Спонтанний викидень (спонтанний аборт)

Спонтанний викидень (СВ) визначається як однократне самовільне переривання вагітності в терміні до повного 22-го тижня вагітності. Ця патологія може мати як медичні, так і психологічні негативні наслідки. Серед медичних ускладнень виділяють інфекції, кровотечу, емболію, ушкодження матки та пов’язаних із нею структур, анестезіологічні ускладнення, а також психологічні проблеми, такі як депресія та тривога. Якісне надання медичної допомоги може підвищити рівень задоволеності пацієнток, мінімізувати негативні наслідки та допомогти жінкам народити бажану дитину. Лікарі різних спеціальностей мають бути обізнані щодо основних чинників ризику та клінічних проявів СВ, його ранньої діагностики та лікування для попередження розвитку ускладнень, що можуть становити загрозу для життя жінки.

Ключові слова: завмерла вагітність, спонтанний викидень, спонтанний аборт, неповний аборт, неуточнений аборт, самовільне переривання вагітності, загроза невиношування, кровотеча, емболія, психологічні проблеми жінок, післяпологова депресія.

Загальна частина

Діагноз: Спонтанний викидень (спонтанний аборт).

Коди стану або захворювання. НК025:2021 «Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони ’здоров’я»:

O02.1 Завмерла вагітність;

O03 Спонтанний аборт;

O03.0 Спонтанний аборт, Неповний аборт, ускладнений інфекцією статевих шляхів і тазових органів;

O03.1 Спонтанний аборт, Неповний аборт, ускладнений тривалою або надмірною кровотечею;

O03.2 Спонтанний аборт, Неповний аборт, ускладнений емболією;

O03.3 Спонтанний аборт, Неповний аборт з іншими та неуточненими ускладненнями;

O03.4 Спонтанний аборт, Неповний аборт без ускладнень;

O03.5 Спонтанний аборт, Повний або неуточнений аборт, ускладнений інфекцією статевих шляхів і тазових органів;

O03.6 Спонтанний аборт, Повний або неуточнений аборт, ускладнений тривалою чи ­надмірною кровотечею;

O03.7 Спонтанний аборт, Повний або неуточнений аборт, ускладнений емболією;

O03.8 Спонтанний аборт, Повний або неуточнений аборт з іншими та неуточненими ускладненнями;

O03.9 Спонтанний аборт, Повний або неуточнений аборт, без ускладнень;

O20 Кровотеча в ранні терміни вагітності;

O20.0 Загрозливе невиношування.

Розділ І. Організація надання медичної допомоги у разі спонтанного викидня

Положення стандарту медичної допомоги. Ведення пацієнток, у яких діагностовано СВ, здійснюється лікарем-акушером-гінекологом в гінекологічному відділенні закладу охорони здоров’я (ЗОЗ), що надає спеціалізовану медичну допомогу, обраним пацієнткою незалежно від місця реєстрації чи фактичного проживання. Вибір тактики ведення залежить від стадії викидня, терміну вагітності та наявності ускладнень: інфекції статевих шляхів і тазових органів, тривалої або надмірної кровотечі, емболії тощо.

Обґрунтування. Викидень – це народже­н­ня плода до повного 22-го тижня вагітності зростом <25 см та масою <500 г незалежно від наявності ознак життя.

СВ – патологічне самовільне переривання ­вагітності без зовнішніх втручань.

Загрозливий викидень – будь-яка вагінальна кровотеча, крім кровомазання, до 22-го повного тижня гестації з ознаками прогресуючої, життє­здатної ­вагітності при ультразвуковому дослідженні (УЗД) органів малого таза (ОМТ).

Прогресуючий викидень (аборт у ходу) – вигнання плода є неминучим або вже відбувається та характеризується переймоподібним болем унизу живота, шийка матки вкорочена, зовнішнє вічко відкрито, тканина вагітності у цервікальному каналі, маткова кровотеча значна або посилюється.

Неповний викидень – затримка продуктів зачаття при УЗД ОМТ, розміри матки менше терміну гестації, шийка матки вкорочена, зовнішнє вічко відкрито, супроводжується матковою кровотечею та потребує медикаментозного або хірургічного лікування.

Повний викидень – повне вигнання продуктів зачаття, після попередньо підтвердженої внутрішньо­маткової вагітності на УЗД ОМТ, матка щільна, розміри матки менше терміну гестації, цервікальний канал закритий, подальше медикаментозне ведення або хірургічне втручання непотрібне.

Завмерла вагітність (викидень, що не відбувся) встановлюється, якщо при УЗД ОМТ підтверджена нежиттєздатність вагітності, розміри матки менше терміну гестації, цервікальний канал закритий, маткової кровотечі немає.

