Специфічні функції жіночого організму в умовах виробничої діяльності

сторінки: 72-76

В.С. Ткачишин, д.мед.н., доцент кафедри гігієни праці і професійних хвороб Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця
Untitled
Відповідно до статті 24 Конституції України, в нашій країні жінки мають рівні з чоловіками права і свободи у всіх сферах життя, в т.ч. у виробничій діяльності. Рівноправність жінок у сфері трудових відносин забезпечується наданням їм рівних з чоловіками можливостей у професійній підготовці, у праці та винагороді за неї.
На сучасному етапі жінки становлять 50% працюючого населення України, що характеризується залученням значної їх кількості у виробничий процес. На багатьох промислових підприємствах близько половини працівників, а іноді й більше, становлять жінки. У деяких галузях народного господарства їх доля, враховуючи специфіку виконання виробничих операцій і певні історичні традиції, зростає до високих значень. Так, за даними статистичних досліджень, у легкій промисловості кількість жінок-робітниць становить 82%, у поліграфічній – 68%, у зв'язку – 64%. Близько 500 тис. з них працюють у шкідливих та небезпечних умовах. Недостатня соціальна та правова захищеність жінок у цій сфері, послаблення контролю над дотриманням правил техніки безпеки і норм охорони праці призводять до негативного впливу таких умов виробництва на їхній організм і як результат – погіршання стану здоров'я працівниць. Тому активне залучення жінок у виробничий процес разом із дотриманням відповідних санітарно-гігієнічних норм вимагає раціональної організації жіночої праці з урахуванням специфічних функцій і анатомо-фізіологічних властивостей жіночого організму.
Розглядаючи вплив чинників виробничого середовища і трудового процесу на стан специфічних функцій жіночого організму, слід відмітити, що ці питання завжди були і залишаються одними з найактуальніших та складних у професійній патології.
Жіночий організм з урахуванням фізіологічних особливостей його життєдіяльності має ряд специфічних, властивих лише йому, функцій (схема 1).

За рахунок цих функцій жіночий організм порівняно з чоловічим має вищу чутливість до впливу ряду виробничих факторів, що найбільшою мірою проявляється у певні періоди життя жінки. Найбільш уразливий жіночий організм під час менструації, вагітності, лактації та клімаксу.
Перед тим, як перейти до аналізу впливу шкідливих виробничих факторів на специфічні функції жіночого організму, слід дати коротку характеристику цих функцій та навести деякі анатомо-фізіологічні особливості будови організму жінки.
Менструальна функція – комплекс циклічних змін у жіночому організмі, що проявляється у вигляді менструацій. Регуляція менструальної функції досить непроста і здійснюється складним нейрогуморальним шляхом. Відповідно до сучасних уявлень, циклічні зрушення в організмі жінки, пов'язані зі здійсненням менструальної функції, відбуваються за обов'язкової участі п'яти найважливіших ланок (рівнів) регуляції (схема 2).

Таким чином, протягом менструального циклу (МЦ) в жіночому організмі по складному ланцюгу взаємовідносин за певною системою (кора головного мозку-гіпоталамус-гіпофіз-яєчники-матка-піхва) відбувається зміна процесів. Вони періодично повторюються і направлені на продовження роду, що тісно пов’язано з репродуктивною функцією. Нормальне функціонування цієї системи обумовлене високою кореляцією між її ланками.
Циклічні функціональні зміни, що в нормі відбуваються в організмі жінки, умовно об'єднані в кілька груп. Ці зміни спостерігаються в системі гіпоталамус-гіпофіз, яєчниках (яєчниковий цикл), матці (у першу чергу в її слизовій оболонці – матковий цикл). Поряд з цим відбуваються циклічні зрушення в усьому організмі жінки, відомі як менструальна хвиля. Вони проявляються періодичними змінами діяльності ЦНС, обмінних процесів, функції серцево-судинної системи, терморегуляції та інших.
Зміни нормального МЦ зазвичай свідчать про виникнення запальних захворювань або нейроендокринних порушень. Існує також багато виробничих факторів, які впливають на організм жінки, викликають порушення МЦ. Під впливом цих чинників може погіршуватися загальний функціональний стан організму (соматична дія) та розвинутися дисфункція нейроендокринної регуляції статевих органів з дискоординацією діяльності залоз внутрішньої секреції та судинного тонусу, що в першу чергу проявляється порушеннями МЦ.
Така складна система є досить вразливою щодо впливу шкідливих виробничих факторів, насамперед хімічних. Порушення менструальної функції найчастіше зустрічаються і виникають у жінок, які працюють у контакті з токсичними хімічними речовинами. Зміни менструальної функції характеризуються певною періодичністю, пов'язаною з трудовою діяльністю. В осіб, які мають невеликий стаж роботи в контакті з токсичними хімічними речовинами, розвивається гіперменструальний синдром, що проявляється менорагіями, зменшенням тривалості МЦ і відповідно більш частими менструаціями. У робітниць зі значним стажем роботи в аналогічних умовах частіше виявляють гіпоменорею, що частково пояснюється згасанням менструальної функції. Ця закономірність, очевидно, відображає певну фазність впливу токсичних речовин (для деяких з них доведену експериментальним шляхом). Так, підвищення функціональної активності яєчників, що спостерігається в першій фазі інтоксикації, змінюється періодом уявної нормалізації, після чого поступово розвиваються дегенеративні зміни в яєчниках, що призводять до згасання їхньої функції. Ці зміни представлені на схемі 3.

Порушення менструальної функції найчастіше відмічаються у жінок, які працюють у контакті зі свинцем, ртуттю, миш'яком, жовтим фосфором, тринітротолуолом, бензолом та його гомологами, нікотином, сірковуглецем, фенолом, формаліном, марганцем, трихлоретиленом, сурмою, гексахлораном; у робітниць нафтопереробних і суперфосфатних заводів, а також у виробництві капронового волокна.
Важливо зазначити, що порушення менструальної функції іноді спостерігаються і при дії низьких концентрацій токсичних речовин. Вони можуть не супроводжуватися загальною картиною інтоксикації, являючи собою в такому разі єдиний і найбільш ранній прояв токсичного впливу.
Основні характеристики менструальної функції мають першочергове значення в оцінці репродуктивної функції жінки за рахунок тісного зв’язку між ними.
Репродуктивна функція жінки відображає її здатність до відтворення наступних поколінь. В оцінці цієї функції, що тісно пов'язана з іншими, особлива увага звертається на перебіг вагітності, пологів і післяпологового періоду, характер лактації, здоров'я дитини.
Критеріями нормальної діяльності репродуктивної системи жіночого організму є:
  • збережені інші специфічні функції;
  • відсутність гінекологічних захворювань;
  • настання клімактеричного періоду у відповідності до фізіологічних вікових норм.
При здійсненні репродуктивної функції в жіночому організмі відбувається послідовна зміна чотирьох фаз (домінант). Перша фаза пов'язана з формуванням так званої статевої домінанти, завдяки якій створюються умови, що сприяють заплідненню яйцеклітини і настанню вагітності. Після настання вагітності починається друга фаза, необхідна для правильного розвитку плода. Ця фаза визначається як домінанта вагітності або, інакше кажучи, гестаційна домінанта. Наприкінці вагітності розпочинається формування третьої фази, що пов'язана з настанням пологової домінанти, необхідної для здійснення пологового акту. Нарешті, четверта фаза розвитку репродуктивного процесу розпочинається після закінчення пологів. Вона пов'язана з вигодовуванням дитини, тому одержала назву лактаційної домінанти.
У процесі формування статевої домінанти одночасно з виникненням у ЦНС домінуючого вогнища збудження в жіночому організмі відбуваються зміни, які варто розглядати як підготовку, необхідну для настання вагітності.
У жінок розвиток статевої домінанти і періодична готовність до настання вагітності проявляються у вигляді менструальних кровотеч, які вказують на циклічні зрушення, що відбуваються в організмі в цілому й особливо в статевих органах. Як вже зазначалося вище, менструальна функція є найважливішою функцією репродуктивної системи і свідчить як про повноцінність самої системи, так і про здоров'я жінки в цілому. Тому основні характеристики менструальної функції мають першочергове значення в оцінці репродуктивної функції жінки.
