сховати меню

ЮРИДИЧЕСКАЯ КОНСУЛЬТАЦИЯ

сторінки: 64-65

С.А. Кубанський, завідувач відділу з правових питань Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я

Kubanskij_8_25.jpg

Працюю дільничним лікарем-педіатром. У зв’язку зі скороченням штату мене переводять на 0,75 ставки, обгрунтовуючи це тим, що на дільниці проживає менше дітей, ніж необхідно за нормою (до 1300 осіб). При цьому робочий час не зменшують і доплати не обіцяють. Співробітникам поставили ультиматум: хто не напише заяву про переведення на 0,75 ставки – буде звільнений. Які існують норми тривалості робочого часу для дільничного лікаря-педіатра? Чи є нормативні документи щодо кількості обслуговування пацієнтів на дільниці?

В. Хоменко, м. Київ

Порушене питання є досить актуальним і непростим, оскільки не врегульоване нормативно.

Так, ще 2009 р. МОЗ України своїм листом «Щодо норм навантаження для лікарів амбулаторно-поліклінічних закладів охорони здоров’я» надало роз’яснення, у якому зазначалося, що розрахункові норми обслуговування для лікарів таких закладів були затверджені відповідними наказами МОЗ СРСР.

Однак при наданні такого роз’яснення не враховано, що ці розрахункові норми обслуговування для лікарів амбулаторно-поліклінічних закладів втратили силу ще 01.09.1987 р. на підставі наказу МОЗ СРСР від 22.07.1987 р. № 902 «Про відміну планування і оцінки роботи амбулаторно-поліклінічних закладів за кількістю відвідувань». Таким чином, вони не можуть діяти в Україні.

На даний час нормативно визначеними є лише окремі норми для амбулаторного обслуговування пацієнтів вузькопрофільними спеціалістами. Так, наприклад, Наказом МОЗ України від 11.10.1993 р. № 214 «Про вдосконалення неврологічної допомоги дітям в Україні» встановлено навантаження лікаря дитячого невролога: при амбулаторному прийомі з розрахунку п’ять хворих на 1 год.

На жаль, в аналогічному Наказі МОЗ України від 29.11.2002 р. № 434 «Про вдосконалення амбулаторно-поліклінічної допомоги дітям в Україні» не визначено норм навантаження для лікарів-педіатрів.

Зважаючи на відсутність нормативних документів, що врегульовували б це питання, встановлювати норми навантаження з обслуговування пацієнтів слід внутрішніми розпорядчими документами у самому закладі охорони здоров’я під час прийому працівника на роботу, оскільки такі норми становитимуть істотні умови трудового договору.

Маю вищу категорію «Лікувальна справа (невідкладні стани)», потрапила під скорочення. При працевлаштуванні на посаду фельдшера фельдшерсько-акушерського пункту мені сказали, що оплата за мою вищу категорію не буде здійснюватися, оскільки вона не відповідає категорії «Лікувальна справа». Чи правильно це?

Т. Бажан, м. Київ

Кваліфікаційні вимоги до працівників, які працюють на посадах фельдшерів, визначені Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 78 «Охорона здоров’я»), затвердженим наказом МОЗ України від 29.03.2002 р. №117.

У свою чергу номенклатура спеціальностей молодших спеціалістів з медичною освітою затверджена наказом МОЗ України від 23.11.2007 р. №742 «Про атестацію молодших спеціалістів». Зазначеним документом спеціальності «Лікувальна справа» та «Лікувальна справа (невідкладні стани)» визначені як різні.

Згідно з п. 2.4.1. Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджених спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та МОЗ України від 5.10.2005 р. № 308/519, медичним та фармацевтичним працівникам посадовий оклад встановлюється з урахуванням кваліфікаційної категорії за умови їх роботи за тією спеціальністю, за якою присвоєно кваліфікаційну категорію.

Оскільки у Наказі МОЗ України від 23.11.2007 р. № 742 «Про атестацію молодших спеціалістів» зазначається, що спеціальності «Лікувальна справа» та «Лікувальна справа (невідкладні стани)» визначені як різні, працівник, який обіймає посаду фельдшера, справді матиме право на підвищення посадового окладу лише за наявності кваліфікаційної категорії за спеціальністю «Лікувальна справа».

Згідно з п. 2.4.2. спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України і МОЗ України № 308/519, посадові оклади лікарів-ендоскопістів підвищуються за здійснення оперативних втручань у залежності від їх обсягу, складності й характеру. На які відсотки за здійснення оперативних втручань може розраховувати лікар-ендоскопіст кабінету ендоскопії центральної районної лікарні, що згідно з наказом МОЗ України від 11.07.2007 р. № 393 утворюється у складі цього лікувально-профілактичного закладу і є його самостійним структурним підрозділом?

Ю. Охріменко

Дійсно, Нормами п. 2.4.2. спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України та МОЗ України від 5.10.2005 р. № 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» (далі – Умови) закріплене право на підвищення посадових окладів окремим категоріям працівників за оперативні втручання.

Умовами визначено, що посадові оклади лікарів-хірургів усіх найменувань, лікарів-анестезіологів та лікарів-ендоскопістів, у тому числі керівників структурних підрозділів – лікарів цих спеціальностей, підвищуються за здійснення оперативних втручань у залежності від обсягу, складності й характеру їх праці:

  • в амбулаторно-поліклінічному закладі (відділенні) – до 15% посадового окладу;
  • у денному стаціонарі хірургічного профілю – до 25%;
  • у стаціонарі – до 40%.

Конкретний розмір підвищення встановлюється кожному фахівцю керівником закладу за поданням керівника структурного підрозділу відповідно до результатів роботи за певний період (квартал, півріччя, рік) залежно від обсягу, складності й характеру виконаних операцій.

Аналогічне роз’яснення цього питання надано і листом МОЗ України від 26.12.2007 р. № 10-03-68/2381.

Що ж стосується визначення конкретного розміру підвищення посадового окладу в наведеній дописувачем ситуації, то необхідно визначити тип закладу, у якому працює лікар-ендоскопіст.

Так, згідно з нормами наказу МОЗ України від 28.10.2002 р. № 385, центральні районні лікарні належать до багатопрофільних лікарняних закладів і призначені для надання стаціонарної медичної допомоги хворим. Статус відділення (кабінету) ендоскопії як самостійного структурного підрозділу не надає йому статусу окремої юридичної особи, отже, сам кабінет функціонує у стаціонарі. Крім того, Наказ МОЗ України від 11.07.2007 р. № 393 «Про вдосконалення ендоскопічної допомоги населенню України» втратив чинність на підставі Наказу МОЗ від 6.08.2010 р. № 660 «Про скасування наказів МОЗ, які підлягали державній реєстрації, але не зареєстровані в Міністерстві юстиції України».

Таким чином, в описаному випадку, згідно з наведеними вище Умовами, лікар-ендоскопіст має право на підвищення посадового окладу за виконання оперативних втручань розміром до 40%.

Поділитися з друзями: