Стандарти медичної допомоги «Аномальні вагінальні виділення»

Загальна частина

вгору

Назва діагнозу: аномальні вагінальні виділення внаслідок бактеріального вагі­­­нозу / аеробного вагініту / вульвовагінального кандидозу / трихомоніазу.

Коди стану або захворювання. НК 025:2021 «Кла­сифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я»:

N76.0 Гострий вагініт

N76.1 Підгострий та хронічний вагініт

N76.2 Гострий вульвіт

N76.3 Підгострий та хронічний вульвіт

А59.0 Урогенітальний трихомоніаз

Розробники:

• Татарчук Тетяна Феофанівна – заступник директора з наукової роботи, науковий керівник відділення ендокринної гінекології ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології ім. академіка О.М. Лук’янової НАМН України», експерт Міністерства охорони здоров’я України за напрямами «Акушерство і гінекологія», «Дитяча гінекологія», чл.-кор. НАМН, д. мед. н., професор, заступник голови робочої групи з клінічних питань;
• Булавенко Ольга Василівна – завідувач кафедри акушерства і гінекології № 2 Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, д. мед. н., професор;
• Бондаренко Гліб Михайлович – завідувач відділу інфекцій, що передаються статевим шляхом, ДУ «Інститут дерматології та венерології» НАМН України, д. мед. н., професор;
• Дубоссарська Юліанна Олександрівна – завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології факультету післядипломної освіти Дніпровського державного медичного університету, д. мед. н., професор;
• Дубоссарська Зінаїда Михайлівна – професор кафедри сімейної медицини факультету післядипломної освіти Дніпровського державного медичного університету, д. мед. н., професор;
• Артьоменко Володимир Вікторович – професор кафедри акушерства і гінекології Одеського національного медичного університету, експерт Міністерства охорони здоров’я України за напрямами «Акушерство і гінекологія», «Дитяча гіне­кологія», д. мед. н., професор;
• Дунаєвська Вікторія Вікторівна – лікар-­гінеколог-онколог відділення онкогінекології Національного інституту раку Міністерства охорони здоров’я України, к. мед. н.;
• Калугіна Людмила Вадимівна – провідний науковий співробітник відділення ендокринної гінекології ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології ім. О.М. Лук’янової НАМН України», д. мед. н., старший науковий співробітник;
• Калюжна Лідія Денисівна – професор кафедри дерматовенерології Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика, д. мед. н., професор;
• Косей Наталія Василівна – завідувач відділу репродуктивного здоров’я ДНУ «Центр інноваційних медичних технологій НАН України», д. мед. н., професор;
• Кутасевич Яніна Францівна – директор ДУ «Інститут дерматології та венерології» НАМН України, д. мед. н., професор;
• Педаченко Наталія Юріївна – завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика, д. мед. н., професор;
• Пирогова Віра Іванівна – завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, д. мед. н., професор;
• Регеда Світлана Іванівна – завідувач гінекологічного відділення ДНУ «Центр інноваційних медичних технологій НАН України», к. мед. н., старший науковий співробітник;
• Савоськіна Вікторія Олександрівна – доцент кафедри дерматовенерології та хірургічної дерматології Харківської медичної академії післядипломної освіти, к. мед. н.;
• Тутченко Тетяна Миколаївна – старший науковий співробітник відділення ендокринної гінекології ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології ім. академіка О.М. Лук’янової НАМН України», к. мед. н.;
• Шурпяк Сергій Олександрович – професор кафедри сімейної медицини факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, д. мед. н., ­професор;

Методичний супровід та інформаційне забезпечення:

• Гуленко Оксана Іванівна – начальник відділу стандартизації медичної допомоги ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України»;
• Шилкіна Олена Олександрівна – заступник начальника відділу стандартизації медичної допомоги ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України».

Рецензенти:

• Камінський В’ячеслав Володимирович – завідувач кафедри акушерства і гінекології та репродуктології Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика, експерт Міністерства охорони здоров’я України за напрямами «Акушерство і гінекологія», «Дитяча гіне­кологія», академік НАМН України, д. мед. н., ­професор;
• Грищенко Ольга Валентинівна – завідувач кафедри акушерства та гінекології Харківського націо­нального університету ім. В.Н. Каразіна, д. мед. н., професор, заслужений діяч науки і техніки України.

Дата оновлення – 2027 рік.

Перелік скорочень

• АВВ – аномальні вагінальні виділення
• АВ – аеробний вагініт
• БВ – бактеріальний вагіноз
• ВВК – вульвовагінальний кандидоз
• ВІЛ – вірус імунодефіциту людини
• ГВВК – гострий вульвовагінальний кандидоз
• ІПСШ – інфекції, що передаються статевим шляхом
• КМП – клінічний маршрут пацієнта
• ЗОЗ – заклад охорони здоров’я
• ЗЗОМТ – запальні захворювання органів малого таза
• РВВК – рецидивуючий вульвовагінальний ­кандидоз
• СМД – стандарт медичної допомоги

Форма первинної облікової документації № 025/о – «Медична карта амбулаторного хворого №____», затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування» (зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я від 17.11.2021 № 2555), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974.

Вступ

вгору

Аномальні вагінальні виділення (АВВ) – це симптомокомплекс, що об’єднує різні за генезом й анатомічною локалізацією стани, які призводять до відхилень характеристик вагінальних виділень від нормальних (консистенція, кількість, колір, запах) і здебільшого, але не завжди симптомів ураження слизової піхви, вульви та уретри. Найрозповсюдженішими причинами АВВ є бактеріальний вагіноз, вульвовагінальний кандидоз, ­аеробний вагініт та трихомоніаз. У той же час до АВВ можуть призводити хламідійна і гонорейна інфекції та неінфекційні патології.

Стандарти медичної допомоги «Аномальні вагінальні виділення», розроблені на засадах доказової медицини, розглядають питання організації медичної допомоги, методи діагностики та лікування аномальних вагінальних виділень внаслідок найбільш розповсюджених причин: бактеріального вагінозу, аеробного вагініту, вульвовагінального кандидозу, трихомоніазу.

Стандарти медичної допомоги (СМД) розроблені на основі клінічної настанови «Аномальні вагінальні виділення», яка ґрунтується на принципах доказової медицини з урахуванням сучасних міжнародних рекомендацій, відображених в клінічних настановах, а саме: European International Union against sexually transmitted infections (IUSTI), World Health Organisation (WHO) guideline on the management of vaginal discharge (Настанова міжнародного об’єднання проти інфекцій, що передаються статевим шляхом та Всесвітньої організації охорони здоров’я щодо ведення вагінальних виділень), 2018; British Association for Sexual Health and HIV national guideline for the management of vulvovaginal candidiasis (Національна настанова Британської асоціації сексуального здоров’я та ВІЛ із ведення вульвовагінального кандидозу), 2019; Centers for Disease Control and Prevention Sexually transmitted infections treatment guidelines (Настанови Центрів з контролю та профілактики захворювань США щодо лікування захворювань, що передаються статевим шляхом), 2021.

Ознайомитися з клінічною настановою «Аномальні вагінальні виділення» можна за посиланням https://www.dec.gov.ua/cat mtd/galuzevi-standarti-ta- klinichni -nastanovi/.

За формою, структурою та методичними підходами щодо використання засад доказової медицини СМД відповідають вимогам «Методики розробки та впровадження медичних стандартів (уніфікованих клінічних протоколів) медичної допомоги на засадах доказової медицини», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28 вересня 2012 року № 751, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 листопада 2012 року за № 2001/22313.

СМД розроблені мультидисциплінарною робочою групою, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 серпня 2020 року № 1908 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 13.08.2021 № 1731).

Стандарт 1. Організація надання медичної допомоги при аномальних вагінальних виділеннях

вгору

Положення стандарту

Жінки із синдромом аномальних вагінальних виділень (АВВ) звертаються за медичною допомогою для діагностики та лікування можливих його причин (бактеріального вагінозу, вульвовагінального кандидозу, аеробного вагініту або трихомоніазу). У більшості випадків медична допомога при АВВ надається амбулаторно. Профілактика АВВ полягає в усуненні факторів ризику.

Обґрунтування

АВВ, особливо бактеріальний вагіноз, аеробний вагініт та трихомоніаз, є значним фактором ризику запальних захворювань органів малого таза (ЗЗОМТ), післяопераційних ускладнень і патології вагітності, зокрема передчасних пологів та передчасного розриву плодових оболонок. Таким чином, профілактика та своєчасне лікування АВВ сприяє зниженню частоти зазначених ускладнень.

