сховати меню

Еволюція трансобтураторних слінгових операцій у лікуванні стресового нетримання сечі у жінок

сторінки: 44-56

В. І. Горовий, к.мед.н., доцент кафедри хірургії № 1 з курсом урології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова. В. Є. Литвинець, асистент кафедри урології Івано-Франківського національного медичного університету

У статті представлено механізми утримання та нетримання сечі у жінок, а також основні етапи впровадження трансобтураторних слінгових операцій в хірургічне лікування стресового нетримання сечі у жінок.

Ключові слова: стресове нетримання сечі у жінок, трансобтураторні слінгові операції.

Сьогодні не існує операції, яка б давала 100% успіх хірургічної корекції стресового нетримання сечі у жінок (раніше – нетримання сечі при напруженні), відповідно немає золотого стандарту лікування цієї патології. Це пов’язано зі складною анатомічною будовою нижніх сечових шляхів жінки, яка піддається травматичним (пологи, операції на передній стінці піхви тощо), фізичним, психологічним та гормональним впливам протягом життя, а також із багатокомпонентним механізмом регулювання функції міхурово-уретрального сегмента у нормі та патології, у т.ч. й утримання сечі. Механізм утримання сечі у жінок при напруженні є складною та мультифакторною системою, в якій кожний анатомічний елемент вносить свій вклад в її успішне функціонування. Чіткі причини стре­сового нетримання сечі до кінця не з’ясовані. Анатомія, патофізіологія та теорії стресового нетримання сечі у жінок представлені нами у попередніх публікаціях [7, 13, 17, 22]. У 1996 р. спільна праця вчених зі Швеції (Ulmsten U.) та Австралії (Petros P.) сприяла впровадженню інтегральної теорії стресового нетримання сечі у жінок та нової операції – транс­вагінальної слінгової уретропексії TVT (tension-free vaginal tape – вільна від натягу вагінальна петля) групи Ethicon компанії Johnson & Johnson (США). Концепція TVT ґрунтується на тому, що у хворих зі стресовим нетриманням сечі має місце неадекватна уретральна підтримка через недостатність лобково-уретральних зв’язок в середній частині уретри та недостатня субуретральна м’язово-фасціальна підтримка піхви (недостатність субуретрального піхвового гамака) [19, 41]. Мета операції TVT – відновити функціональне значення лобково-уретральних зв’язок шляхом елевації середньої частини уретри у напрямок лобкових кісток та супутнього підсилення субуретрального піхвового гамака. При цій операції синтетична поліпропіленова стрічка встановлюється (імплантується) під середньою частиною уретри (де найбільш високий тиск в уретрі) через розріз передньої стінки піхви без натягу, а кінці стрічки виводять через залобковий простір на передню стінку живота надлобкової ділянки (рис. 1). В урологічній літературі встановлення поліпропіленової стрічки під уретрою називають субуретральним слінгом (від анг. sling – праща), у гінекологічній – суб­уретральною петльовою пластикою.

Рис. 1. Слінгові операції (залобкові та трансобтураторні середньоуретральні cубуреральні слінги або субуретральні петлеві пластики) при хірургічному лікування жінок із стресовим нетриманням сечі [38]

Інтегральна теорія P. Petros та U. Ulmsten розглядає нормальну функцію тазового дна жінки як збалансовану та взаємопов’язану систему, яка складається із м’язів, сполучної тканини та нервів. Сполучна тканина при цьому є найбільш уразливим компонентом системи. Згідно з цією теорією, закриття та відкриття уретри відбувається завдяки скороченню чи розслабленню лобково-куприкового м’яза (PCM) (рис. 2). Уретра міцно фіксована лобково-уретральною зв’язкою (PUL) та передніми частинами лобково-куприкового м’яза, що дозволяє м’язам, які виконують тягу назад (LMA – поздовжній м’яз прямої кишки; LP – леваторне плато – м’язово-зв’язкове утворення, яке складається із клубово-куприкового м’яза та прямокишково-куприкової зв’язки) витягувати уретру та закривати проксимальну частину уретри (позначено буквою с – closure, або закриття). Розслаблення лобково-куприкового м’яза дає можливість леваторному плато та поздовжньому м’язу прямої кишки розтягнути та відкрити просвіт уретри (позначено буквою о – opening, або відкриття) під час сечовипускання (передня стінка піхви позначена пунктирною лінією).

