Матресенція: сучасна допомога майбутнім мамам

Р.М. Пособчук

«Вагітність – це не хвороба», точно? Вразливість перинатального періоду дуже пов’язана із суттєвими змінами в мозку, що вочевидь фізіологічно задумано природою і має свої переваги. Водночас ставить майбутню матір перед загрозою перинатальних психічних розладів. Як реактивну модель допомоги матерям замінити на профілактичну? Ці нестандартні питання акушерської допомоги знаходять відповідь у рекомендаціях практикуючого психотерапевта.

Ключові слова: нейропластичність, матресенція, вагітність, материнство, перинатальний період, післяпологова депресія, перинатальне ментальне здоров’я, батьківський мозок.

Проблематика перинатального психічного здоров’я

Згідно з результатами об’ємного дослідження, проведеного ГО «Генерація матерів "Лада"» в Україні 2024 року, серед 713 матерів-респондентів у перші місяці після пологів [1]:

• 96% жінок стикнулися із психологічними труднощами (рис. 1); що означає зірочка?
• 81% жінок відчували на собі соціальний тиск високих вимог, таких як «ідеальна мати» або «декрет – це відпустка»;
• 52% жінок не відвідували курси для вагітних;
• 72% жінок стикалися з фінансовими труднощами в перші місяці після пологів.

Рис. 1. Психологічні стани, характерні для жінок у перші два місяці після пологів (за результатами онлайн-дослідження, проведеного ГО «Генерація матерів Лада» у червні-серпні 2024 року) [

Найчастіше жінки відмічали такі стани: нестача енергії або втома (74%), дратівливість (73%), плаксивість (73%), апатія, втрата інтересу або задоволення (72%), порушення сну – безсоння або гіперсомнія (70%), тривожність або страх (65%), пригнічений настрій (61%). З точки зору психолога, це, ­ймовірно, симптоми післяпологової депресії або тривожності. Інші чинники, які мали вплив на відновлення жінки після пологів, включали економічні аспекти, суспільні очікування, партнерство, наявність сторонньої допомога і т.д.

Слід звернути увагу на зарубіжну статистику щодо перинатального психічного здоров’я. Згідно з даними Національного інституту здоров’я США (National Institutes of Health, NIH), у 2023 році само­губство було основною причиною материнської смертності, на яке припадало близько 20% випадків післяпологових смертей [7, 14]; 15-20% жінок страждали на післяпологову депресію [16,7], а 15-17% матерів переживали післяпологову тривожність [5]. Стає дедалі очевиднішим, що вагітність і післяпологовий період асоціюються з перинатальними психічними складнощами для кожної п’ятої-шостої жінки на шляху материнства.

Термін «матресенція» як процес становлення матері вперше був описаний доктором медицини Даною Рафаель, медичним антропологом [12]. Це широке сучасне поняття, яке охоплює сукупність складових на шляху переходу жінки у статус матері. Адже перинатальний період, який включає в себе вагітність і перший рік після народження дитини, є глибоким трансформаційним етапом не лише з точки зору фізіології, а й психології та соціології.

Наразі поняття матресенції набуває поширеності в англомовних країнах, а також за їх межами, щоб привернути увагу громадськості, соціальної політики, медичного персоналу до проблеми комплексного шляху, який проходить матір. Це передбачає децентралізацію уваги з малюка та розширення її на діаду «мати – немовля», оскільки не існує немовля без матері [15]. Такий підхід знижує ризики захворювань, дестигматизує перинатальні психічні розлади, сприяє обізнаності суспільства про важливий етап не тільки жінки, а й родини як суспільної складової.

Цілком очевидно, що здоров’я матері має істот­­­ний вплив як на саму жінку, так і на дитину та сім’ю загалом. Тим не менше на сьогодні нейро­біологія психічних захворювань матерів здебільшого залишається поза увагою. Поширена думка «та це просто гормони» мало що прояснює. Певні дуже специфічні механізми вмикаються протягом цього періоду. Їх називають фізіологічними, себто нормальними, де вони навіть бажані, оскільки відіграють певну роль у розвитку дитини та продовженні виду. Але в процесі матресенції жінка відчуває суттєві зміни (за межами нормальності) у своєму психологічному стані: підвищену чутливість, емоційну лабільність, певну ностальгію за минулим. Усе це є проявом психологічних змін на шляху до материнства, які були описані у минулому столітті провідним британським педіатром і психоаналітиком Дональдом Віннікоттом [15].

Сучасна наука показує, що на матресенцію впливає нейробіологія материнського мозку; водночас знання про нейронні механізми перинатальних психічних захво­рювань базуються лише на кількох десятках досліджень після 2010-х років із використанням функціональної магнітно-резонансної томографії у жінок після пологів. Це свідчить про значну недооцінку важливості нейробіологічних аспектів таких розладів. Можливо, це пов’язано з тим, що психічні зміни матері, які виникають у період вагітності та після пологів, часто вважаються тими самими розладами, які виникають в інші життєві періоди, хоча вже існують клінічні дослідження, що спростовують цю логіку [4, 11].

Що наразі відомо з нейробіології материнського і батьківського мозку (parental brain)

Висока нейропластичність у період матресенціїзбільшує ризики психічних розладів

Зміни мозку, що спостерігаються у вагітних і молодих матерів, відбуваються в зонах, задіяних у певних соціальних процесах. Батьківська мозкова мережа (рarental brain network) складається з ­ділянок мозку, важливих для емпатії, регулювання емоцій, прийняття рішень, оцінки загроз, мотивації та ­винагороди [9, 10].

Результати нейробіологічних досліджень пери­натального періоду в жінок свідчать про те, що такі зміни сприяють розвитку основних материнських і батьківських (parental) навичок для піклування дітьми. Дійсно, батькам необхідно ставити себе на місце малюка, щоб інтерпретувати його невербальні сигнали, забезпечити належний догляд і встановити належну прив’язаність. Однак ця підвищена чутливість має й інший бік – вона робить матерів (і батьків) більш вразливими до їхнього власного соціального та емоційного середовища.

Стан підвищеної пильності (активована мигдалина)у мам із немовлятами

У перинатальному періоді в жінок активується мережа мозку, яка бере участь у виявленні небезпеки, що, у свою чергу, призводить до стану підвищеної пильності [4]. Дослідження показало, що активність мигдалини суттєво вища у жінок із дітьми, ніж без них (рис. 2). Хоча ця пильність є важливою для виявлення потенційних загроз і небезпек, чим підвищує шанси на виживання немовлят, вона також впливає на погіршення якості сну та підвищує стрес і тривожність. А як відомо, депривація сну perse впливає на прояви психопатологічних симптомів у перинатальному контексті [3].

Рис. 2. Активність мигдалини в жінок, що впливає на стан підвищеної пильності (Dudin A. et al., 2019) [4]

Унікальність перинатальної депресії

На початку ми згадували про те, що перинатальна депресія дуже поширена і вражає кожну п’яту-шосту жінку на шляху до материнства. Цікавим відкриттям є унікальність нейробіології перинатальної депресії порівняно з клінічною депресією. Деталі описані в дослідженні 2017 року [3]. Можна припустити, що перинатальна тривожність також має нейробіологічне підґрунтя, але поки що наявних даних досліджень немає. Це означає, що перинатальні психічні ускладнення мають характерні відмінності, зумовлені матресенцією. Отже, варто дестигматизувати психофобію навколо матресенції. Психофобія, у розумінні того, що мати може бути таврована як «психічно хвора», іншими словами – бути дискримінована, оскільки відхилення від норми несе ризик засудження і впливає на зовнішнє та внутрішнє сприйняття себе як «погану матір». Це спонукає матерів приховувати або заперечувати свої труднощі, ставить перешкоди щодо їх підтримки, ізолює їх від соціуму. Що знову таки вказує на те, що перинатальна депресія як провідне ускладнення ментального здоров’я жінки має інші чинники, які впливають на її розвиток (рис. 3).

Рис. 3. Унікальність нейробіології післяпологової депресії (Рawluski J.L. et al., 2017) [11]

Чинники, які підвищують ризик психологічних ускладнень у період матресенції

Згідно з результатами нещодавніх досліджень, матері, які зазнають підвищеного впливу соціально-­економічних, фізичних, екологічних і психо­соціальних стресових факторів, таких як низький дохід, фінансовий тиск, неякісне житло, скупченість у помешканні, незадоволення шлюбом, соціокультурні фактори та насильство, мають змінені реакції на плач немовлят у ділянках мозку, пов’язаних із регулюванням емоцій – у медіальній і латеральній префронтальній корі головного мозку [8, 13].

Тобто крім безпосереднього стресу, пов’язаного з вихованням дітей, вже досліджується зв’язок між іншими життєвими стресовими факторами та функціонуванням батьківського мозку (parental brain).

Виклик суспільним стереотипам: щаблі допомоги матерям

З одного боку, важливо, щоб матері самі розуміли, що вони можуть стикнутися із власною вразливістю, для того щоб до неї підготуватися. З іншого боку, найближче оточення (чоловік, родина, друзі) та професійне середовище мають із розумінням сприймати вразливість періоду матресенції й бути більш підтримуючими та чуйними до молодих матерів. Зрештою, суспільство взагалі має визнати матре­сенцію як об’єктивно вразливий період, що призведе до зміни політичної стратегії та створення соціальної структури, яка систематизує доступ до необхідних ресурсів. Коли ці щаблі будуть залучені, це створить середовище, де новоспеченим матерям (і батькам) буде не так складно долати ­виклики матресенції.

Висновки

Таким чином, для структури та функцій мозку жінки в перинатальному періоді характерна значна нейро­пластичність – адаптація, необхідна для догляду за немовлям. Тобто відповідь на питання, поставлене на початку статті – ні, вагітність не є хворобою. Але водночас саме нейропластичність зумовлює підвищену вразливість вагітної та породіллі – стан, який незважаючи на нейробіологічне підґрунтя мало знаходить розуміння та підтримки в суспільстві. Потрібні системні превентивні заходи, щоб зменшити ризики цього «транзитного» етапу на шляху до батьківства. Поширення поняття матресенції, яке охоплює цей важливий період, а не зводить його тільки до фізіологічних факторів, сприяє підвищенню обізнаності та депатологізації станів, специфічних для цього етапу життя жінки. Увага вчених, клініцистів, політиків і соціальних структур, а також родинного сере­довища має бути спрямована на сприяння підтримці матресенції, що дозволить краще запобігати перинатальним психічним розладам.

Література

1. Аналітичний звіт ГО «Генерація ­матерів Лада», дослідження 2024-2025, https://golada.org/Research-­Quality-of-recovery-of-women-after-childbirth.

2. Статистика ВООЗ. https://www.who.int/teams/mental-health-and-substance-use/promotion-prevention/maternal-mental-health.

3. Christian L.M., Carroll J.E., Porter K. & Hall M.H. (2019). Sleep quality across pregnancy and postpartum: effects of parity and race. Sleep health, 5(4), 327-334. https://doi.org/10.1016/j.sleh.2019.03.005.

4. Dudin A., Wonch K.E., Davis A.D., Steiner M., Fleming A.S., Hall G.B. (2019). Amygdala and affective responses to infant pictures: Comparing depressed and non-depressed mothers and non-mothers. Journal of neuroendocrinology, 31(9), e12790. https://doi.org/10.1111/jne.12790.

5. Fairbrother N., Janssen P., Antony M.M., Tucker E., Young A.H. Perinatal anxiety disorder prevalence and incidence. J Affect Disord. 2016 Aug;200:148-55. doi: 10.1016/j.jad.2015.12.082.

6. Faure N., Nguyen L. La sante mentale pendant la periode peri­natale sous la pression des facteurs sociaux. Obstetrica, 11.2023.

7. JAMA Journal of the American Medical Association, Psychiatry 2023. https://postpartum.net/preparing-for-better-outcomes-matrescence-education-as-a-pathway.

8. Kim P., Tribble R., Olsavsky A.K., Dufford A.J., Erhart A., Hansen M., Grande L., Gonzalez D.M. (2020). Associations between stress exposure and new mothers’ brain responses to infant cry sounds. NeuroImage, 223, 117360.https://doi.org/10.1016/j.neuroimage.2020.117360.

9. Pawluski J.L. (2024). The parental brain, perinatal mental illness, and treatment: A review of key structural and functional changes. Seminars in perinatology, 48(6), 151951.https://doi.org/10.1016/j.semperi.2024.151951.

10. Pawluski J.L., Hoekzema E., Leuner B., Lonstein J.S. (2022). Less can be more: Fine tuning the maternal brain. Neuroscience and biobehavioral reviews, 133, 104475.https://doi.org/10.1016/j.neubiorev.2021.11.045.

11. Pawluski J.L., Lonstein J.S., Fleming A.S. (2017). The Neurobiology of Postpartum Anxiety and Depression. Trends in neurosciences, 40(2), 106-120.https://doi.org/10.1016/j.tins.2016.11.009.

12. Raphael D. (1975). Matrescence, Becoming a Mother.

13. Luis Sanchez B.E., Urbina E., D’Anna-Hernandez K.L. (2020). Sociocultural stressors across the perinatal period and risk for postpartum depressive symptoms in women of Mexican descent. Cultural diversity & ethnic minority psychology, 26(1), 124-133. https://doi.org/10.1037/cdp0000278.

14. Saucedo M., Tessier V., Leroux S., Almeras A., Deneux-Tharaux C. Maternal mortality in France, better understanding for better prevention. Sages-Femmes, Volume 20, Issue 5, 2021, P. 36-42. https://doi.org/10.1016/j.sagf.2021.06.011.

15. Winnicott D.W. (1956). Primary maternal preoccu­pation. The Collected Works of D.W. Winnicott: Volume 5, 1955-1959.

16. Woody C.A., Ferrari A.J., Siskind D.J., Whiteford H.A., Harris M.G. A systematic review and meta-regression of the prevalence and incidence of perinatal depression. J Affect Disord. 2017 Sep;219:86-92. doi: 10.1016/j.jad.2017.05.003.

Коментар автора

Що може зробити професійна спільнота (психологи, акушери, гінекологи, психіатри, сімейнілікарі, соціальні працівники, політики, громадські організації)

• На професійних конференціях, у професійних спільнотах поширювати проблематику ­матресенції та шукати рішення на різних щаблях.
• Працювати з майбутніми матерями та молодими мамами (і батьками) над реалістичними очікуваннями, що материнство це не тільки про радість і фізичне навантаження, а й про цілий психологічний і соціальний шлях становлення матерів (батьків), що включає поняття матресенції.
• Долати психофобію шляхом підвищення обізнаності батьків стосовно важливості та право­мірності комунікації щодо психічного здоров’я й можливих викликів, серйозного ставлення до скарг пацієнток на психологічні складнощі.
• Впроваджувати систематичні обстеження на перинатальну депресію за Единбурзькою шкалою післяпологової депресії (EPDS) під час вагітності та впродовж 3-4 місяців після пологів.
• На курсах для вагітних обговорювати не лише медичні, фізіологічні й організаційні аспекти пологів і догляду за малюком, а й увесь комплекс питань, пов’язаних із періодом матресенції.
• Створювати мережі підтримки молодих матерів, поширювати наратив нормальності пери­натальної вразливості та потреби в допомозі жінкам у цей період. Ініціювати заходи, де молоді мами з малюками можуть проводити час та спілкуватися між собою, будучи «психологами» одна для одної через нормалізацію досвіду, який вони однаково проживають, що сприятиме зменшенню їх соціальної ізоляції.