Обов’язкові критерії якості

1. Існують локально узгоджені письмові документи, що координують та інтегрують медичну допомогу для забезпечення своєчасного направлення, діагностики та лікування пацієнток з АВВ.
2. Існує задокументований індивідуальний план допомоги, узгоджений із пацієнткою, членами сім’ї/особами, які здійснюють догляд, і доступний мультидисциплінарній команді, що містить інформацію щодо діагнозу пацієнтки, план обстеження та лікування.
3. Пацієнтки та, за згодою, члени сім’ї/особи, які здійснюють догляд, забезпечуються у доступній формі інформацією щодо стану пацієнтки, плану обстеження та лікування і подальшого спостереження, навчання навичкам, необхідним для поліпшення результатів медичної допомоги, контактів для отримання додаткової інформації та консультації.

Бажані критерії якості

1. Заклади охорони здоров’я (ЗОЗ), що надають медичну допомогу пацієнтам з АВВ, розміщують інформаційні матеріали стосовно проявів, факторів ризику та профілактики АВВ.

Стандарт 2. Діагностика причин аномальних вагінальних виділень

вгору

Положення стандарту

Усі жінки з АВВ підлягають клініко-лабораторному обстеженню для визначення етіологічного фактора АВВ та коінфекції Chlamydia trachomatis, Neisseria gonorrhoeae.

Діагноз АВВ є синдромним, базується на клінічних симптомах і ознаках та встановлюється на підставі оцінки скарг, анамнезу, фізикального обстеження, даних лабораторного дослідження вагінальних виділень, інструментальних методів за необхідності.

За відсутності можливості проведення лабораторного дослідження пацієнтки з тяжкими або рецидивуючими симптомами; з виділеннями з піхви, що не відповідають на емпіричне лікування; із наявними симптомами при вагітності; з виявленими трихомонадами під час цитологічного дослідження матеріалу із шийки матки або у яких виявлено трихомонади у статевого партнера, обов’язково мають бути скеровані до ЗОЗ, у якому виконуються відповідні обстеження.

Жінки, які не мають клінічних проявів, не потребують лабораторного дослідження на БВ, АВ або гриби роду Candida. Лабораторне дослідження на трихомоніаз у жінок без симптомів має ґрунтуватися на даних про регіональну поширеність захворювання.

Обґрунтування

Діагностика причин АВВ має бути клініко-­лабораторною, оскільки симптоми й ознаки основних етіологічних чинників є недостатньо специфічними, можливе поєднання декількох етіологічних чинників; необхідно виключати інші можливі причини АВВ (цервіцит, ЗЗОМТ, неінфекційні причини).

БВ – це дисбактеріоз вагінальної мікробіоти, що характеризується надмірним зростанням переважно анаеробних організмів піхви (наприклад, Gardnerella vaginalis, Prevotella spp., Atopobium vaginae, Mycoplasma hominis, Mobiluncus spp. та ін.), що призводить до витіснення лактобацил і збільшення рН піхви.

АВ супроводжується гнійними виділеннями, атрофією і запальними змінами слизової оболонки піхви різного ступеня. При цьому захворюванні зменшується кількість лактобацил, підвищується pH піхви, переважають аеробні мікроорганізми, такі як Escherichia coli, стрептококи групи B і золотистий стафілокок. Часто зустрічаються змішані інфекції.

Понад 60% здорових жінок репродуктивного віку колонізовані грибами роду Candida. ВВК є результатом надмірного росту Candida albicans у 90% жінок (в інших визначаються інші види, наприклад C. glabrata), що супроводжується запаленням слизової оболонки піхви.

Трихомоніаз у понад 50% пацієнток має безсимптомний перебіг або мінімальні ознаки, зокрема аномальні вагінальні виділення, свербіж, печіння або посткоїтальну кровотечу.

Культуральне дослідження для виявлення рухливих форм Trichomonas vaginalis – найбільш специфічний метод діагностики трихомоніазу, полімеразна ланцюгова реакція – метод діагностики трихомоніазу з найбільшою чутливістю.