Рис. 2. Механізм відкриття та закриття уретри, утримання сечі та акту сечовипускання у жінок [19, 41] PS – лобковий симфіз; PUL – лобково-уретральна зв’язка PCM – лобково-куприковий м’яз; Н – піхвовий гамак; С – closure, або закриття уретри; О – opening, або відкриття уретри; LMA – поздовжній м'яз прямої кишки; LP - леваторне плато – м’язово-зв’язкове утворення, яке складається із клубово-куприкового м’яза та прямокишково-куприкової зв’язки

У забезпеченні утримання сечі велике значення має функціональна здатність посмугованого сфінктера уретри, або рабдосфінктера (розташований у проксимальній частині уретри). Більшість урологів і гінекологів дотримуються наступного патофізіологічного механізму утримання та нетримання сечі у відповідності до теорії P. Petrоs, яка і роз’яснює ефект утримання сечі після встановлення середньоуретральних слінгів (рис. 3) [43]. PCM (лобково-куприковий м’яз) тягне піхву у бік лобкових кісток, LP (леваторне плато) – назад, LMA (поздовжній м’яз прямої кишки) – донизу. У нормі зі зберезеженою лобково-уретральною зв’язкою та м’язово-фасціальним апаратом тазового дна має місце витягування уретри по довжині та стиснення її в проксимальному відділі уретри (рис. 4А). При перерозтягуванні лобково-урет­ральних зв’язок (PUL) виникає також і перерозтягування PCM, що веде до перерозтягування рабдосфінктера уретри (рис. 4В). Перерозтягування останнього призводить до втрати його тонусу, що проявляється стресовим нетриманням сечі (рис. 4С).

Рис. 3. Механізм утримання сечі у сечовомі міхурі у жінок при нормальній функції лобково-уретральних зв’язок, лобково-куприкового м’яза (PCM) зі стисненням проксимального відділу уретри (вказано чорними стрілками) [43]

Рис. 4. Механізм (A, B, C) утримання сечі у жінок, а також виникнення стресовогого нетримання сечі при перерозтягуванні лобково-уретральних зв’язок (PUL), лобково-куприкового м’яза (PCM) та рабдосфінктера уретри (U) (роз’яснення у тексті) [43]

З моменту її впровадження набуває популярності у всіх країнах світу, але разом з тим відмічаються стандартні ускладнення цього хірургічного втручання: пошкодження сечового міхура/уретри – 5%, післяопераційна затримка сечі – 10-20%, ерозія піхви та екструзія (випадіння) стрічки – 0,1%, гіперактивність детрузора de novo – 10%. Лише в Європі 2002 р. нараховувалось близько 15 000 невдало виконаних операцій [31, 36, 38, 44]. Загрозливі для життя ускладнення після встановлення синтетичних залобкових слінгів зустрічались рідко. Згідно з базою даних звітів виробників і користувачів щодо застосування установок і виробів (Manufacturer and User Facility Device Experience Database, MAUDE), яка є підрозділом Управління з контролю за харчовими продуктами і лікарськими засобами (Food and drug administration, FDA) у США, із 1998 по 2008 р. зареєстровано дев’ять летальних випадків після операції TVT, які були викликані її ускладненнями: у семи жінок мало місце пошкодження кишечника, у двох – пошкодження магістральних тазових судин [14]. Незважаючи на вищевказане, операція TVT із часом показала свою надійність. У 2013 р. опубліковано цікаву працю акушерів-гінекологів із Фінляндії та Швеції [40], які оцінили результати 90 операцій TVT через 17 років після їх виконання (1995-1996). При цьому автори зазначили, що через вказаний період часу 87,2% жінок утримували сечу та відмічали покращання, ерозія передньої стінки піхви виникла лише в однієї жінки.

Через ускладнення встановлення залобкових слінгів останніми роками урологи та гінекологи значно частіше застосовують трансобтураторний субуретральний слінг, який був запропонований французьким ученим Е. Delorm 2001 р. [33] (рис. 1). У 2002 р. був впроваджений набір Monarc (American Medical Systems, AMS) для встановлення середньоуретрального трансобтураторного слінга (рис. 5). Методика полягала у проведенні гвинтового перфоратора з боку стегна у рану піхви (техніка outside-in). У 2004 р. E. Delorm виконав 150 операцій трансобтураторним доступом за допомогою спеціального провідника набору ObTape та стрічки UraTape (Mentor-Porges, США, Франція), при цьому повідник він проводив з боку внутрішньої поверхні стегна через затульну мембрану у бік рани піхви (техніка outside-in) [34]. Компанія Johnson & Johnson, підрозділ Gynecare, запропонувала 2004 р. свій набір – Gynecare ТVT-obturator system (ТVТ-О) для виконання трансобтураторного слінга за методикою inside-out із використанням проленової стрічки довжиною 45 см та шириною 1,1 см (рис. 6). Jean de Leval з Бельгії 2003 р. запропонував проводити трансобтураторний слінг з боку розрізу передньої стінки піхви через затульний отвір на стегно (техніка inside-out) для зниження ризику пошкодження сечового міхура, у такий спосіб зробивши виконання цистоскопії необов’язковим [32]. Автор наводить результати перших 107 хірургічних втручань з використанням проленової стрічки набору ТVТ-О: середня тривалість операції становила 14 хв; інтраопераційних ускладнень (пошкодження уретри, сечового міхура, нервів, судин, кишечника) не було відмічено; у трьох жінок виникла затримка сечі, двом із них довелось під місцевим знеболенням послабити синтетичну стрічку без її розсічення.