Поширені фактори ризику викидня включають старший вік батьків, хронічні захворювання (серцево-­судинні захворювання, ендокринопатії та метаболічні розлади), використання терато­генних лікарських засобів та/або психоактивних речовин, вплив навколишнього середовища (іонізуючого випромінювання, свинцю, миш’яку та забруднення повітря). Вік матері >35 років є найбільш значущим фактором ризику через достовірний зв’язок старшого віку матері з хромо­сомними аномаліями плода. Попередній викидень також підвищує ризик повторного викидня, незалежно від віку матері.

Критерії якості медичної допомоги

Обов’язкові:

1. наявний узгоджений клінічний маршрут пацієнта (КМП), що координує та інтегрує медичну допомогу для забезпечення своєчасного направлення, діагностики та лікування пацієнток з ознаками СВ;
2. наявний задокументований індивідуальний план медичної допомоги пацієнткам з ознаками СВ, що містить інформацію щодо діагнозу, плану обстеження, лікування та моніторингу її стану, узгоджений із пацієнткою та/або членами сім’ї/законними представниками;
3. пацієнтки та, за згодою, члени сім’ї/законні представники мають бути забезпечені інформацією щодо стану пацієнтки, терміну вагітності, стану її ембріона/плода з особливим акцентом на наявність серцевої активності, можливості подальшого виношування, стадії викидня, наявності ускладнень, плану обстеження, лікування та подальшого спостереження, а також контактами для отримання додаткової інформації та консультацій;
4. надання пацієнтці рекомендації щодо усунення факторів ризику викидня (табл. 1);
5. при багатоплідній вагітності, ознаках хромосомної патології, вроджених вадах розвитку плода та/або при виявленні осіб, постраждалих від домашнього насильства, надається допомога відповідно до Порядку надання медичної допомоги жінкам з багатоплідною вагітністю, ­затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 8 квітня 2015 року № 205, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 травня 2015 року за № 501/26946; наказу Міністерства охорони здоров’я України та Академії медичних наук України від 31 грудня 2003 року № 641/84 «Про удосконалення медико-генетичної допомоги в Україні»; Порядку проведення та документування результатів медичного обстеження постраждалих осіб від ­домашнього насильства або осіб, які ­ймовірно постраждали від домашнього насильства, та надання їм медичної допомоги, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 1 лютого 2019 року № 278, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 березня 2019 року за № 262/33233;
6. під час виписки пацієнткам і, за згодою, членам сім’ї/законним представникам, надати інформацію щодо показань для звернення за невідкладною допомогою у разі виникнення ускладнень після СВ, відновлення статевого життя, контрацепції та планування наступної вагітності.

Таблиця 1. Фактори ризику, пов’язані з викиднем

Розділ ІІ. Діагностика спонтанного викидня

Положення стандарту медичної допомоги. Клінічними ознаками СВ є біль у нижніх відділах живота та кров’янисті виділення зі статевих шляхів різної інтенсивності. Діагноз СВ встановлюється при поєднанні даних анамнезу, скарг пацієнтки, фізикального та гінекологічного обстеження, лабораторних та інструментальних методів досліджень, даних візуалізації (транс­вагінальне УЗД ОМТ проводиться для підтвердження внутрішньоматкової локалізації, терміну вагітності та її життєздатності).

Обґрунтування. Біль, що виникає під час викидня, часто має переймоподібний характер і може мати оцінку за візуально-аналоговою шкалою від легкого до сильного, особливо під час вигнання тканини вагітності. Він може бути постійним або періодичним, часто супроводжується вагінальною кровотечею. Обсяг кровотечі при викидні значно варіює, особливо залежно від стадії викидня, терміну вагітності та виділення згустків крові або тканини вагітності.

Найпоширенішими ускладненнями, пов’язаними з викиднем, є кровотеча та інфекція. У пацієнток із ознаками гемодинамічної нестабільності спостерігається значна маткова крово­теча в поєднанні з ортостатичними симптомами, анемією та/або тахікардією. Ознаки та симптоми інфекції включають біль внизу живота/тазовий біль, болючість при пальпації матки, гнійні виділення з цервікального каналу та/або системні ознаки інфекції (лихоманка, тахікардія, артеріальна гіпотензія).