Найбільші анатомо-функціональні зміни під час вагітності виявляються в матці. Слід наголосити, що до кінця вагітності (перед пологами) маса матки збільшується більш ніж у 20 разів, а об'єм її порожнини – в 500 разів.
У зв'язку з процесом репродукції матка також послідовно виконує три основні функції: менструальну, необхідну для підготовки органа й особливо його слизового шару до вагітності; функцію вмістилища для плода з метою забезпечення оптимальних умов його розвитку і функцію вигнання плода в процесі пологів.
Вагітність, як правило, позитивно впливає на організм жінки, сприяє його повному розвитку і розквіту, а також лікуванню запальних захворювань статевих органів, що виникли до зачаття. Всі органи під час вагітності функціонують нормально, але з підвищеним навантаженням. Підвищення фізіологічних функцій організму вагітної пов'язано зі збільшенням потреб плода, який розвивається.
Будучи процесом фізіологічним, вагітність при правильному способі життя переноситься легко. При перевтомі, несприятливих умовах зовнішнього середовища і виробництва функції організму вагітної порушуються, й у зв’язку з цим виникають різні ускладнення.
Саме тому жінка повинна ретельно дотримуватися правил життя, що сприяють збереженню і зміцненню її здоров'я, правильному розвитку плода, нормальному перебігу пологів і післяпологового періоду, підготовці організму до годування дитини грудьми.
Якщо спосіб життя у жінки був правильним, вагітність не потребує внесення особливих змін у загальний режим. При нормальній вагітності майбутня матір виконує звичайну роботу. Помірна фізична і розумова праця позитивно впливає на її організм. Робота сприяє нормальній діяльності нервової, серцево-судинної, кровотворної, дихальної й інших систем організму вагітної, поліпшує обмін речовин. Бездіяльність, тривале положення лежачи, сидіння призводять до ожиріння, закрепів, послаблення м'язової системи та можуть спричинити слабкість пологової діяльності.
Зміни, що виникають в організмі жінки при нормальній вагітності, є фізіологічними і являють собою пристосування його до нових умов існування, пов'язаних із розвитком плода. Однак незважаючи на те, що вагітність є нормальним фізіологічним станом жіночого організму, її настання і розвиток висувають підвищені вимоги до функції багатьох органів і систем, що зумовлює в них певне напруження. Додаткові навантаження, вплив несприятливих факторів виробничого середовища можуть негативно позначитися на стані гомеостазу в системі мати-плацента-плід.
Серед специфічних функцій жіночого організму саме менструальна та репродуктивна найбільш чутливі до дії шкідливих професійних чинників. Це зумовлено тим, що жіночий організм під час вагітності зазнає додаткового навантаження з виникненням широкого діапазону реакцій з боку окремих органів і систем, у першу чергу дихальної і серцево-судинної. Посилюються дихання і кровообіг, підвищуються обмінні процеси та виникають інші значні функціональні й органічні зміни в органах і системах, направлені на нормальний розвиток плода. Усе це є причиною зниження резистентності й підвищення чутливості жіночого організму до певних виробничих факторів у цей відповідальний період часу.
Організм жінок під час вагітності більш чутливий до впливу ряду професійних шкідливих факторів, аніж організм чоловіків. Патологічні зміни в репродуктивній системі в осіб жіночої статі можуть виникати внаслідок безпосередньої прямої дії шкідливого виробничого фактора на статеві органи або опосередкованого впливу через зміни нейроендокринної регуляції діяльності статевих органів і судинного тонусу. Такий самий характер ушкодження можливий і щодо організму плода. Пряма дія шкідливого виробничого фактора на плід призводить до ембріотоксичного або тератогенного ефекту; опосередкована – здійснюється шляхом порушення імунних і метаболічних процесів, що проявляються токсикозом вагітних, порушенням функції плаценти й амніона, кровотечею під час пологів, гіпоксичним станом плода тощо.
Лактація (лактаційна функція) – виділення молока молочними залозами. Повний цикл лактації включає низку послідовних, пов'язаних між собою процесів: мамогенез (розвиток молочних залоз), лактогенез (виникнення секреції молока після пологів), лактопоез (розвиток і підтримання секреції молока). Лактаційна функція залежить від багатьох чинників: стану здоров'я, конституції, віку, особливостей харчування, ставлення жінки до дитини і самого процесу лактації. Лактація згасає до кінця першого року життя дитини і повністю зникає після припинення годування грудьми.
Ця функція дуже чутлива до впливу негативних чинників зовнішнього середовища, що зумовлено багатогранністю і множинністю нейрогуморальних факторів, які контролюють її діяльність.
Секреторна функція характеризується виділенням у здорової жінки секрету різними органами статевої системи (матковими трубами, маткою, піхвою, присінком піхви). Цей секрет відіграє важливу роль у діяльності статевої системи жінки. Він служить для фізіологічного зволоження слизових оболонок, підтримання життєдіяльності нормальної мікрофлори і постійності середовища в жіночих статевих органах. Крім того, секреторна функція має важливе біологічне значення, оскільки значною мірою забезпечує процеси запліднення, зокрема полегшує проходження сперматозоїдів через шийковий канал до порожнини матки, а звідти до маткових труб. Ця функція є важливим показником, що відображає стан жіночих статевих органів.
У здорових жінок у репродуктивному періоді життя за відсутності запальних захворювань статевих органів мають місце незначні виділення молочного кольору. При багатьох гінекологічних захворюваннях (в першу чергу запальних, онкологічних) відбувається кількісна або якісна зміна цього секрету. Патологічні виділення із статевих органів жінки називаються білями. Білі можуть бути пов'язані з патологією різних відділів статевих органів: зовнішніх статевих органів, піхви, шийки і тіла матки, маткових труб. У зв'язку з цим розрізняють вестибулярні, піхвові, шийкові, маткові та трубні білі. Найчастіше зустрічаються піхвові білі, зумовлені інфекційним фактором.
Сексуальна (статева) функція визначається можливістю вести нормальне статеве життя, наявністю статевого потягу (лібідо) і почуття задоволення (оргазму). Можливими розладами є відсутність або послаблення статевого потягу і задоволення, виникнення болю при статевих стосунках, контактні кровотечі, утруднення або неможливість проведення статевого акту.
Відсутність або послаблення статевого потягу і задоволення спостерігається в жінок при інфантилізмі, після перенесених або супутніх тяжких екстрагенітальних або гінекологічних захворювань. Існує також ряд професійних чинників, що зумовлюють пригнічення цієї функції.
Біль при статевих контактах спостерігається при хронічних запальних захворюваннях, гіпоплазії статевих органів, ендометріозі, вагінізмі (захворювання нервово-психічного характеру).
Контактні кровотечі після статевих стосунків можуть бути спричинені крихкістю тканин шийки матки, що спостерігається при пухлинах цієї структури. Іноді такі кров'янисті виділення спостерігаються при псевдоерозіях і кольпітах.
Утруднення або неможливість статевого акту виникає при рубцевому звуженні піхви та її аномаліях.
Отже, широкий діапазон реакцій з боку окремих органів і систем, зумовлених специфічними функціями жіночого організму, зокрема вагітністю, лактацією, щомісячною крововтратою під час менструацій, може стати причиною зниження резистентності та підвищення чутливості жіночого організму до низки виробничих факторів.
Окрім наведених вище специфічних функцій жіночого організму, є ряд анатомо-фізіологічних особливостей його будови, що відіграють значну роль у виробничих умовах.
1. Жіночому організму властива більша, ніж у чоловіків, реактивність ЦНС із переважанням збудливих процесів. У жінок відмічається більша лабільність вегетативної нервової системи, що пов'язано з особливостями гормональної регуляції та в першу чергу з МЦ. У період перед менструаціями та під час них жінкам характерна підвищена психічна і фізична нестійкість, дратівливість. Виникають ознаки астено-невротичного синдрому, який є фізіологічним в цей період часу. Нестабільність нервової системи зумовлює зниження фізичної та психічної працездатності, уваги, що в окремих випадках призводить до підвищення травматизму. У цьому ж періоді знижується толерантність до мікробних агентів, що спричиняє розвиток інфекційних захворювань.
2. В осіб жіночої статі зовсім інший баланс у механізмах теплоутворення і тепловіддачі. У зв'язку з нижчим обміном речовин і споживанням кисню, теплоутворення у жінок більш низьке, ніж у чоловіків. Водночас у них краща теплоізоляція шкіри за рахунок більш вираженого жирового шару. При підвищеній температурі навколишнього середовища потовиділення у жінок більш помірне у порівнянні з чоловіками, тому тепловіддача за рахунок випаровування поту нижча. Таким чином, тепла у вихідних значеннях утворюється менше, зберігається воно краще і віддається гірше у жінок, ніж у чоловіків. Ці обставини зумовлюють більш виражені несприятливі зміни в організмі працюючих жінок за умов як нагрівного мікроклімату, так і високих температур.
3. Відмічаються різні фізичні параметри будови тіла у жінок і чоловіків, що слід враховувати при конструюванні й оснащенні робочих місць. Основні фізичні параметри у середніх значеннях становлять: зріст 160 см (у чоловіків 172 см); відповідно у жінок обсяг обхвату руками на 10 см менший, висота положення очей над рівнем підлоги на 10 см нижча, положення ліктя і кистей над підлогою сидячи на 4,5 см і стоячи на 4,9 см нижче, ніж у чоловіків.
4. Спостерігається значна різниця у можливостях фізичної працездатності при статичному і динамічному навантаженні. Виражене статичне напруження у тривалому положенні стоячи призводить до суттєвих зрушень у системі кровообігу з виникненням застійних процесів в капілярному руслі і варикозного розширення вен нижніх кінцівок. Найменш сприятливою робочою позою для жінок є тривала робота в положенні сидячи, що призводить до підвищеного кровонаповнення судин малого таза. Оптимальним є чергування таких видів робіт.
Загальна працездатність під час виконання важкої фізичної праці у жінок на 20-30% нижча, ніж у чоловіків. За рахунок тренування працездатність у чоловіків може підвищуватися на 50%, у жінок лише на 25%. У жінок сила стискання правою рукою в середньому на 16,4 кг, станова сила – на 62,1 кг менша, ніж у чоловіків. Встановлено більш виражену реакцію серцево-судинної, дихальної, м’язової систем і загальної працездатності на однотипне трудове навантаження жіночого організму порівняно з чоловічим.
5. У жінок є декілька фізіологічних параметрів і показників, що відрізняються від аналогічних у чоловіків. Для осіб жіночої статі більш характерними є поверхневе і часте дихання, нижчі показники життєвої ємності легень, ударного та хвилинного об'єму крові, відмічається схильність до артеріальної гіпотензії, перевага вагусного впливу, більш виражене шкірне дихання. У показниках периферичної крові – нижчий вміст гемоглобіну та еритроцитів.
6. Шкіра у жінок тонша й ніжніша, що зумовлює вищу чутливість до факторів, що діють на шкіру і проникають крізь неї (електричний струм, пил, кислоти, луги, жиророзчинні отрути). У них легше розвиваються ураження шкіри у вигляді мацерацій, піодермій, алергічні прояви у вигляді дерматитів та екзем. Відмічають підвищену схильність до цих захворювань, особливо у жінок тих професій, що пов'язані з дією пилу, хімічних речовин, які подразнюють шкіру або легко проникають крізь неї в організм. В останньому випадку розвиваються токсичні поліневрити (органічні розчинники).
7. Значних змін зазнає жіночий організм під час вагітності. Посилюється дихання і кровообіг, підвищуються обмінні процеси.
Отже, з усього зазначеного вище можна зробити висновок, що активне залучення жінок до сучасного виробничого процесу вимагає раціональної організації жіночої праці з урахуванням специфічних функцій і анатомо-фізіологічних особливостей будови жіночого організму.

Література

  1. Гігієна праці / під ред. проф. А.М. Шевченка. – К.: Інфотекс, 2000. – С. 328-335.
  2. Коломоєць М.Ю., Хухліна О.С. Професійні хвороби / М.Ю. Коломоєць, О.С. Хухліна. – К. : Здоров’я, 2004. – С. 532-534.
  3. Костюк І. Ф., Капустник В. А. Професійні хвороби: підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. / І.Ф.Костюк, В.А. Капустник. – К.: Здоров'я, 2003. – С. 463-469.

Поділитися з друзями: