Сучасні стратегії консервативного лікування CIN:
клінічні випадки

pages: 54-58

Цервікальна інтраепітеліальна неоплазія (CIN) є передраковим станом шийки матки, що асоційований із персистуючою інфекцією, спричиненою вірусом папіломи людини (ВПЛ), зокрема його онкогенними типами. Сучасні підходи до менеджменту CIN дедалі частіше передбачають використання консервативних органозберігаючих методів з огляду на репродуктивні плани пацієнток та ризики інвазивних втручань. Пропонуємо до вашої уваги огляд доказової бази щодо ефективності вагінального гелю Papilocare® в лікуванні ВПЛ-асоційованих цервікальних уражень, зокрема за даними клінічних досліджень PALOMA, EPICERVIX та ретроспективних спостережень. Встановлено, що препарат сприяє реепітелізації шийки матки, нормалізації вагінального мікробіому, підвищенню частоти кліренсу ВПЛ і зниженню ризику прогресування дисплазії. Отримані результати обґрунтовують доцільність включення Papilocare® до персоналізованих стратегій ведення жінок із CIN репродуктивного віку.

Ключові слова: цервікальна інтраепітеліальна неоплазія, вірус папіломи людини, ВПЛ-асоційовані ­цервікальні ураження, дисплазія епітелію шийки матки, вакцинація, консервативне лікування, вагінальні гелі, Papilocare®.

Цервікальна інтраепітеліальна неоплазія (cervical intraepithelial neoplasia, CIN) – це передраковий стан шийки матки, тісно пов’язаний із персистуючою інфекцією, спричиненою ВПЛ, зокрема його онкогенними типами 16 та 18. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), щороку у світі діагностується понад 660 тис. нових випадків раку ­шийки матки (РШМ), понад 95% із яких спричинені ВПЛ-інфекцією [1, 2]. За результатами метааналізу за участю понад мільйона жінок, глобальна поширеність ВПЛ серед осіб із нормальними результатами цитологічного дослідження становить близько 11,7% із найвищими показниками у ­країнах Африки та Східної Європи [3, 4].

В Україні ситуація є не менш тривожною. Згідно з даними ICO/IARC HPV Information Centre, щорічно в країні реєструється понад 4,7 тис. нових випадків РШМ, а смертність сягає 2 089 випадків на рік. Основними чинниками цього залишаються недостатньо ефективні програми скринінгу та низький рівень охоплення вакцинацією. Поширеність ВПЛ серед жінок із нормальною цито­логією становить близько 48,4%, а серед пацієнток із CIN 2-3 або карциномою in situ – понад 90% [5]. Ці дані вказують на необхідність широкого впровадження консервативних і профілактичних стратегій менеджменту CIN із метою збереження жіночого репродуктивного здоров’я та зниження онкологічної захворюваності в Україні.

Протягом останніх десятиліть підходи до лікування CIN зазнали суттєвої трансформації. У мину­­лому домінували радикальні хірургічні втручання, зокрема гістеректомія, що демонструвала високу онкопревентивну ефективність, однак супроводжувалася значними ризиками втрати репродуктивної функції та погіршення якості життя пацієнток [6]. Сучасні клінічні рекомендації все частіше акцентують увагу на використанні органозберігаючих, консервативних методів лікування, які передбачають щадний вплив на шийку матки й, відповідно, дозволяють зберегти репродуктивну функцію жінки [7, 8].

Збереження фертильності та якості життя є ключовими критеріями в оцінці ефективності сучас­­­них підходів до лікування CIN. Дані досліджень свідчать, що консервативне лікування асоціюється зі зниженим ризиком передчасних пологів, істмікоцервікальної недостатності та негативного впливу на сексуальне здоров’я [9].