Рис. 5. Набір Monarc (AMS) для встановлення трансобтураторного слінга (методика outside-in)

Рис. 6. Набір інструментів компаніїї Johnson & Johnson Gynecare ТVT – obturator system (ТVТ-О) для виконання трансобтураторного слінга за методикою inside-out (а); методика встановлення слінга (б)

У 2004 р. був впроваджений набір ObTryx (Boston Scientific) для виконання трансобтураторного слінга за методикою outside-in (рис. 7), 2005 р. – Aris (Coloplast) за методикою outside-in (рис. 8), 2007 р. – Align-TO (Bard Urologic) за методикою outside-in. У 2005 р. французька компанія CLMedical запропонувала універсальний набір I-STOP для встановлення як залобкового (висхідним або нисхідним способом), так і трансобтураторного (техніки outside-in та inside-out) слінга (рис. 9). Багато країн почали випускати свої набори для встановлення трансобтураторного субуретрального слінга. У Росії з 2005 р. набув популярності набір «УроСлинг» (ТОВ «Линтекс») [9, 18, 26] (рис. 10). Автор статті (Горовий В. І.) брав активну участь у впровадженні першого українського набору «Укртехмедслінг» ПП «Укртехмед» та стрічки «Урсіт» для виконання трансобтураторного субуретрального слінга (техніка inside-out) [3-6, 17, 22, 25] (рис. 11).

Рис. 7. Набір ObTryx (Boston Scientific) для виконання трансобтураторного слінга за методикою outside-in

Рис. 8. Набір інструментів Aris (Coloplast) для встановлення трансобтураторного слінга за методикою outside-in

Рис. 9. Етапи встановлення трансобтураторного слінга (техніка outside-in) універсальним набором I-STOP (CL Medical, Франція)

Рис. 10. Стрічка «УроСлинг» (а) та інструмент «УроФикс ТО» (б) ТОВ «Линтекс» (Росія) для виконання трансобтураторного субуретрального слінга [9]

Рис. 11. Набори «Укртехмедслінг» ПП «УКРТЕХМЕД» (Україна) для виконання трансобтураторного слінга за методикою inside-out

Аналіз літературних даних щодо порівняння методик TVT і трансобтураторної слінгової уретропексії ТОТ (transobturator tape) показав, що методика ТОТ займає менше часу, післяопераційний період коротший та комфортніший, менше післяопераційних ускладнень. Анатомічними дослідженнями виявилено, що методика встановлення трансобтураторного слінга безпечна у плані пошкодження магістральних тазових судин (затульних артерії та вени) і сечового міхура при правильному проведенні перфоратора, оскільки останній не проникає у порожнину таза, а проходить під мязом-підіймачем відхідника [10, 11, 36, 44, 45]. Перфоратори при виконанні операції за методикою outside-in значно далі знаходяться від затульних судин, ніж при виконанні за методикою inside-out. Однак при проведенні операції за методикою outside-in доводиться здійснювати значно більшу дисекцію парауретрального простору для пальцьового контролю проведення перфоратора у рану піхви.

А. А. Попов и соавт. (2006) [21] проаналізували результати 198 операцій встановлення середньоуретральних слінгів (180 TVT та 33 ТОТ) у строки до 4 років після операції і виявили, що одужання має місце у 88% жінок, значне покращення – у 12%. Ускладнення відмічено лише після операції TVT: перфорація сечового міхура – 3,2%, ерозія передньої стінки піхви та сечового міхура – 3,2%. Д. Ю. Пушкарь и соавт. (2006) [24] проаналізували результати 460 операцій, виконаних жінкам з приводу стресового нетримання сечі (274 – TVT, 186 – ТОТ) і встановили, що ускладнення після ТОТ зустрічались значно рідше, але статистично були недостовірними: перфорація сечового міхура під час TVT виявлена у 0,48% випадках, під час ТОТ – 0%; відповідно тазова гематома – 2,9 та 0,9%; гіперактивність детрузора de novo – 2,9 та 1,8%. Г. Р. Касян и соавт. (2013) [12] проаналізували результати 1081 операції TVT та TVT-O, які були виконані протягом 2001-2008 рр., і виявили, що через 32-50 міс 85,6% жінок утримували сечу після операції TVT та 84,4% – після операції TVT-O. Пошкодження сечового міхура зустрічалось у 5,35% хворих після операції TVT та у 0,56% – після операції TVT-O; рецидив нетримання сечі відповідно мав місце у 8,6 та 6,2% осіб; інфравезикальна обструкція, яка усувалась розсіченням петлі, відповідно – у 2,1 та 0,6%. О. Б. Лоран и соавт. (2016) [15] оцінили результати 698 операцій TVT та TVT-O і встановили, що ефективність втручань у середньому через 55 міс становила відповідно 92,2 та 93,3%; рецидив нетримання сечі – 3,6 та 3,3% відповідно; інфравезикальна обструкція, яка усувалась розсіченням петлі, – 1,2 та 0,6%. М. Ю. Гвоздев і Д. Ю. Пушкарь (2017) [2] після аналізу даних літератури та з власного досвіду вважають, що ефективність застосування субуретральної пластики синтетичною стрічкою у жінок зі стресовим нетриманням сечі залежить від досвіду та кваліфікації хірурга-уролога/гінеколога/тазового хірурга, а рецидив нетримання сечі зумовлений недостатнім ступенем натягу стрічки та невірним її позиціюванням. Г. Р. Касян (2007) [11] зазначає, що для освоєння методики встановлення транс­обтураторного субуретрального слінга хірургу (урологу, гінекологу) необхідно виконати близько 40 операцій. Результати опреацій зі встановлення трансобтураторних середньоуретральних слінгів представлено в таблиці 1, а частота ускладнень – у таблиці 2.

Таблиця 1. Результати встановлення трансобтураторних середньоуретральних слінгів при лікуванні жінок зі стресовим нетриманням сечі [31 з доповненням]

Таблиця 2. Ускладнення при встановленні середньоуретральних трансобтураторних слінгів [31 із доповненням]

Європейська асоціація урологїї (EAU, 2020) [35] представила огляд бази даних Cochrane із 1947 по 2016 р. по застосуванню середньоуретральних слінгів. У віддалений період (понад 5 років) частота суб’єктивного одужання після залобкових субуретральних пластик становила 51-88%, транс­обтураторних – 43-92%. Пошкодження сечового міхура зустрічались частіше при встановленні залобкових слінгів (4,5%), ніж трансобтураторних (0,6%). Показники частоти розладів сечовипускання (обструктивних та іритативних), судинних та органних ушкоджень, тривалості операції, об’єму крововтрати та кількості післяопераційних ліжко-днів також переважали після встановлення залобкових слінгів. Біль у стегні діагностовано частіше після встановлення трансобтураторних слінгів (6,4%), ніж залобкових (0,6%).

Частота повторних втручань через рецидив нетримання сечі була однаковою.

M. Serati et al. (2017) [42] оцінили віддалені результати встановлення трансобтураторного слінга TVT-O (методика inside-out) у 155 жінок через 10 років і виявили суб’єктивне одужання (при опитуванні) у 97% пацієнток, об’єктивне (при виконанні кашлевої проби) – у 92%. D. Karmakar et al. із Великої Британії (2017) [39] оцінили віддалені наслідки встановлення трансобтураторного слінга TVT-O (методика inside-out) та TOT Aris (Coloplast) (методика ouside-in) у 314 жінок через 9 років і виявили, що результати методик inside-out та ouside-in були однаковими. Успіх операцій (одужання) через зазначений період часу становив 71,6%, покращення – 14%. Близько 8% хворих були повторно оперовані, екструзія стрічки виявлена у 4,5% жінок, біль у пахвинних (стегнових) ділянках – у 4,32%, гіперактивність детрузора de novo – у 9,61% осіб. На рисунках 12-14 представлено ускладнення після встановлення транс­обтураторних слінгів.

Рис. 12. Гематома правого стегна (показана стрілкою) після встановлення трансобтураторного слінга [37]

Рис. 13. Запальний інфільтрат (показано стрілкою) правої статевої губи та надлобкової ділянки після встановлення трансобтураторного субуретрального слінга [37]

Рис. 14. Ерозія передньої стінки піхви та екструзія поліпропіленової стрічки після встановлення трансобтураторного слінга [36]

C. M. Gomes et al. (2017) [37] провели дослідження даних літератури щодо ускладнень операцій зі встановлення синтетичних субуретральних слінгів, у т.ч. і трансобтураторних. Автори відмітили, що кровотеча при встановленні трансобтураторних субуретральних слінгів зустрічалась у 0-2% випадків, пошкодження сечового міхура – у 0-15%, пошкодження уретри – у 0,1-2,5%, ерозія уретри – у 0,03-0,8%, пошкодження кишечника – у 0%, ерозія піхви – у 0-10,9%, інфекція сечових шляхів – у 7,4-13%, біль у пахвинній ділянці – у 0-9,4%, гіперактивність детрузора de novo – у 0-15,6%, обструкція уретри – у 3,0-11,0%, затримка сечі – у 2,7-11,0% осіб.

У зв’язку із виникненям болю у пахвинній ділянці (стегні), утворенням запальних інфільтратів та абсцесів стегна (статевих губ) після встановлення трансобтураторних слінгів учені розпочали пошук варіантів зменшення числа (уникнення) цих ускладнень. Одним із варіантів стало зменшення довжини поліпропіленової стрічки та уникнення її розташування на стегні. У 2009 р. компанія Johnson & Johnson впровадила для практичного використання набір Gynecare ТVT Abbrevo для виконання трансобтураторного слінга за методикою inside-out. Це модифікація попереднього набору Gynecare ТVT-obturator system, у якому сітка значно коротша (на 38%), має довжину 12 см і фіксується в затульних м’язах таза для уникнення запальних процесів та абсцесів стегна (рис. 15).

Рис. 15. Набір інструментів компаніїї Johnson & Johnson Gynecare ТVT Abbrevo для виконання трансобтураторного слінга за методикою inside-out (а); методика встановлення слінга (б)

Для зниження ризику ускладнень (абсцеси стегна, таза, пахвинної ділянки, біль у пахвинній ділянці) створено міні-інвазивні набори та міні-слінги (середньоуретральні слінги з одного розрізу) для хірургічного лікування стресового нетримання сечі. Компанія Johnson & Johnson (США) 2006 р. запропонувала малоінвазивний пристрій Gynecare TVT-Secur, який імплантували під середньою частиною уретри у вигляді букви U (у бік залобкового простору) чи у вигляді букви V (у бік затульного отвору) (рис. 16). Положення пристрою вибирається хірургом у залежності від анатомічної ситуації, попередніх втручань на органах таза, у т.ч. й антистресових операцій. У 2007 р. компанія АМS (CША) впровадила міні-слінг MiniArc, 2008 р. Boston Scientific (CША) – Solyx SIS Sуstem, 2009 р. Bard Urologic (CША) – Ajust (рис. 17-18). Пізніше з’явились міні-слінги Ophira (Promedon, Аргентина) (рис. 19), Needless (Нідерланди), Tissue Fixation System (TFS, Австралія), CureMesh (Південна Корея) [31, 45]. Фіксація короткої сітки (довжиною 8-9 см) міні-слінга забезпечується спеціальними пристроями на ній за внутрішній і зовнішній затульні м’язи. За даними EAU (2020) [35], імплантація міні-слінга займає менше часу, супроводжується меншим больовим синдромом у стегні порівняно з трансобтураторними слінгами з довжиною стрічки до 45 см. Проте натепер опубліковано недостатньо даних щодо переваг традиційних трансобтураторних слінгів над міні-слінгами, хоча дані зарубіжних авторів свідчать про більш низьку ефективність міні-слінгів [31]. Саме тому компанія Johnson & Johnson 2012 р. відкликала з ринку пристрій Gynecare TVT-Secur [45]. Результати встановлення міні-слінгів представлено в таблиці 3.

Рис. 16. Пристрій Gynecare TVT-Secur (а) для встановлення міні-слінга; схематичне зображення (на поперечному розрізі) варіантів встановлення міні-слінга TVT-Secur (б) [1, 44, 45]

Рис. 17. Пристрій МiniArc (АМS, CША) для встановлення міні-слінга (а); техніка встановлення міні-слінга у бік затульного отвору (б) [1, 45]

Рис. 18. Пристрій Solyx SIS Sуstem (Boston Scientific, CША) для встановлення міні-слінга (а, б) та схематичне зображення його фіксації (в)

Рис. 19. Пристрій Ophira (Promedon, Аргентина) для встановлення міні-слінга (із можливістю регулювання натягу сітки) у трансобураторному положенні

Таблиця 3. Результати встановлення міні-слінгів [113]

