Дефіцит заліза з/без анемії під час вагітності:
огляд літератури щодо поширеності та перинатального впливу

Прихований залізодефіцит під час вагітності – це глобальний виклик, який виходить далеко за межі традиційного розуміння анемії. Хоча клінічні наслідки маніфестного зниження концентрації гемоглобіну добре задокументовані та є беззаперечним фактором акушерських ризиків, дефіцит заліза без анемії (ДЗБА) залишається своєрідною «сліпою зоною» сучасної медицини. Цей стан, за якого резерви феритину вже критично вичерпані, але компенсаторні механізми ще утримують показники крові в нормі, часто ігнорується у рутинній клінічній практиці. Зважаючи на гостру нестачу доказової бази щодо того, чи становить ізольований ДЗБА самостійну загрозу для розвитку плода, та відсутність єдиних діагностичних критеріїв, групою канадських учених L.O. Lawani et al. було проведено масштабний огляд літературних даних для оцінки реальної поширеності та небезпеки цієї проблеми.

Ключові слова: дефіцит заліза, залізодефіцитна анемія, дефіцит заліза без анемії, вагітність, несприятливі перинатальні наслідки, феритин сироватки, біомаркери статусу заліза.

Дефіцит заліза (ДЗ) є одним із найпоширеніших мікронутрієнтних розладів у вагітних і становить серйозну проблему охорони здоров’я у всьому світі. Під час вагітності потреба в залізі суттєво зростає внаслідок розширення об’єму материнської плазми, збільшення маси еритроцитів і прогресивного підвищення потреб плода, що нерідко призводить до виснаження запасів заліза навіть за відсутності виражених клінічних симптомів. За даними систематичних оглядів і метааналізів, глобальна поширеність анемії у вагітних сягає 30-50%, при цьому значно вищий тягар реєструється в країнах Африки на південь від Сахари. Залізодефіцитна анемія (ЗДА) асоційована з подвоєним ризиком несприятливих перинатальних наслідків (НПН), зокрема передчасних пологів, малої маси тіла при народженні, малого для гестаційного віку плода, мертвонародження та перинатальної смертності.

Водночас літературні дані щодо ДЗБА – стану, при якому запаси заліза вичерпані, але рівень гемо­глобіну (Hb) залишається в межах норми, – до цього часу не систематизовано в акушерській популяції: його поширеність у різних популяціях вагітних залишається недостатньо вивченою, а безпосередній вплив на перинатальні результати – невизначеним. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Американська робоча група профілактичних послуг (US Preventive Services Task Force) та Центри контролю і профілактики захворювань (CDC) визнають важливість суплементації під час вагітності й рекомендують рутинний прийом препаратів заліза всім вагітним. Утім, питання про те, чи підвищує ДЗБА ризик НПН досі відкрите. Саме ця прогалина в доказовій базі зумовила необхідність проведення даного огляду літератури, результати якого публікуються у журналі International Journal of Gynecology & Obstetrics (2025).

Мета та методологія

Метою дослідження було систематично узагальнити дані про поширеність ДЗ з/без анемії під час вагітності, а також з’ясувати, чи задокументовано прямий вплив ДЗБА на НПН. Огляд виконано відповідно до п’ятиетапної методологічної системи Arksey і O’Malley та з дотриманням настанов PRISMA-ScR (Preferred Reporting Items for Systematic Reviews and Meta-Analyses extension for Scoping Reviews) [45, 46].

Пошук здійснювався в чотирьох електронних базах даних: Ovid Medline, PubMed, Cochrane Database of Systematic Reviews та CENTRAL – від початку існування баз до 30 травня 2025 року без обмежень за мовою або датою публікації. До включення відбирались обсерваційні дослідження (когортні та поперечного зрізу), рандомізовані контрольовані дослідження (РКД), систематичні огляди, метааналізи, скопінгові та наративні огляди. Вимогою до включення була наявність даних про рівні біомаркерів статусу заліза – феритину сироватки (ФС), розчинного рецептора трансферину (рРТ), насичення трансферину залізом (НТЗ), загальної залізозв’язувальної здатності (ЗЗЗЗ) – та Hb під час вагітності.

Критеріями виключення слугували наявність у пацієнток гемоглобінопатій, поліцитемії, перевантаження залізом, аутоімунних або запальних захворювань, оскільки ці стани можуть самостійно підвищувати ризик НПН незалежно від ДЗ. Публікації у форматі матеріалів конференцій, описи окремих випадків і серії клінічних випадків виключалися через невизначену якість доказів і відсутність знаменника для розрахунку поширеності. Відбір статей і екстракцію даних здійснювали незалежно два рецензенти з використанням програмного забезпечення Covidence; розбіжності вирішувалися через консенсус або за участі третього рецензента чи профільного експерта.

Характеристика включених досліджень

Загалом було відібрано 33 дослідження [40, 41, 47-77], опубліковані між 1987 і 2023 роками, у яких взяли участь 84 618 вагітних. До вибірки увійшли п’ять РКД, 18 проспективних і дев’ять ретроспективних досліджень та один наративний огляд. Географічне охоплення – 22 країни з п’яти регіонів: Європа (8 досліджень), Азія (10), Африка (7), Північна та Південна Америка (6), Океанія (2). Вік учасниць у переважній більшості досліджень коливався від 15 до 49 років. Двадцять шість досліджень стосувалися ЗДА, сім – ДЗБА; проте лише два дослідження з групи ДЗБА безпосередньо аналізували зв’язок між цим станом і НПН [40, 41].

Визначення ДЗ, ЗДА та ДЗБА

Усі 33 включені дослідження визначали ДЗ на підставі рівнів ФС і/або додаткових біомаркерів: рРТ, НТЗ та ЗЗЗЗ. ФС виявився найбільш використовуваним маркером. Діагностичні порогові значення ФС суттєво відрізнялися між дослідженнями: 21% застосовували поріг <12 мкг/л, 42% – <15 мкг/л, 12% – <20 мкг/л, одне дослідження – <25 мкг/л, 18% – <30 мкг/л.

Для визначення анемії більшість до­слі­джень використовували рівень Hb <110 г/л у І триместрі та <105 г/л – у ІІ і ІІІ триместрах. Три дослідження визначали ДЗ за рівнями рРТ (>6,0 мг/л, >8,3 мг/л, >4,0 мг/л); два – за НТЗ (<15% та <16%); ще два – за ЗЗЗЗ (>400 мкг/л у ­поєднанні з рівнем сироваткового заліза <40 мкг/л).

ДЗБА визначалась як поєднання низького рівня ФС (нижче відповідного порога, вимірюваного до 20 тижнів гестації) із Hb ≥110 г/л у І триместрі та ≥105 г/л у ІІ і ІІІ триместрах (29 досліджень); у двох дослідженнях замість Hb використовувався показник гематокриту >33%, ще у двох – середній вміст гемоглобіну в еритроциті (MCH) <28 пг.

ЗДА у 26 дослідженнях визначалась як поєднання Hb <110 г/л із рівнем ФС: <12 мкг/л – у чотирьох до­слідженнях (15%), <15 мкг/л – в 11 (42%), <20 мкг/л – у чотирьох (15%), <25 мкг/л – в одному (4%), <30 мкг/л – у шести (23%). Така різноманітність порогових значень відображає відсутність уніфікованих міжнародних критеріїв і є ключовим чинником варіабельності показників поширеності.

Поширеність ДЗ, ЗДА та ДЗБА

Поширеність ДЗ суттєво варіювалася залежно від застосованого порогового значення ФС і типу біо­маркера. При ФС <12 мкг/л вона коливалася від 7 до 66% (10 досліджень); при ФС <15 мкг/л – від 15 до 71% (8 досліджень); при ФС <20 мкг/л – від 5 до 59,8% (4 дослідження); при ФС <25 мкг/л – 6,0% (1 дослідження); при ФС <30 мкг/л – від 10 до 43,3% (6 досліджень). Показники поширеності ДЗ, визначеної за рРТ, НТЗ та ЗЗЗЗ, також наведені в таблиці.

Таблиця. Поширеність ДЗБА та ЗДА

Поширеність ЗДА для різних комбінацій порогових значень ФС (від <12 мкг/л до <30 мкг/л) із рівнем Hb <110 г/л у І та <105 г/л у ІІ-ІІІ триместрах стано­вила від 1,2 до 55,6% [40, 55, 65, 75]. У дослід­жен­ні Pobee et al. (n=154, Гана), де ДЗ визначали за ЗЗЗЗ ≥400 мкг/л, поширеність ЗДА прогресивно зростала: від 19% у І триместрі до 29% у ІІ і 40% у ІІІ триместрі [49]. Sharma etal. виявили поширеність ЗДА на рівні 7,1% у вибірці з 41 991 вагітної у США [50].

Поширеність ДЗБА, за даними семи досліджень, при ФС <12 мкг/л і Hb ≥110 г/л становила від 1,6 до 27,6%; при ФС <15 мкг/л – від 23,5 до 42,0%; при ФС <20 мкг/л – 48%; при ФС <30 мкг/л – 41,9%. Важливим підсумком є те, що в більшості досліджень ДЗБА виявлявся частіше, ніж ЗДА, що вказує на необхідність уваги до цього стану навіть до розвитку власне анемії.