Обов’язкові критерії якості

1. У всіх пацієнток з АВВ при зборі анамнезу потрібно встановити наявність факторів ризику (додаток 1).
2. Діагноз БВ, АВ, ВВК ґрунтується на даних анамнезу, симптомах, даних клінічного огляду, рівні вагінального рН і даних мікроскопії вагінальних виділень. Для діагностики трихомоніазу використовуються додаткові лабораторні дослідження (додатки 2-5).
3. Жінкам із підтвердженим БВ показане обстеження на хламідіоз, гонококову інфекцію, трихомоніаз (якщо це не було зроблено при первинному обстеженні), ВІЛ та сифіліс відповідно до чинних галузевих стандартів медичної допомоги.
4. За відсутності можливості проведення лабораторних обстежень застосовувати швидкі тести для діагностики БВ, трихомоніазу.
5. Жінкам із підтвердженим трихомоніазом показане обстеження на хламідіоз, гонококову інфекцію, ВІЛ та сифіліс відповідно до чинних галузевих стандартів медичної допомоги.
6. Діагноз гострого ВВК встановлюється у пацієнток із першим епізодом вульвовагініту, при якому Candida spp. виявляється за допомогою мікро­скопії та/або культурального мікологічного дослідження.
7. Діагноз рецидивуючий ВВК встановлюється за наявності чотирьох епізодів ВВК протягом року, мінімум два з яких підтверджені лабораторно мікро­скопією, а принаймні один епізод – шляхом культурального мікологічного дослідження.
8. При виявленні у процесі обстеження з приводу аномальних вагінальних виділень ЗЗОМТ, гонореї, хламідіозу, сифілісу, ВІЛ медична допомога надається згідно з чинними галузевими стандартами медичної допомоги.
9. При вагітності та годуванні грудьми діагностика АВВ проводиться згідно з чинними галузевими стандартами.

Бажані критерії якості

1. При формуванні заключення мікроскопії вагінальних виділень застосовувати діагностичні критерії, наведені у додатку 4; описова частина мікроскопії фарбованого за Грамом мазка вагінальних виділень має містити інформацію про основні бактеріальні морфотипи, що відповідають нормофлорі, БВ та АВ, патогенній флорі; присутність бластоспор і псевдогіф Candida spp.; стан вагінального епітелію, ознаки запалення.
2. Для діагностики БВ проводяться молекулярно-­генетичні методи оцінки вагінального біоценозу з типуванням лактобактерій, а також молекулярні методи діагностики основних причин АВВ (­додатки 4, 5).
3. Культуральне мікологічне дослідження проводиться для визначення чутливості до антимікотиків при підозрі на ВВК внаслідок неальбікантних видів Candida (додатки 4, 5).
4. Бактеріологічне дослідження застосовується для визначення антибіотикочутливості при АВ ­(додатки 4, 5).

Стандарт 3. Лікування аномальних вагінальних виділень

вгору

Положення стандарту

Лікування АВВ проводиться відповідно до результатів клініко-лабораторного обстеження. Показаннями до лікування БВ, АВ, ВВК є наявність симптомів у поєднанні з клініко-лабораторним підтвердженням етіології. Показаннями до лікування трихомоніазу є позитивний результат обстеження на T. vaginalis незалежно від наявності симптомів та епідеміологічне лікування статевих партнерів.

Обґрунтування

Оскільки АВВ є симптомокомплексом різних етіологічних факторів (БВ, АВ, ВВК, трихомоніаз та ін.), емпіричне лікування є вкрай небажаним і може проводитись лише у випадках значного обмеження доступу до визначеного стандартом обстеження. Симптоматичне лікування антибактеріальними і протимікробними лікарськими засобами широкого спектра призводить до розповсюдження антибіотикорезистентних мікроорганізмів, які визнані однією з найбільших загроз здоров’ю населення.

Критерієм вилікуваності БВ, АВ, ВВК є відсутність симптомів. Не рекомендована рутинна лабораторна оцінка вилікуваності БВ, АВ, ВВК, не рекомендоване обстеження і лікування статевого партнера за відсутності у нього симптомів.

Обов’язкові критерії якості

1. Лікування АВВ проводиться з урахуванням перебігу захворювання, наявності вагітності або годування грудьми (додаток 6).
2. Застосування антибактеріальних і антифунгальних лікарських засобів із лікувальною метою проводиться відповідно до чинних стандартів ­медичної допомоги.
3. Для лікування БВ призначається 5-7-денний курс метронідазолу (місцево або перорально) або 7-денний курс кліндаміцину інтравагінально.
4. Для лікування АВ призначається кліндаміцин місцево.
5. Для лікування ВВК призначаються протигрибкові лікарські засоби з групи похідних імідазолу у пер­оральних або інтравагінальних лікарських формах. Для лікування рецидивуючого ВВК – початковий курс лікування похідними імідазолу з наступною тривалою підтримуючою терапією даною групою препаратів.
6. Лікування трихомоніазу проводиться обов’язково системно антипротозойними лікарськими засобами з групи похідних імідазолу. При рецидивуючих або персистуючих формах слід провести повторний курс лікування похідними імідазолу у вищій дозі.
7. При підтвердженні трихомоніазу обов’язково проводиться лікування статевих партнерів. До завершення терапії і зникнення симптомів сексуальним партнерам рекомендовано утримуватись від статевого життя.
8. Контрольне обстеження на T. vaginalis проводиться всім жінкам після закінчення лікування.
9. При вагітності та годуванні грудьми лікування АВВ проводиться згідно з чинними галузевими стандартами.

Бажані критерії якості

1. До отримання результатів лабораторних обстежень можливе застосування симптоматичної, проти­запальної терапії для полегшення тяжких симптомів АВВ.
2. При комплексному лікуванні АВВ можливе використання місцевих комбінованих протимікробних та антисептичних препаратів (хлоргексидин, октенідин, повідон-йод, іони срібла та ін.), пробіотиків (з або без естріолу).

Індикатори якості медичної допомоги

вгору

Перелік індикаторів якості медичної допомоги

1. Наявність у лікарів акушерів-гінекологів та дерматовенерологів, які надають спеціалізовану медичну допомогу жінкам із АВВ, клінічного маршруту пацієнта (КМП).
2. Відсоток жінок, яким було проведено контрольне обстеження після лікування трихомоніазу.

Паспорти індикаторів якості медичної допомоги

1. Наявність у лікарів акушерів-гінекологів та дерматовенерологів, які надають спеціалізовану медичну допомогу жінкам із АВВ, клінічного маршруту пацієнта (КМП).

Зв’язок індикатора із затвердженими настановами, стандартами та протоколами медичної допомоги:

Індикатор ґрунтується на положеннях стандартів медичної допомоги «Аномальні вагінальні виділення».

Зауваження щодо інтерпретації та аналізу ­індикатора:

Даний індикатор характеризує організаційний аспект запровадження сучасних стандартів медичної допомоги в регіоні. Якість медичної допомоги пацієнтам, відповідність надання медичної допомоги вимогам КМП, відповідність КМП чинному СМД даним індикатором висвітлюватися не може, але для аналізу цих аспектів необхідне обов’язкове запровадження КМП у ЗОЗ.

Бажаний рівень значення індикатора: 2023 рік – 90%, 2024 рік та подальший період – 100%.

Інструкція з обчислення індикатора:

Організація (ЗОЗ), яка має обчислювати індикатор: структурні підрозділи з питань охорони здоров’я обласних державних адміністрацій.

Дані надаються лікарями акушерами-гінекологами та дерматовенерологами, зареєстрованими на території обслуговування, до структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних державних адміністрацій.

Дані надаються поштою, у тому числі електронною поштою.

Метод обчислення індикатора: підрахунок шляхом ручної або автоматизованої обробки. Індикатор обчислюється структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обласних державних адміністрацій після надходження інформації від всіх лікарів акушерів-гінекологів та дерматовенерологів, зареєстрованих на території обслуговування. Значення індикатора обчислюється як відношення чисельника до знаменника.

Знаменник індикатора складає загальна кількість лікарів акушерів-гінекологів та дерматовенерологів, зареєстрованих на території обслуговування.

Джерелом інформації є звіт структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних державних адміністрацій, який містить інформацію про кількість лікарів акушерів-гінекологів та дерматовенерологів, зареєстрованих на території ­обслуговування.

Чисельник індикатора складає загальна кількість лікарів акушерів-гінекологів та дерматовенерологів, зареєстрованих на території обслуговування, для яких задокументований факт наявності КМП для жінок із АВВ.