За даними літератури [27, 31, 44, 45], частота рецидиву стресового нетриманя сечі після антиінконтинентної операції становить 5-20% із показником повторного втручання до 10-12%. Причиною невдач після операцій з встановлення середньоуретральних слінгів 80% опитаних хірургів вважають недостатній натяг стрічки [27]. Рецидив нетримання сечі після антиінконтинентної операції відносять до ускладненого нетримання сечі. Фактори рецидиву стресового нетримання сечі: гіпомобільність уретри (фіксована уретра), недостатність функції сфінктерного апарату уретри, супутня гіперактивність детрузора та клінічно тяжкі ступені стресового нетримання сечі. Спроби підвищити ефективність середньоуретральних слінгів сприяли впровадженню в медичну практику регульованих слінгів, які пройшли шлях від багатокомпонентної системи Remeex (Regulation Mechanical External) (Neomedic International, Іспанія) до стандартних TOA (Transobturator adjustable tape) та TVA (transvaginal adjustable tape) (A.M.I., Австрія), Safyre (Promedon, Аргентина) (рис. 20), а також регульованих міні-слінгів Ophira (Promedon, Аргентина), Adjust (Bard, США). На жаль, сьогодні недостатньо даних, які б дали можливість оцінити ефективність регульованих слінгів у раньому та пізньому післяопераційних періодах, тому їх застосовують у рамках клінічних досліджень [35].

Рис. 20. Система Safyre (Promedon, Аргентина) (а, б) для регулювання натягу слінга у післяопераційному періоді при трансобтураторному встановленні (в)

Отже, проблема хірургічного лікування стресового нетримання сечі у жінок, у т.ч. і встановлення трансобтураторного субуретрального слінга, залишається актуальною. Пошук золотого стандарту терапії, який би давав 100% успіху операції у ранньому та віддаленому післяопераційному періодах за відсутності ускладнень є актуальним питанням урогінекології.

Список використаної літератури

1. Баггиш М. С., Каррам М. М. Атлас анатомии таза и гинекологической хирургии: Пер. с анг. – 2-е издание. Лондон: Elsevier Ltd., 2009. 1180 с.

2. Гвоздев М. Ю., Пушкарь Д. Ю. Петлевые операции в лечении недержания мочи в РФ. Урология. 2017. № 4. С. 97-101.

3. Горовий В. І., Толокін В. В., Воронін М. І. Слінгові операції в хірургічному лікуванні жінок зі стресовим нетриманням сечі. Здоровье женщины. 2009. № 9 (45). С. 202-205.

4. Горовий В. І., Балацький Р. К., Магалецька Н. В. Перший досвід використання трансобтураторного слінга вітчизняним набором «Уктехмедслінг» при лікуванні жінок зі стресовим нетриманням сечі. Актуальні питання сучасної урології, сексопатології, андрології: Збірник праць міжрегіональної науково-практичної конференції, 16-17 жовтня 2014 р., м. Яремче. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2014. С. 200-207.

5. Горовий В. І., Балацький Р. К., Магалецька Н. В. Досвід виконання трансобтураторного слінга вітчизняним набором «Укртехмедслінг» при лікуванні жінок зі стресовим нетриманням сечі. Урологія. 2015. № 2 (73). С. 20-22.

6. Горовий В. І., Балацький Р. К., Магалецька Н. В., Горовий О. В. Досвід застосування субуретральної петльової пластики набором «Укртехмедслінг» при лікуванні жінок зі стресовим нетриманням сечі без пролапсу тазових органів. Збірник наукових праць асоціації акушерів-гінекологів (Додаток). Матеріали ХІV з’їзду акушерів-гінекологів України з міжнародною участю. Вип. 2 (38). Київ: Юстон, 2016. C. 12-13.

7. Горовий В. І., Яцина О. І. Анатомія стресового нетримання сечі у жінок. Здоров’я України. 2019. № 2-3 (16-17). С. 5-14.

8. Даренков С. П., Кривобородов Г. Г., Ефремов Н. С. и др. Регулируемый субуретральный слинг в лечении анатомического типа стресового недержания мочи у женщин. Вестник РГМУ. 2012. № 1. С. 66-70.

9. Демина О. А. Клиническое и экономическое обоснование выбора метода хирургической коррекции недержания мочи при напряжении: Автореф. дис… к.мед.наук. Москва, 2009. 26 с.

10. Касян Г. Р., Дьяков В. В., Пушкарь Д. Ю. Анатомические особенности трансобтураторного доступа при использовании свободной синтетической петли для лечения недержания мочи при напряжении у женщин. Урология. – 2007. – № 6. – С. 19-22.

11. Касян Г. Р. Хирургические доступы при слинговых операциях с использовванием свободной синтетической петли у больных недержаним мочи: Автореф. дис… к. мед. наук. Москва, 2007. 30 с.

12. Касян Г. Р., Гвоздев М. Ю., Годунов Б. Н. и др. Анализ результатов лечения недержания мочи у женщин с использованием свободной субуретральной синтетической петли: опыт 1000 операций. Урология. 2013. № 4. С. 5-11.

13. Клінічна анатомія сечостатевих органів / за ред. Горового В. І., Шапринського В. О., Мазорчука Б. Ф. Вінниця: Твори, 2016. 640 с.

14. Куприянов Ю. А., Гвоздев М. Ю., Касян Г. Р., Пушкарь Д. Ю. Современные методы лечения недержания мочи: петлевые операции и минислинги (ч. 1). Вестник урологии. 2014. № 1. С. 26-40.

15. Лоран О. Б., Серегин А. В., Довлатов З. А. Оценка отдаленных результатов различных вариантов слинговых операций при стрессовом недержании мочи у женщин. Урология. 2016. № 1. С. 40-45.

16. Недержание мочи у женщин (4-е методические рекомендации). Лоран О. Б. и др. Москва, 2017. 72 с.

17. Нетримання сечі у жінок: навчальний посібник / за ред. Горового В. І., Яцини О. І. Вінниця: ТОВ «ТВОРИ», 2020. 472 с.

18. Петров С. Б., Куренков А. В., Шкарупа Д. Д. Первый опыт клинического применения синтетической субретральной петли «Урослинг» для хирургического лечения стрессового недержания моч. Журнал акушерства и женских болезней. 2006. Т. LV, № 3. C. 66-69.

19. Петрос П. Женское тазовое дно. Функции, дисфункции и их лечение в соответствии с интегральной теорией / пер. с англ. под ред. Д. Д. Шкарупы. Москва: МЕДпресс-информ, 2016. 400 с.

20. Применение субуретральных слингов в лечении стрессового недержания мочи / под ред. Гвоздева М. Ю. Краснодар, 2016. 42 с.

21. Попов А. А., Маннаникова Т. Н., Шагинян Г. Г. и др. Опыт использования различных синтетических материалов в оперативной гинекологии. Российский вестник акушер-гинеколога. 2006. № 4. С. 30-38.

22. Практична урогінекологія: курс лекцій / за ред. Горового В. І. Вінниця: Вінницька обласна друкарня, 2015. 728 с.

23. Пушкарь Д. Ю., Дьяков В. В., Годунов Б. Н. Малоинвазивные операции в лечении недержания мочи при напряжении у женщин. Акушерство и гинекология. 2004. № 6. С. 35-39.

24. Пушкарь Д. Ю., Дьяков В. В., Годунов Б. Н., Касян Г. Р. Лечение недержания мочи свободной синтетической петлей при напряжении у женщин: сравнительный анализ послеоперационных осложнений. Урология. 2006. № 5. С. 30-34.

25. Сучасні принци діагностики та лікування нетримання сечі у жінок без пролапсу тазових органів (Методичні рекомендації) / Горовий В. І., Мазорчук Б. Ф., Чайка Г. В. та ін. – Вінниця: Вінницька обласна друкарня, 2014. 148 с.

26. Шкарупа Д. Д., Кубин Н. Д. Малоинвазивная хирургия стрессового недержания мочи у женщин: 5-летний опыт использования протеза Урослинг. Вестник Санкт-Петербургского университета. 2014. Вып. 1. С. 186-191.

27. Шкарупа Д. Д., Кубин Н. Д., Старосельцева О. Ю. и др. Регулируемый трансобтураторный слинг для лечения пациенток с осложненным недержанием мочи. Вестник урологии. 2017. № 5 (4). С. 58-68.

28. Alexandridis R., Rudnicki M., Jakobsson U., Teleman P. Adjustable mini-sling compared with conventional mid-urethral slings in women with urinary incontinence: a 3-year follow-up of a randomized controlled trial. International Urogynecology Journal. 2019. Vol. 30. P. 1465-1473.

29. Blewniewski M., Markowski M., Klis R., Rozanski W. Mini-slings – an option in stress urinary incontinence treatment. Case studies. Cent. European J. Urol. 2015. Vol. 68. P. 68-71.

30. Boyles S. H., Edwards R., Gregory W., Clark A. Complications associated with transobturator sling procedures. Int. Urogynecol. J. 2007. Vol. 18. P. 19-22.

31. Campbell-Walsh Urology. Wein A. J. et al. – 11th ed. Philadelphia: Elsevier, 2016. 4904 p.

32. de Leval J. Novel surgical technique the treatment of female stress urinary incontinence: transobturator vaginal tape inside-out. Eur. Urol. 2003. Vol. 44. P. 724-730.

33. Delorme E. Transobturator urethral suspension: miniinvasive procedure in the treatment of stress urinary incontinence in women. Prog. Urol. 2001. Vol. 11 (6). P. 1306-1313.

34. Delorme E., Droupy S., de Taurac R., Delmas V. Transobturator tape (uratape): a new minimally-invasive procedure to treat female urinary incontinence. Eur. Urol. 2004. Vol. 45. P. 203-207.