Несприятливі перинатальні наслідки при ДЗБА

Лише два дослідження безпосередньо аналізували зв’язок ДЗБА із НПН. Hansen et al. (2022) провели проспективне когортне дослідження на базі третинного стаціонару (Данія, 2017-2020, n=5479) [40]. Середня маса тіла при народженні дітей від матерів із ДЗБА становила 3508±523 г порівняно з 3425±567 г при ЗДА та 3497±544 г у жінок без залізодефіциту (статистична значущість не зазначена). Гестаційний вік на момент пологів не різнився між групами: ДЗБА – 39,8±1,7 тижня, ЗДА – 39,5±1,9 тижня, без залізодефіциту – 39,9±1,8 тижня. Скориговані відношення шансів (сВШ) для ДЗБА відносно осіб із нормальним статусом заліза складали: передчасні пологи – 0,9 (95% ДІ 0,6-1,4); запізнілі пологи (>42+0 тижнів) – 1,1 (95% ДІ 0,7-1,8); мала маса тіла при народженні (<2500 г) – 0,6 (95% ДІ 0,4-1,0); малий для гестаційного віку плід – 0,8 (95% ДІ 0,5-1,2). Для мертвонародження сВШ становило 4,0 (95% ДІ 1,0-14,3), що відповідає статистично значущому підвищенню ризику. Решта показників (великий для гестаційного віку плід, макросомія, асфіксія новонародженого) між групами суттєво не відрізнялись.

Ribot et al. (2012) проводили проспективне дослідження у третинному стаціонарі (Іспанія, n=205) [41]. Середня маса тіла при народженні, скоригована за гестаційним терміном, серед усіх вагітних становила 3191 г (95% ДІ 3158-3225); у групі ДЗБА – 3140 г (95% ДІ 3067-3213), у осіб із нормальним статусом заліза — 3202 г (95% ДІ 3164-3240). Різниця між групами склала -192,4 г (95% ДІ -363,6; -21,2) – статистично значуще зниження. Гестаційний вік пологів у групі ДЗБА – 38,7 тижня (95% ДІ 38,2-39,2) – достовірно не відрізнявся від контролю. Частота передчасних пологів склала 5,4% (95% ДІ -1,5-12,3) при ДЗБА проти 5,3% (95% ДІ 1,9-8,7) у у осіб із нормальним статусом заліза.

Варіації клінічних настанов щодо визначення ДЗ

Клінічні настанови щодо порогових значень біо­маркерів для визначення ДЗ суттєво різняться між країнами та лабораторіями і здебільшого не враховують гестаційний вік [83, 84]. Американський коледж акушерів і гінекологів (ACOG) рекомендує проводити скринінг на анемію при першому пренатальному візиті (ідеально – у І триместрі) та повторно між 24-м і 28-м тижнями вагітності; у жінок з анемією – додаткове обстеження на ДЗ [85, 86]. Британське гематологічне товариство (BSH) використовує поріг ФС <30 мкг/л, не конкретизуючи гестаційний вік вимірювання [3]. ВООЗ встановлює поріг ФС <15 мкг/л [83]. Цільова група з профілактичних послуг США (USPSTF) у 2024 році констатувала недостатність доказів для оцінки балансу користі та шкоди від скринінгу на ДЗ і ЗДА у безсимптомних вагітних [87]. Ці розбіжності значною мірою зумовили варіабельність визначень ДЗ у 33 проаналізованих дослідженнях.

Таким чином, ДЗБА є надзвичайно поширеним станом серед вагітних, частота якого перевищує частоту класичної ЗДА. Попри обмежену кількість безпосередніх досліджень наявні дані свідчать, що виснаження запасів заліза навіть на фоні нормального рівня Hb може виступати незалежним фактором ризику серйозних перинатальних ускладнень, зокрема зниження маси тіла новонародженого та мертво­народження. Відсутність єдиних міжнародних критеріїв та гестаційно-адаптованих порогів для діа­гностики ДЗБА створює суттєві перешкоди для своєчасного виявлення даної патології. Це обґрунтовує критичну потребу у стандартизації діагностичних підходів і проведенні подальших масштабних досліджень для визначення доцільності рутинного скринінгу та лікування вагітних із ДЗ до розвитку анемії.

Реферативний огляд підготувала Олена Речмедіна

За матеріалами: Lawani L.O., Naimark D.M., Ray J.G. et al. (2025) Iron deficiency with and without anemia in pregnancy: A scoping review of prevalence and perinatal impact. Int J Gynaecol Obstet. 2025 Dec 24. doi: 10.1002/ijgo.70651.