Джерелом інформації є КМП, наданий лікарями акушерами-гінекологами та дерматовенерологами.

Значення індикатора наводиться у відсотках.

2. Відсоток жінок, яким було проведено контрольне обстеження після лікування трихомоніазу.

Зв’язок індикатора із затвердженими настановами, стандартами та протоколами медичної допомоги:

Індикатор ґрунтується на положеннях стандартів медичної допомоги «Аномальні вагінальні виділення».

Зауваження щодо інтерпретації та аналізу ­індикатора:

Даний індикатор характеризує якість надання медичної допомоги пацієнткам із трихомоніазом.

Бажаний рівень значення індикатора: 2023 рік та подальший період – 90%.

Інструкція з обчислення індикатора:

Організація (ЗОЗ), яка має обчислювати індикатор: структурні підрозділи з питань охорони здоров’я обласних державних адміністрацій.

Дані надаються лікарями акушерами-гінекологами та дерматовенерологами, зареєстрованими на території обслуговування, до структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних державних адміністрацій.

Дані надаються поштою, у тому числі електронною поштою.

Метод обчислення індикатора: підрахунок шляхом ручної або автоматизованої обробки. Індикатор обчислюється структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обласних державних адміністрацій після надходження інформації від всіх лікарів акушерів-гінекологів та дерматовенерологів, зареєстрованих на території обслуговування. Значення індикатора обчислюється як відношення чисельника до знаменника.

Знаменник індикатора складає загальна кількість жінок, яким проведене лікування трихомоніазу протягом календарного року. Джерелом інформації є медична карта амбулаторного хворого (форма № 025/о).

Чисельник індикатора складає загальна кількість жінок, яким проведене контрольне обстеження після лікування трихомоніазу протягом 12 місяців.

Джерелом інформації є медична карта амбулаторного хворого (форма № 025/о).

Значення індикатора наводиться у відсотках.

Перелік літературних джерел, використаних при розробці стандартів медичної допомоги

1. Електронний документ «Клінічна настанова, заснована на доказах «Аномальні вагінальні виділення», 2022.
2. Наказ МОЗ України від 27 грудня 2006 року № 898 «Про затвердження Порядку здійснення фармаконагляду», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29 січня 2007 року за № 73/13340.
3. Наказ МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (зі змінами).
4. Наказ МОЗ України від 28 вересня 2012 року № 751 «Про створення та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги в системі Міністерства охорони здоров’я України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29 листопада 2012 року за № 2001/22313 (зі змінами).
5. Наказ МОЗ України від 29 травня 2012 року № 435 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я, які надають амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу населенню, незалежно від підпорядкування та форми власності», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 990/23522 (зі змінами).
6. Наказ МОЗ України від 28 грудня 2015 року № 905 «Про затвердження критеріїв, за якими визначаються випадки інфекційних та паразитарних захворювань, які підлягають реєстрації», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12 березня 2016 року за № 379/28509 (із змінами).
7. Наказ МОЗ України від 21січня 2016 року № 29 «Про внесення змін до первинних облікових форм та інструкцій щодо їх заповнення», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12 лютого 2015 року за № 230/28360.
8. Наказ МОЗ України від 28 лютого 2020 року № 587 «Деякі питання ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров’я», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 05 березня 2020 року за № 236/34519 (зі змінами).
9. Наказ МОЗ України від 03 серпня 2020 року № 1614 «Про організацію профілактики інфекцій та інфекційного конт­ролю в закладах охорони здоров’я та установах/ закладах надання соціальних послуг/ соціального захисту населення», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2021 року за № 1318/36940.
10. Наказ МОЗ України від 26 квітня 2022 року № 692 «Про затвердження клінічної настанови, заснованої на доказах, «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини» та стандартів медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини»».
11. Наказ МОЗ України від 18 травня 2022 року № 823 «Про затвердження Стандарту медичної допомоги «Раціональне застосування антибактеріальних і антифунгальних препаратів з лікувальною та профілактичною метою».
12. Наказ МОЗ України від 13 червня року № 1011 «Про затвердження чотирнадцятого випуску Державного формуляра лікарських засобів та забезпечення його доступності».

Генеральний директор Директорату медичних послуг МОЗ
Олександра Машкевич