діагностики й лікування пацієнток з АГ на основі поглибленого аналізу функціональної психовегетативної та нейроендокринної систем.

Матеріали та методи дослідження
Вивчено рівень психоемоційного стану та нейроендокринної адаптації в 100 вагітних, із яких 20 – здорові жінки і 80 – з АГ. Вагітні з АГ були розподілені на дві групи. До першої групи ввійшли 40 пацієнток, яким проводили загальноприйняту симптоматичну терапію, до другої – 40 вагітних, що отримували розроблене нами лікування за участю психолога.
Задля уточнення характеру та об’єктивізації ступеня психовегетативних розладів усім учасницям дослідження було проведено опитування за допомогою спеціально розробленого опитного листа. При визначенні рівня вираженості синдрому вегетативної дистонії, з метою виявлення ознак вегетативних змін використовували анкету. Наявність і ступінь вираженості гіпервентиляційного синдрому оцінювали за гіпервентиляційною анкетою. Параметри сну вивчали за спеціально розробленою анкетою бальної оцінки суб’єктивних характеристик сну, що складалась із 15 запитань. Дослідження больового синдрому проводили з використанням візуальної аналогової шкали – прямої лінії з нанесеними на неї міліметровими позначками або без них, від 0 (відповідає відсутності болю) до 10 (вкрай інтенсивний біль).
Емоційні розлади вивчали за допомогою тестів Спілберга та Бека.
Психоемоційний стан вагітних визначали методом анкетування за допомогою тесту індивідуальних рівнів стресових навантажень. Для кожної з пацієнток встановлювали суму балів, що характеризує її адаптивність, емоційність і стресостійкість. За отриманими даними визначали індекс стресостійкості для кожної вагітної зокрема.
Для оцінки нейрогормонального статусу пацієнток визначали концентрацію адреналіну, норадреналіну та серотоніну в сироватці крові.
Рівень адреналіну й норадреналіну досліджували за методом Фоліна, а серотоніну – за методикою Юденфренда.
Суть розробленого нами комплексу полягала в проведенні консультацій психолога та призначенні лікарських засобів, що підвищують стресостійкість (Магне-В₆ по 2 табл. 3 рази на добу та Нервохеель по 1 табл. 3 рази на добу).