Патогенез CIN та сучасні стратегіїменеджменту

вгору

Згідно з даними ВООЗ, штами ВПЛ класифікуються за трьома основними категоріями залежно від їхнього потенціалу спричиняти рак:

  • ВПЛ низького ризику – найпоширеніші штами, які можуть спричиняти генітальні бородавки, відомі як гострокінцеві кондиломи, і легкі зміни шийки матки у жінки. Проте вони не здатні зумовлювати ані рак, ані серйоз­­­ні ураження, і в більшості випадків організм очищається від цих штамів низького ризику само­стійно, у середньому протягом двох років. Найпоширенішими з них є типи 6 і 11 [10].
  • ВПЛ середнього ризику – наразі науково не підтверджено, чи є ризик від цих штамів високим чи низьким щодо здатності спричиняти певний тип злоякісних змін у клітинах (типи 26, 53 і 73) [11].
  • ВПЛ високого ризику — найрідкісніші, але водночас і найнебезпечніші штами вірусу, оскільки потенційно здатні спричиняти ураження шийки матки, які з часом можуть пере­ростати у РШМ, якщо вчасно не будуть виявлені й проліковані належним чином. Штами високого ризику відповідають за практично всі види РШМ; від 70 до 90% із них уражають піхву й анус, 40% – вульву і 20% – ротоглотку. ВПЛ типів 16 і 18 є двома найпоширенішими штамами з цієї категорії, пов’язаними з 70% усіх пухлин шийки матки [12, 13].

Вірус проникає в базальні клітини плоского епітелію шийки матки через мікротравми. Після пенетрації вірусної ДНК у клітини відбувається її інтеграція в геном господаря, що призводить до стабільної експресії онкобілків E6 та E7. Перший – зв’язу­ється з білком p53, стимулюючи його деградацію через убіквітин-­протеасомний шлях, що порушує апоптоз і сприяє накопиченню генетичних уражень [14]. Другий – взаємодіє з білком ретинобластоми (pRb), вивільняючи транскрипційний фактор E2F [15]. У результаті відбувається проліферація атипових клітин, що поступово формують дисплазію різного ступеня – від CIN 1 до CIN 3. За відсутності адекватного лікування CIN може прогресувати у РШМ (таблиця).

Таблиця. Класифікація та діагностичні критерії CIN
Таблиця. Класифікація та діагностичні критерії CIN

Сучасні підходи до лікування CIN поділяються на консервативні та деструктивні залежно від ступеня дисплазії, віку пацієнтки та її репродуктивних планів. При CIN 1 перевага віддається консервативному веденню з регулярним цитологічним і кольпоскопічним контролем, оскільки можливе самостійне регресування захворювання протягом 12-18 міс. Деструктивні методи включають ексцизійні процедури – зокрема, процедуру петльової електрохірургічної ексцизії (loop excision of transformation zone, LEEP) або конізацію шийки матки. Ці методи показані при CIN 2-3 і мають високий рівень ефективності, але можуть асоціюватися з підвищеним ризиком акушерських ускладнень, таких як передчасні пологи.

Не менш важливою складовою є терапія ВПЛ-інфекції, з якою асоційована CIN. Елімінація ВПЛ з організму є ключовим чинником у профілактиці рецидивів CIN та запобіганні розвитку РШМ. Ефективне консервативне лікування передбачає застосування як системних, так і місцевих проти­вірусних засобів, а також імуномодуляторів. Терапія ВПЛ-інфекції має бути комплексною, тривалою та індивідуалізованою відповідно до особливостей пацієнта. Лікувальна стратегія має спиратися на принципи доказової медицини та міждисциплінарний підхід.

У популяційному дослідженні в Данії після впровадження нових клінічних рекомендацій частота використання консервативної тактики у пацієнток із CIN 2 зросла з 29,6 до 53,3%, при цьому спостерігалося підвищення рівня регресії цервікальних уражень (з 23,5 до 30,2%) та зниження частоти їх прогресування (з 28,0 до 22,8%) [16]. Крім того, дані когортного дослідження серед жінок до 24 років засвідчили, що регресія CIN 2 протягом 10,8 міс спостерігалася у 74,7% випадків, що підтверджує доцільність такого підходу в молодих пацієнток [17]. Разом із тим визначальним чинником вибору лікувальної тактики залишається молекулярно-­вірусологічний профіль, зокрема ­наявність високоонкогенних типів ВПЛ, що асоці­юється з вищою імовірністю персистенції та прогресування CIN [18].