Критерії якості медичної допомоги

Обов’язкові:

1. Для підтвердження вагітності та встановлення діагнозу СВ проводиться огляд та діагностика шляхом поєднання анамнезу, загального та гінекологічного обстеження, інструментального обстеження (електрокардіографія), лабораторного та клінічного досліджень (табл. 2).
2. Тестування на ВІЛ, серологічне дослідження на сифіліс, поверхневий антиген вірусного гепатиту B (HBsAg), сумарні антитіла до вірусного гепатиту С проводяться відповідно до стандартів медичної допомоги: «ВІЛ-інфекція», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 3 червня 2025 року № 916; «Сифіліс», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 квітня 2023 року № 743; «Вірусний гепатит В у дорослих», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27 січня 2025 року № 165; «Вірусний гепатит C у дорослих», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23 липня 2025 року № 1178.
3. Для визначення життєздатності, локалізації, терміну вагітності та виключення ектопічної вагітності й гестаційної трофобластичної хвороби виконується трансвагінальне УЗД ОМТ та кількісне визначення рівня бета-хоріонічного гонадотропіну людини (β-ХГЛ) у сироватці крові (табл. 3-6).
4. Проводиться оцінка крововтрати.
5. Після хірургічного лікування неповного викидня та/або завмерлої вагітності біоматеріал направляється на патологогістологічне дослідження тканини вагітності.
6. Після повного викидня забезпечується:

• спостереження за пацієнткою;
• кількісне визначення рівня β-ХГЛ у сироватці крові до отримання негативного результату;
• за наявності клінічних показань проводиться трансвагінальне УЗД ОМТ.

7. Для оцінки психоемоційного стану жінки, виявлення суїцидальних думок проводиться опитування за допомогою Единбурзької шкали післяпологової депресії (див. Стандарт медичної допомоги «Нормальна вагітність», затвердженого наказом МОЗ України від 9 серпня 2022 року № 1437);

8. у разі повторного СВ виконується обстеження як при звичному викидні.

9. У разі виявлення ознак хромосомної патології та вроджених вад розвитку плода пацієнтка направляється на консультацію до лікаря-генетика для вибору подальшого обстеження, зокрема методів генетичного аналізу тканини вагітності.

10. За наявності показань проводяться обстеження та консультації інших фахівців.

Таблиця 2. Підтвердження вагітності та встановлення діагнозу СВ

Таблиця 3. Визначення життєздатності та локалізації вагітності

Розділ ІІІ. Лікування спонтанного викидня

Положення стандарту медичної допомоги. Першочергово при ознаках СВ пацієнток оцінюють на наявність станів, які вимагають невідкладної медичної допомоги (значна маткова крово­­теча з ознаками гемодинамічної нестабільності та/або інфекція з ознаками сепсису), а потім консультують щодо вибору варіанта лікування, включаючи медикаментозне та хірургічне видалення продуктів зачаття.

При загрозливому невиношуванні обирають вичікувальну тактику та призначають прогестагени для збереження вагітності.

При неповному викидні та завмерлій вагітності медикаментозне ведення здійснюється за допомогою простагландинів (мізопростол) та антигестагенних лікарських засобів (міфепристон). Комбіноване лікування міфепристоном і мізопростолом призводить до вищих показників звільнення матки від продуктів зачаття порівняно з монотерапією мізопростолом.

При хірургічному лікуванні неповного викидня та завмерлої вагітності у І триместрі гестації пере­­вага надається методу мануальної або електричної вакуум-аспірації, у ІІ триместрі – ­методу дилатації та евакуації.

Обґрунтування. Жінки з ознаками гемодинамічної нестабільності та матковою кровотечею та/або болем у животі потребують невідкладного втручання. Слід запідозрити неповний викидень із геморагічним шоком або масивною кровотечею.

Якщо стан пацієнтки із завмерлою вагітністю клінічно стабільний, за інформованою згодою враховують ризики та переваги відстроченого надання медичної допомоги після підтвердження нежиттєздатної маткової вагітності при трансвагінальному УЗД ОМТ (табл. 4, 5).

Таблиця 4. Діагностика нежиттєздатної внутрішньоматкової вагітності

Таблиця 5. Трансвагінальне УЗД ОМТ для оцінки вагітності на ранніх термінах

Таблиця 6. Стандартна ультразвукова документація

Знеболення пропонується всім пацієнткам, незалежно від методу лікування викидня. Потреби та варіанти купірування болю залежать від індивідуальних особливостей жінки, терміну вагітності та обраного методу лікування викидня.

Реакції жінок на викидень дуже різняться, до однієї третини пацієнток повідомляють про психологічний дистрес, включаючи симптоми депресії, тривоги та посттравматичного стресового розладу, які можуть тривати місяцями.