Результати дослідження та їх обговорення
У процесі дослідження вивчалися судинно-вегетативні, емоційні, когнітивні, мотиваційні та емоційно-афективні розлади.
Судинно-вегетативні розлади мали середній ступінь тяжкості. Найбільш частим проявом судинно-вегетативного синдрому в досліджуваних був головний біль (86,6%). За рівнем інтенсивності переважав слабкий (45,2%) і помірний (44,6%), а у 10,2% жінок – сильний головний біль.
Підвищена пітливість виникала у 96,0% вагітних, підвищена емоційна збудливість – у 98,4%, порушення сну – у 96,0%.
Серед емоційних, когнітивних та мотиваційних розладів найчастіше мали місце втома (98,2%), плаксивість (93,3%), зниження пам’яті (86,5%) та зміна настрою (85,2%).
З метою уточнення емоційно-афективних розладів у вагітних з АГ нами були проаналізовані результати тестів Бека і Спілберга. За тестом Бека визначали ступінь депресії, середній бал якої становив 18,86±0,65, що відповідає помірній депресії. Депресивні розлади у вагітних зустрічалися досить часто. Виражений ступінь депресії був виявлений у 37,4%, помірний – у 16,0% та слабкий ступінь – у 26,6% пацієнток. Слід зазначити, що в структурі депресивних розладів переважали слабка та виражена форми депресії.
За тестом Спілберга оцінювали рівень реактивної й особистісної тривожності. Результати розрахунків з подальшим співставленням їх з нормативними межами різних ступенів тривоги показали високий ступінь тривожності як реактивної, так і особистісної (середні значення – 51,66±0,6 і 54,0±0,7 бала відповідно). Таким чином, проведене анкетування у вагітних з АГ свідчить про наявність психовегетативних розладів – вегетативно-судинних, больових, емоційно-афективних. Результати дослідження індексу стресостійкості наведено в таблиці 1.
Отримані дані вказують на значні зміни показників стресостійкості у вагітних з АГ. Таким чином, порівняно зі здоровими жінками, серед яких 50% – з високим і 30% – з низьким індексом стресостійкості, у вагітних з АГ переважають низький та помірний індекси стресостійкості. Це вказує на зниження процесів адаптації до стресових впливів у даної групи пацієнток.
Стан, що розвивається на фоні АГ, у вагітних може супроводжуватися розвитком різних нейроендокринних розладів у вигляді порушень функції гіпоталамічної та лімбічної систем, зокрема секреції нейрогормонів. Нами були вивчені механізми нейроендокринних розладів на рівні гіпоталамічної і лімбічної систем в динаміці, шляхом оцінки показників серотонінергічної системи, яка є стрес-лімітуючою, та норадренергічної і адренергічної, що відносяться до стрес-індукуючих систем (табл. 2).
Під час проведеного дослідження нами були отримані наступні результати. У групі жінок з АГ концентрація серотоніну в сироватці крові була нижчою в порівнянні з нормативними показниками та становила 0,82±0,06 нмоль/л. Отже, в досліджуваній групі за рахунок нижчої активності серотонінергічної системи, що відноситься до стрес-лімітуючої, спостерігається зниження резистентності до стресових впливів.
Наступним етапом дослідження стало порівняння рівня адреналіну та норадреналіну в плазмі крові. У вагітних з АГ рівень адреналіну в плазмі крові був дещо підвищеним і становив 2,68±0,58 нмоль/л, а вміст норадреналіну достовірно підвищився у середньому до 7,86±1,11 нмоль/л.
Отже, нами була виявлена статистично достовірна різниця між концентраціями адреналіну та норадреналіну першої і другої груп.
Отримані дані об’єктивно підтверджують підвищення вмісту вищезазначених гормонів у сироватці крові, що свідчить про високий рівень стресогенності, емоційності та напруженості й призводить до виражених порушень адаптаційного процесу у вагітних з АГ.
Показники психоемоційного статусу змінювалися в залежності від характеру проведеної терапії (табл. 3).
Як видно з таблиці, показники стресостійкості наблизилися до нормативних значень як при проведенні традиційного (перша група), так і запропонованого нами лікування (друга група). При цьому в другій групі ефективність терапії була більш вираженою. Достовірно збільшилася кількість вагітних з високим рівнем стресостійкості і водночас достовірно зменшилася – з низьким рівнем стресостійкості.
Показники рівня гормонів стрессу на фоні лікування наведено в таблиці 4.
Як видно з таблиці, при проведенні терапії вагітних з АГ за запропонованою нами схемою відбувається достовірне наближення концентрації гормонів стресу до нормативних значень.
Таким чином, розроблене нами лікування досить ефективно впливає як на стресостійкість, так і на нейрогормональний стан.

Висновки
Здорові жінки з фізіологічним перебігом вагітності мають психоневрологічний профіль, що характеризується психічною рівновагою, вегетативно-емоційною стійкістю і низьким ступенем неспокою.
Одноразове анкетування вагітних з АГ показало наявність у них психовегетативного синдрому, у вигляді вегетативно-судинних, больових, мотиваційних та емоційно-афективних розладів.
Показники гормонального статусу свідчать про низьку резистентність до стресорного впливу й високий рівень стресогенності, емоційності та напруженості.
Запропонований нами лікувальний комплекс виявився досить ефективним для корекції як порушеного психоемоційного стану, так і нейрогуморального дисбалансу.

Література
1. Абрамченко В.В. Психосоматическое акушерство. – СПб.: Сотис. – 2001. – 311 с.
2. Акимова К.Б., Гарагуля И.С., Смирнов В.А. Психоличностные критерии прогноза развития позднего гестоза у беременных // Вісник асоціації акушерів-гінекологів України. – 2000. – № 2 (7). – С. 24-26.
3. Астахов В.М., Максименко Ю.Б. Автоматизация клинико-психологических исследований в акушерско-гинекологической практике. – Донецк: Новый мир, 1996. – 84 с.
4. Каплун И.Б. Психическое состояние при нормальном и осложненном течении беременности. Автореф. дисс. к.м.н. – СПб, 1995. – 22 с.
5. Лзяк Г.В., Воронин К.В., Харкота В.Б. Особенности центральной гемодинамики и психологического статуса у беременных с нейроциркуляторной дистонией по гипертензивному типу // Украинский радиологический журнал. – 1997. – № 3. – С. 29.
6. Осепашвили М.Н., Айламазян Э.К., Спивак Д.Л. Психические состояния у беременных и их коррекция методом биологической обратной связи // Журнал акушерства и женских болезней. – 2004. – № 3. – С. 5-9.
7. Писарєва С.П., Анюта С.М., Ткаченко В.Б. Значення хронічного психоемоційного стресу у виникненні та розвитку прееклампсії // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 1999. – № 3. – С. 83-86.