Наукове обґрунтування консервативного підходу: системний аналіз досліджень Papilocare®

вгору

Клінічна ефективність і профіль безпеки застосування вагінального гелю Рapilocare® на основі гриба Coriolus versicolor у жінок репродуктивного віку з ВПЛ-асоційованими епітеліальними ураженнями шийки матки були підтверджені в межах багатоцентрового відкритого контрольованого рандо­мізованого клінічного дослідження PALOMA [19]. До участі були залучені жінки віком від 30 до 65 років із позитивним результатом на ВПЛ та аномальною цитологією типу ASC-US або LSIL, підтвердженою відповідною кольпоскопією. Пацієнтки були рандо­мізовані у групу лікування вагінальним гелем Рapilocare® та контрольну групу, до учасниць якої була застосована традиційна вичікувальна стратегія. Встановлено, що вже через 3 міс від початку терапії, а також на 6-му місяці після її завершення частота нормалізації результатів ПАП-тесту серед пацієнток із LSIL та інфекцією, спричиненою високо­онкогенними типами ВПЛ, становила відповідно 79,5 і87,8%. Для порівняння, в аналогічні терміни у контрольній когорті, яка не отримувала лікування, ці показники складали лише 52,0 і56,0% (рис. 1). Через 6 міс терапії було зареєстровано ­істотно вищий рівень елімінації ВПЛ у жінок, які застосовували Papilocare® (62,5%), порівняно з групою контролю (40,0%). Крім того, виявлено достовірно вищий ступінь реепітелізації шийки матки у групі лікування (середній бал – 4,5) порівняно з контролем (4,1). Застосування зазначеного гелю характеризувалося доброю переносимістю. Пацієнтки також відзначали зменшення рівня психологічного стресу в процесі лікування, що контрастувало з динамікою цього показника в контрольній групі, де рівень стресу, ­навпаки, підвищувався.

Рис. 1. Цитологічна нормалізація, визначена за допомогою конкордантної кольпоскопії, через 3 і 6 міс лікування вагінальним гелем Рapilocare® порівняно з контрольною групою (дослідження PALOMA) [19]
Рис. 1. Цитологічна нормалізація, визначена за допомогою конкордантної кольпоскопії, через 3 і 6 міс лікування вагінальним гелем Рapilocare® порівняно з контрольною групою (дослідження PALOMA) [19]

EPICERVIX – відкрите проспективне пілотне дослідження, у якому взяла участь 21 ВПЛ-позитивна жінка з нормальними результатами цитологічного та кольпоскопічного досліджень [20]. Пацієнтки застосовували вагінальний гель Papilocare® щоденно протягом 21 дня. Первинні кінцеві точки включали оцінку ступеня епітелізації шийки матки (кольпоскопічно, шкала Лайкерта) та аналіз вагінального мікробіому (секвенування 16S рРНК). Покращення епітелізації спостерігалося у 52,6% пацієнток; частка жінок без ознак ектопії зросла з 38,1 до 66,7%. Середній бал епітелізації статистично достовірно підвищився (p<0,01), що вказує на репаративну дію препарату. Після лікування зафіксовано значне зменшення філогенетичного різноманіття вагінальної мікробіоти та зсув бактеріального складу в бік еубіозу: зниження частки Proteobacteria (з 93,6 до 38,5%) і підвищення Firmicutes (до 44,6%). Виявлено достовірне зростання кількості Lactobacillus crispatus і зменшення Gardnerella vaginalis (p<0,05) (рис. 2). Хоча безпосередній кліренс ВПЛ не оцінювався, відновлення епітелію та нормалізація мікробіоти створили умови, що сприяли елімінації вірусу. Отримані дані підтверджують потенціал Papilocare® як засобу для профілактики ВПЛ-асоційованої ­патології шийки матки.

Рис. 2. Індивідуальні пропорції L. crispatus та G. vaginalis на початку та після 21 дня лікування препаратом Papilocare® [20]
Рис. 2. Індивідуальні пропорції L. crispatus та G. vaginalis на початку та після 21 дня лікування препаратом Papilocare® [20]

У ретроспективному спостережному дослідженні, проведеному в Університетській клініці Tor Vergata (Італія), оцінено ефективність вагінального гелю на основі Coriolus versicolor у жінок із ВПЛ високого онкогенного ризику [21]. До дослідження було включено 183 пацієнтки віком 18-49 років із позитивним тестом на ДНК ВПЛ та нормальними або патологічними результатами цитології (ASC-US, LSIL, HSIL). Із них 97 жінок отримували лікування гелем, а 86 осіб склали контрольну групу без терапії. Через 6 міс у групі лікування частота кліренсу ВПЛ становила 67,0%, що суттєво перевищувало показник у контрольній групі – 37,2% (p<0,0001). Покращення кольпоскопічної картини було досягнуто у 76,1% пацієнток проти 40,8% у контрольній групі (p=0,0005), а ремісія – у 60,9% проти 40,8% (p=0,05). За результатами цитології покращення спостерігалося у 78,5% жінок, які отримували лікування, порівняно з 37,7% осіб у групі контролю, а повна ремісія – у 70,8% проти 34,8% відповідно (p<0,0001). Мультиваріантний аналіз підтвердив статистично значуще зростання ймовірності позитивних результатів серед пацієнток, які отримували гель (відношення шансів для кліренсу ВПЛ – 4,81; для ремісії за результатами кольпоскопії – 2,30; для ремісії за результатами цитології – 5,13). Жодних побічних ефектів за період спостереження не виявлено, що підтверджує добрий профіль безпеки засобу та клінічну доцільність його призначення пацієнткам із персистуючою ВПЛ-інфекцією.

У субаналізі дослідження PALOMA було оцінено ефективність вагінального гелю Papilocare® у жінок віком >40 років із ВПЛ-асоційованими цервікальними ураженнями низького ступеня [22]. Вибірку склали 41 пацієнтка (середній вік – 47,7 років), із яких 31 мали високоонкогенні штами ВПЛ, а 14 – штами 16/18/31. Через 6 міс лікування нормалізація результатів цитології та кольпоскопії спостерігалась у 92,3% жінок у групі лікування проти 50% у контрольній групі (p=0,007), що також було достовірним у підгрупі із високоонкогенними штамами ВПЛ (90,5% проти 33,3%, p=0,003). Кліренс ВПЛ було досягнуто у 61,5% пацієнток на фоні терапії порівняно з 50,0% у групі контролю, із позитивною тенденцією до вищої ефективності серед жінок із високоонкогенними типами вірусу (66,7% проти 44,4%). Отримані результати підтверджують доцільність консервативного лікування цервікальних уражень низького онкогенного ризику у жінок старшого віку, де ймовір­ність спонтанного очищення вірусу знижена.

Механізми дії Papilocare®

вгору

Вагінальний гель на основі гриба Coriolus versicolor – Papilocare® демонструє ефективність у відновленні цервікальних уражень, асоці­йованих із ВПЛ, сприяє підвищенню частоти кліренсу вірусу та покращенню стану вагінального мікробіому в імунокомпетентних жінок. Формула препарату включає речовини, які чинять позитивний вплив на регресію ВПЛ-асоційованих уражень та сприяють вірусному кліренсу, а саме: Coriolus versicolor, Azadirachta indica (екстракт німу) та карбоксиметил-β-глюкан. На особ­­ливу увагу заслуговує здатність Azadirachta indica іCoriolus versicolor індукувати місцеву імунну відповідь, що було підтверджено у ряді досліджень in vitro та in vivo. Активація імунної системи на місцевому рівні сприяє гальмуванню онкогенного потенціалу ВПЛ, що зумовлює перс­пективність даного засобу як елемента консервативної терапії CIN [18, 23-25].

До складу препарату також входять компоненти з доведеною біологічною активністю, зокрема гіалуронова кислота, Centella asiatica, Aloe vera та α-глюканові олігосахариди, які забезпечують зволоження, стимулюють регенерацію тканин і підтримують баланс мікробіому піхви. На відміну від монокомпонентних засобів або тактики простого спостереження, Papilocare® діє на кількох рівнях – не лише сприяючи симптоматичному полегшенню, а й активно залучаючи імунну відповідь організму до елімінації ВПЛ.

Практичне застосування доказових даних

вгору

Клінічний випадок 1*

* Даний клінічний випадок змодельований на основі узагальнення клінічного досвіду і не відображає історію конкретного пацієнта.

Пацієнтка Б., 35 років, направлена до гінекологічного відділення після виявлення патологічних змін за результатами цервікально-­вагінальної цитології, що засвідчила LSIL/CIN 1 із цитоморфологічними ознаками ВПЛ-інфекції.

Гінекологічний анамнез: менархе з 11 років, менструальний цикл регулярний – 28/3, перша статева активність – із 16 років, три статевих партнери в анамнезі. Вагітність одна – завершилась мимовільним викиднем. Оральні контрацептиви прий­­мала впродовж 10 років, наразі не застосовує. Вакцинація проти ВПЛ не проводилася. Бар’єрні методи контрацепції не використовує.

Кольпоскопічне дослідження: трансформаційна зона типу І. Була виконана прицільна пункційна біопсія та ПЛР на ВПЛ.

Результати:

  • біопсія: помірна дисплазія епітелію шийки матки (CIN 2) з ознаками хронічного церві­циту; інтенсивна позитивна експресія p16 та Ki-67;
  • ПЛР на ВПЛ: виявлено високоонкогенні типи ВПЛ (16, 31, 56, 58, 73), а також типи з імовірною (66) та низькою (70) онкогенністю.

На основі клінічних даних та результатів обстеження встановлено діагноз: «Помірна дисплазія епітелію шийки матки (CIN 2), асоційована з ВПЛ, із вогнищами цервіциту та залозистим компонентом».

Лікування: прийнято рішення про цервікальну конізацію. З метою підвищення ймовірності елімі­­нації ВПЛ післяопераційно було призначено курс вагінального гелю Papilocare® протягом 6 міс.

Динамічне спостереження:

1-й візит: цитологія – без патологічних змін, ПЛР-тест – виявлено ДНК ВПЛ-16.

2-й візит: цитологія – без атипії, лікування Papilocare® триває.

3-й візит: цитологія та ПЛР-тест – негативні, ВПЛ не виявлено.

Після комбінованого підходу (конізація + Papilocare®) досягнуто повної клінічної та вірусологічної ремісії.

Клінічний випадок 2*

* Даний клінічний випадок змодельований на основі узагальнення клінічного досвіду і не відображає історію конкретного пацієнта.

Пацієнтка К., 30 років, звернулася з приводу планування вагітності, однак наразі вагітностей не було. З анамнезу: шкідливі звички – куріння, профілактичну вакцинацію проти ВПЛ не проходила. Початок статевого життя – із 16 років, загалом мала шість статевих партнерів. З метою скринінгу цервікальної патології проведено цито­логічне дослідження, за результатами якого вияв­лено LSIL. У зв’язку з цим пацієнтку направлено на подальше обстеження.

Об’єктивне обстеження та додаткові методи ­діагностики: проведено ПЛР-тест на ВПЛ та кольпоскопію. ВПЛ-тест позитивний на тип 16 та інші високоонкогенні штами. Кольпоскопія: зона транс­формації 1-го типу, мозаїчний рисунок судин із петехіальними крововиливами на передній губі шийки матки. Тест Шиллера позитивний. Виконана ­біопсія виявленої ділянки, за результатами якої встановлено діагноз: CIN 2.

Лікування. З огляду на виявлену HSIL/CIN 2 з ураженням щонайменше 50% шийки матки, без залучення ендоцервіксу та з повною візуалізацією зони ураження, пацієнтці запропоновано консервативне лікування, яке вона прийняла. Призначено профілактичну вакцинацію проти ВПЛ. Також рекомендовано застосування вагінального гелю Papilocare® на основі Coriolus versicolor у якості допоміжної терапії. Протягом 6 міс пацієнтка ­проходила ­лікування без побічних ефектів.

Динамічне спостереження. На контрольному візиті через 6 міс проведено кольпоскопію та забір матеріалу для дослідження. За результатами кольпо­скопії – ознаки значного покращення: епітеліальні ураження відсутні, візуалізуються лише ділянки метаплазії. Цитологічне дослідження підтвердило LSIL, ПЛР на ВПЛ – негативна, біопсія шийки матки – без залишкових диспластичних змін, гісто­логічно – плоскоклітинна метаплазія.

Таким чином, Papilocare® є ефективним компонентом консервативного лікування пацієнток із CIN та персистуючою ВПЛ-інфекцією. Застосування ­вагінального гелю сприяє регресії диспластичних змін епітелію шийки матки, нормалізації мікро­біоценозу піхви, зменшенню частоти цитологічних аномалій та підвищенню частоти елімінації ВПЛ високого онкогенного ризику. Цей підхід дозволяє зменшити потребу в інвазивних втручаннях та підтримати репродуктивне здоров’я жінки. Представлені ­результати досліджень і клінічного застосування підтверджують доцільність включення Papilocare® до персоналізованих схем ­менеджменту CIN.

Список літератури у редакції.

Підготувала Романа Бота

Our journal in
social networks: