Оптимізація лікування залізодефіцитної анемії у вагітних: баланс ефективності та безпеки

Залізодефіцитна анемія (ЗДА) залишається надзвичайно актуальною проблемою сучасної медицини, ­особливо в контексті вагітності та післяпологового періоду. Своєчасна діагностика та адекватна корекція залізодефіциту є критично важливими для забезпечення здоров’я матері та оптимального розвитку ­дитини, що підкреслює необхідність систематичного скринінгу та ефективного лікування ЗДА як невід’ємного компонента сучасного перинатального нагляду. У статті розглянуто проблеми менеджменту ЗДА під час вагітності, висвітлено наслідки нелікованої ЗДА для матері та плода, а також представлено міжнародні рекомендації щодо профілактики та лікування цього стану.

Ключові слова: залізодефіцитна анемія, вагітність, післяпологовий період, гемоглобін, феритин, скринінг, добавки заліза.

Залізо є необхідним мікроелементом для гемо­поезу, особливо еритропоезу, а також для підтримки міцності та здоров’я клітин, шкіри, волосся й нігтів [1]. Людському організму потрібно 25 мг заліза щодня для вироблення еритроцитів та забезпечення клітинного метаболізму. Ця потреба може задовільнятися завдяки абсорб­ції заліза з їжі (1-2 мг), рециркуляції мікроелемента при руйнуванні еритроцитів макрофагами (20-25 мг) та мобілізації з депо заліза в організмі (3-5 г у дорослих) [2].

Потреба в залізі може збільшуватися залежно від фізіологічних змін. Так, під час вагітності потреба в залізі може зрости до 25,82 мг/день через гестаційні зміни [3].

Епідеміологія ЗДА у вагітних

ЗДА є найпоширенішим видом анемії під час вагітності, яка уражає близько 75% жінок у країнах, що розвиваються, і становить від 3,5 до 75% усіх випадків анемії [4]. Поширеність ЗДА під час вагітності висока в усьому світі. У країнах із низьким і середнім рівнем доходів поширеність анемії наближається до 50%. Згідно з нещодавнім метааналізом, зареєстрованим у PROSPERO, який охопив 39 досліджень із загальною вибіркою понад 33 тис. учасниць, глобальна поширеність ЗДА серед вагітних жінок становить 18,98% (95% довірчий інтервал [ДІ] 18,15-19,81%). Дослідження виявило значні регіональні відмінності з найвищими показниками в Північній Африці – 36,68% (95% ДІ 35,76-37,60%).

Особливу увагу привертає розподіл поширеності ЗДА за триместрами вагітності. Найбільший тягар анемії спостерігається у ІІ триместрі (27,8%), далі йдуть ІІІ (5,44%) та І (2,34%) триместри. Ці дані вказують на критичну важливість профілактики та корекції залізодефіциту саме в ІІ триместрі вагітності, коли відбувається найінтенсивніший розвиток плода і, відповідно, зростає потреба материнського організму в залізі.

Метааналіз також відзначає, що після 2015 року спостерігається тенденція до зниження поширеності ЗДА серед вагітних, що може бути результатом покращення стратегій скринінгу та лікування. Утім проблема залишається актуальною та потребує комплексного підходу із застосуванням профілактичних заходів, відповідних інтервенцій, включаючи добавки заліза та нутритивну підтримку [5, 6].

Наслідки ЗДА для матері та плода

ЗДА пов’язують із погіршенням здоров’я матері, плода та немовляти [7, 8]. Сучасні дані повідомляють, що нелікована ЗДА підвищує ризик передчасних пологів, низької маси тіла при народженні, затримки внутрішньоутробного розвитку та підвищеної перинатальної смертності. Для матері ризики включають підвищену втому, зниження фізичної працездатності, погіршення функціонування імунної системи та підвищений ризик післяпологової депресії. Крім того, тяжка анемія збільшує ризик материнської смертності, особливо в разі значної крововтрати під час пологів.

ЗДА спричиняється багатьма факторами, включаючи недостатнє споживання заліза, порушення його всмоктування або транспортування, фізіологічні втрати мікроелемента, пов’язані з вагітністю, менструацією або хронічною втратою крові внаслідок таких станів, як шлунково-­кишкова крово­­теча та хронічне недоїдання [9].

Під час вагітності на додачу до інших факторів відбувається гемодилюція, що виникає через збільшення об’єму плазми при нормальній фізіології у терміні 20-24 тижні вагітності, і цей фізіологічний процес призводить до відносної гемодилюції в’язкості крові, що сприяє кровообігу в плаценті. Зниження рівня гемоглобіну та підвищена потреба в залізі для росту плода, плаценти, а також збільшення маси еритроцитів у відповідь на гіперволемію зростають зі збільшенням терміну вагітності від І до ІІІ триместру і призводять до ЗДА [10].

Клінічні прояви ЗДА включають анемію зі зменшенням сосочків язика та хейлоз, помітні дефекти в нігтьовому ложі (лінії Міса, койлоніхія, ложкоподібні та ламкі нігті), загальну втому, потяг до споживання неїстівних речовин (таких, як глина, папір, пральний крохмаль), пагофагію, випадіння волосся та синдром неспокійних ніг [11 13].

ЗДА під час вагітності є поширеною, але потенційно попередженою проблемою. Корекція цього стану надзвичайно важлива як для матері, так і для плода. Рання діагностика й лікування ЗДА покращують акушерські та перинатальні результати.

Дослідження показують, що своєчасна корекція дефіциту заліза сприяє нормальному розвитку нервової системи плода, зменшує ризик когнітивних порушень у дітей у майбутньому та покращує загальний стан здоров’я матері. Тому скринінг і лікування ЗДА рекомендовані всіма міжнародними професійними організаціями як невід’ємна частина допологового нагляду.

Сучасні підходи до лікування ЗДА

Вибір препарату та шляху введення залежить від ступеня анемії, терміну вагітності, переносимості пер­оральних форм та наявності супутніх захворювань. Пероральні препарати є першою лінією терапії в більшості вагітних зі ЗДА. Важливо призначати їх у правильному дозуванні та давати рекомендації щодо оптимального прийому (наприклад, між прийомами їжі, з аскорбіновою кислотою для кращого всмоктування, уникаючи одночасного застосування з кальцієвмісними продуктами та ­препаратами) [14].

Аналіз рекомендацій щодо ЗДА різних міжнародних медичних спільнот вказує на дещо відмінні підходи до профілактики, скринінгу та діагностики цього стану у вагітних.

Американський коледж акушерів і гінекологів (ACOG) рекомендує щоденний прийом 27 мг заліза для всіх вагітних та проведення скринінгу рівня заліза в І триместрі й на 24-му тижні вагітності. Діагностичними критеріями анемії за ACOG є наступні показники: рівень гемо­глобіну <110 г/л і гематокрит <33% у І триместрі; гемоглобін <105 г/л і гематокрит <32% у ІІ триместрі; гемоглобін <110 г/л і гематокрит <33% у ІІІ триместрі. Діагноз ЗДА встановлюється при рівні сироваткового феритину <30 мкг/л [16].

Центр контролю та профілактики захворювань (CDC) США також рекомендує щоденний прийом добавок заліза для всіх вагітних. Крім того, необхідно проводити аналіз показників гемоглобіну та гематокриту при першому візиті під час вагітності, з аналогічними ACOG критеріями діагностики анемії, але з нижчим порогом для діагнозу залізодефіциту – сироватковий феритин <15 мкг/л [17].

Міжнародна федерація гінекології та акушерства (FIGO) рекомендує такий же щоденний прийом заліза для всіх вагітних жінок, але пропонує проводити аналіз на рівень заліза при першому візиті й на 28-му тижні вагітності. Діагностичним критерієм анемії за FIGO є рівень гемоглобіну <110 г/л, без специфічних рекомендацій щодо діагнозу ЗДА [18].

Національний інститут здоров’я і досконалості медичної допомоги (NICE) Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії не рекомендує рутинний прийом препаратів заліза всім вагітним жінкам. Експерти пропонують проводити аналіз на рівень заліза при першому візиті й на 28-му тижні вагітності, із такими діагностичними критеріями: рівень гемоглобіну <110 г/л при першому візиті та <105 г/л на 28-му тижні, без специфічних рекомендацій щодо діагнозу ЗДА [19].

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) рекомендує найвищу дозу заліза – 30-60 мг/день для всіх вагітних жінок, із проведенням скринінгу раз на триместр. Діагностичні критерії анемії за ВООЗ аналогічні таким ACOG: гемоглобін <110 г/л у І та ІІІ триместрах і <105 г/л у ІІ триместрі, без специфічних рекомендацій щодо ­діагнозу ЗДА [20].

Згідно з документом ВООЗ «Рекомендації щодо надання допологової допомоги з метою формування позитивного досвіду вагітності», щонайменше половину випадків анемії вагітних можна ефективно подолати застосуванням відповідних добавок заліза [20].

У клінічній практиці ключовою вимогою при виборі препарату у пацієнтів із залізодефіцитом є оптимальне поєднання високої ефективності для швидкого відновлення запасів заліза з мінімальним ризиком розвитку побічних ефектів, що покращує прихильність до лікування [21].

Серед сучасних препаратів цим вимогам відповідає дієтична добавка Ріхтер ФерроБіо (­виробництво компанії Gedeon Richter, Угорщина). Особливістю цього препарату є унікальна комбінація гемового та негемового заліза в низьких дозах, що забезпечує високу біодоступність і знижений ризик побічних реакцій із боку шлунково-­кишкового тракту, які часто спостерігаються при застосуванні традиційних препаратів заліза.

Отже, своєчасна та адекватна корекція ЗДА має комплексний позитивний вплив на перебіг вагітності. Вона не лише суттєво покращує самопочуття та стан здоров’я матері, а й створює оптимальні умови для нормального розвитку плода, знижуючи ризики численних перинатальних ускладнень. Впровадження систематичного скринінгу та ефективне лікування ЗДА мають стати невід’ємним стандартом сучасного допологового нагляду, спрямованого на забезпечення здоров’я як матері, так і дитини. Особливо важливо розпочинати корекцію залізодефіциту вже на ранніх стадіях його виявлення, не допускаючи розвитку клінічно вираженої анемії.

Література

1. Oliveira F., Rocha S., Fernandes R. (2014). Iron metabolism: from health to disease. J Clin Lab Anal, 28(3), 210-8.

2. Roemhild K., von Maltzahn F., Weiskirchen R., Knüchel R., von Stillfried S., Lammers T. (2021). Iron metabolism: pathophysiology and pharmacology. Trends Pharmacol Sci, 42(8), 640-656.

3. Beaton G.H. (2000). Iron needs during pregnancy: do we need to rethink our targets? Am J Clin Nutr, 72(1 Suppl), 265S-271S.

4. Fernando E. Viteri The Consequences of Iron Deficiency and Anemia in Pregnancy. Nutrient Regulation during Pregnancy, Lactation, and Infant Growth.

5. Kebede S.S., Asmelash D., Duguma T. et al. (2025). Global prevalence of iron deficiency anemia and its variation with different gestational age systematic review and meta-analysis. Clinical Nutrition Open Science, 59, 68-86.

6. Esmat B., Mohammad R., Behnam S., Shahrzad M., Soodabeh T., Minoo A., Saman S., Ali-­Akbar H. (2010). Prevalence of Iron Deficiency Anemia among Iranian Pregnant Women; a Systematic Review and Meta-analysis. J Reprod Infertil, 11(1), 17-24.

7. Milman N. (2006). Iron and pregnancy – a delicate balance. Ann Hematol, 85, 559-565.

8. Bothwell T.H. (2000). Iron requirements in pregnancy and strategies to meet them. Am J Clin Nutr, 72, 257S-264S.

9. Clark S.F. (2008). Iron deficiency anemia. Nutr Clin Pract, 23(2), 128-41.

10. Chandra S., Tripathi A.K., Mishra S., Amzarul M., Vaish A.K. (2012). Physiological changes in hematological parameters during pregnancy. Indian J Hematol Blood Transfus, 28(3), 144-6.

11. Bora R., Sable C., Wolfson J., Boro K., Rao R. (2014). Prevalence of anemia in pregnant women and its effect on neonatal outcomes in Northeast India. The Journal of Maternal-­Fetal & Neonatal Medicine, 27(9), 887-891.

12. Geneva S., Organization W.H. (1992). The Prevalence of Anemia in Women: A Tabulation of Available Information. Document WHO/MCH/MSM/92.2.

13. Sindram-­Trujillo A.P. (2006). Leukocytes at the maternal-­fetal interface in human pregnancy. Leiden University.

14. Iolascon A., Andolfo I., Russo R., Sanchez M., Busti F., Swinkels D. et al. (2024). Recommendations for diagnosis, treatment, and prevention of iron deficiency and iron deficiency anemia. Hemasphere, 8(7), e108.

15. O’Toole F., Sheane R., Reynaud N., McAuliffe F.M., Walsh J.M. (2024). Screening and treatment of iron deficiency anemia in pregnancy: A review and appraisal of current international guidelines. Int J Gynaecol Obstet, 166(1), 214-227.

16. ACOG. (2021). ACOG Practice Bulletin. Clinical Management Guidelines for Obstetrician-Gynecologists. Obstetrics & Gynecology, 138(2).

17. Johnson-­Wimbley T.D., Graham D.Y. (2011). Diagnosis and management of iron deficiency anemia in the 21st century. Therap Adv Gastroenterol, 4(3), 177-84.

18. FIGO (2023). Iron deficiency and anaemia in women and girls. FIGO Statement September.

19. NICE (2011). UK guidelines on the management of iron deficiency in pregnancy.

20. WHO (2018). WHO Recommendations on Antenatal Care for a Positive Pregnancy Experience: Summary. WHO, January.

21. Медведь В.І., Жук С.І., Кондратюк К.О. ­Залізо, залізодефіцит, анемія: значення для жіночого здоров’я й не тільки. Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя». 2021. № 5 (498).

Підготувала Олена Речмедіна