Критерії якості медичної допомоги

Обов’язкові:

1. Визначити метод лікування нежиттєздатної внутрішньоматкової вагітності залежно від стадії викидня, терміну вагітності, клінічного стану та індивідуальних уподобань пацієнтки.

2. При загрозливому невиношуванні, наявності вагінальної кровотечі та викидня в анамнезі призначити прогестаген (вагінально мікронізований прогестерон 400 мг двічі на добу або пер­орально дидрогестерон 40 мг одразу після початку вагінальної кровотечі, потім по 10 мг тричі на добу до зупинки кровотечі, надалі зменшити дозу до 10 мг двічі на добу), якщо серцева активність плода підтверджена при трансвагінальному УЗД ОМТ; подальше застосування прогестагену рекомендувати відповідно до інструкції для медичного застосування лікарського засобу.

3. Медикаментозне ведення неповного викидня та/або завмерлої вагітності у І та ІІ триместрах (табл. 7, 8).

Таблиця 7. Медикаментозне лікування при нежиттєздатній внутрішньоматковій вагітності у І триместрі

Таблиця 8. Лікування при нежиттєздатній внутрішньоматковій вагітності у ІІ триместрі

4. Перед проведенням хірургічного лікування викидня виконати підготовку шийки матки.

5. Хірургічне лікування викидня провести під адекватним знеболенням (табл. 8, 9).

Таблиця 9. Хірургічне лікування нежиттєздатної внутрішньоматкової вагітності у І триместрі

6. У разі прогресуючого або неповного викидня при ознаках гемодинамічної ­нестабільності надати невідкладну медичну допомогу:

• розпочати ресусцитацію, дотримуючись стандарту медичної допомоги «Серцево-легенева реанімація у дорослих (базові та розширені заходи)», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 липня 2024 року № 1259;
• встановити внутрішньовенний доступ (два ­катетери 16G) та катетер для спорожнення сечового міхура;
• видалити залишки продуктів зачаття методом вакуум-аспірації;
• при продовженні кровотечі призначити ректально мізопростол у дозі 800-1000 мкг.

7. У разі кровотечі під час лікування викидня призначити інгібітори фібринолізу (транексамова кислота внутрішньовенно в дозі 1 г, повільно, приблизно 1 мл/хв, 2-3 рази на добу).

8. За наявності ознак геморагічного шоку медична допомога надається залежно від ступеня тяжкості шоку.

9. До моменту остаточної хірургічної зупинки кровотечі дотримуватися принципу керованої (пермісивної) гіпотензії.

10. Антибактеріальні лікарські засоби при хірургічному лікуванні викидня призначають відповідно до Стандарту медичної допомоги «Раціональне застосування антибактеріальних і антифунгальних препаратів з лікувальною та профілактичною метою», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23 серпня 2023 року № 1513.

11. Rh-негативним несенсибілізованим жінкам (у терміні від 12 тижнів вагітності) протягом 72 год після викидня провести профілактику Rh-імунізації шляхом внутрішньом’язового введення імуноглобуліну людини антирезус Rh0 (D), якщо резус-­фактор батька дитини позитивний або невідомий.

12. У разі виявлення екстрагенітальної патології, ВІЛ-інфекції, сифілісу та/або аномальних вагінальних виділень медична допомога надається відповідно до Уніфікованого клінічного протоколу первинної та спеціалізованої медичної допомоги «Гіпертонічна хвороба (артеріальна гіпертензія)», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 12 вересня 2024 року № 1581; уніфікованого клінічного протоколу первинної, екстреної та спеціа­лізованої медичної допомоги «Цукровий діабет 1 типу у дорослих», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 26 січня 2023 року № 151 та відповідно до стандартів медичної допомоги: «ВІЛ-інфекція», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 3 червня 2025 року № 916; «Сифіліс», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 квітня 2023 року № 743; «Аномальні вагі­нальні виділення», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15 грудня 2022 року № 2264.

13. У разі позитивного результату опитування за допомогою Единбурзької шкали після­пологової депресії пацієнтку необхідно направити на консультацію до лікаря-психолога або ­лікаря-психіатра.

14. Після викидня пацієнтці призначити метод контрацепції відповідно до медичних критеріїв прийнятності та надати інформацію щодо планування наступної вагітності.

Затверджено Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 8 вересня 2025 року № 1400

Дата оновлення стандарту – 2030 рік

Друкується у скороченні. Повний текст за посиланням: https://www.dec.gov.ua/wp-content/uploads/2025/09/dn_1400_08092025_dod.pd

Текст адаптовано й уніфіковано відповідно до стандартів тематичного випуску Медичної газети «Здоров’я України».