35. EAU Guidelines on urine incontinence. Burkhard F. C. et al. EAU, 2020. 99 p.

36. Female urology / Raz S., Rodriguez L. V. 3 rd ed. Elsevier Saunders, 2008. 1038 p.

37. Gomes C. M., Carvalho F. L., Bellucci C. H.S. et al. Update on complications of synthetic suburethral slings. Int. Braz. J. Urol. 2017. Vol. 43. P. 822-834.

38. Incontinence / Albrams P. et al. – 6th ed. ICS – ICUD, 2017. 2336 p.

39. Karmakar D., Mostafa F., Abdel-Fattah M. et al. Long-term outcomes of transobturator tapes in women with stress urinary incontinence: E-TOT randomised controlled trial. BJOG. 2017. Vol. 124. P. 973-981.

40. Nilsson C. G., Palva K., Aamnio R. er al. Seventeen years’ follow-up of tension-free vaginal tape procedure for female stress urinary incontinence. Int. Urogynecol. J. 2013. Vol. 24. P. 1265-1269.

41. Petros P. E.P. The female pelvic floor: function, dysfunction, and management according to the integral theory. Springer, Berlin Heidelberg, New York, 2007. 222 p.

42. Serati M., Braga A., Atanasiou S. et al. Tension-free vaginal tape-obturator for treatment of pure urodynamic stress urinary incontinence: efficacy and adverse effects at 10-year follow-up. Eur. Urol. 2017. Vol. 71. P. 674-679.

43. Sievert K-D., Abufaraj M., Kerning K. et al. Sling surgery for female incontinence. European Urology Supplements. 2018. Vol. 17. P. 109-118.

44. Textbook of female urology and urogynaecology / Cardozo L., Staskin D. 3rd ed. Informa Healthcare. 2010. 1384 p.

45. Urogynecology and reconstructive pelvic surgery. Walters M. D., Karram M. M. 4th ed. Philadelphia: Mosby Elsevier, 2015. 686 р.

Эволюция трансобтураторных слинговых операций в лечении стрессового недержания мочи у женщин

В. И. Горовой, В. Е. Литвинец

В статье представлены механизмы удержания и недержания мочи у женщин, а также основные этапы внедрения трансобтураторных слинговых операций в хирургическое лечение стрессового недержания мочи у женщин.

Ключевые слова: стрессовое недержание мочи у женщин, трансобтураторные слинговые операции.

Evolution of transobturator sling operations in treatment of stress urinary incontinence in women

V. I. Gorovyi, V. E. Lytvynetz

Mechanism of urine continence and incontinence in women and main stages of introducing transobturator sling operations in surgical treatment of stress urinary incontinence in women are shown.

Keywords: stress urinary incontinence in women, transobturator sling operations.

Наш журнал
у соцмережах:

Випуски за 2020 Рік

Зміст випуску 6 (135), 2020

  1. В.І. Медведь

  2. Ю. В. Давидова, А. Ю. Лиманська, О. М. Кравець

  3. Г.В. Зайченко, Ф.І. Лапій

  4. А. О. Никоненко

  5. М. В. Поворознюк

  6. Shazia Qureshi

  7. В. І. Горовий, В. Є. Литвинець

  8. О. В. Глухарева

Зміст випуску 2 (131), 2020

  1. О. В. Дженина, В. Ю. Богачев, А. Л. Боданская

  2. В.І. Пирогова

  3. М.В. Медведєв

  4. М. В. Майоров, С. В. Ворощук, Е. А. Жуперкова, С. И. Жученко, О. Л. Черняк

  5. І. В. Лахно, А. Е. Ткачов

  6. Ю. В. Лавренюк, П. Л. Шупика, М. В. Лоншакова

  7. С. П. Пасєчніков, П. О. Самчук

  8. R. Eastell, C. J. Rosen, D. M. Black, A. M. Cheung, M. H. Murad, D. Shoback

Випуски поточного року

Зміст випуску 2 (137), 2021

  1. О. В. Ромащенко, В. І. Хіміч, Л. О. Лебідь, Л. С. Джураєва

  2. Г. Б. Бойко, С. В. Дудка

  3. В. І. Медведь

  4. І.В. Лахно

  5. Р. О. Ткаченко

  6. Ю. Ю. Кобеляцький

  7. О. Буднюк

  8. О. О. Волков

Зміст випуску 1 (136), 2021

  1. О. Злотнік, П. Шварцман

  2. О. Злотнік

  3. П. Шварцман

  4. П. Шварцман

  5. О.В. Стасишин

  6. G. Griesinger, C. Blockeel, E. Kahler, C. Pexman-Fieth, Jan I. Olofsson, S. Driessen, H. Tournaye

  7. А.Ю. Буланов, І.І. Тютрін, S. Kietaibl, С.В. Синьков