Нобелівська премія з медицини – 2010

сторінки: 50

Лауреатом Нобелівської премії з фізіології та медицини 2010 р. став британський учений Роберт Едвардс (Robert G. Edwards), який розробив принцип екстракорпорального запліднення (In Vitro Fertilization, IVF). Його відкриття зробило можливим лікування безпліддя – захворювання, на яке страждає велика частина людства, в т.ч. понад 10% усіх подружніх пар у світі.
Р. Едвардс почав працювати над проблемою штучного запліднення ще на початку 50-х років минулого століття. Він зрозумів, що запліднення поза тілом жінки може стати одним із способів лікування безпліддя. Раніше інші вчені довели, що яйцеклітини кроликів при додаванні сперматозоїдів можуть бути запліднені в пробірках, даючи при цьому життя потомству. Едвардс вирішив дослідити, чи подібні методи можуть бути застосовані щодо людських яйцеклітин. Виявилося, що останні мають зовсім інший життєвий цикл, ніж у кроликів. У багатьох експериментальних випробуваннях, проведених спільно з кількома колегами, науковець зробив ряд фундаментальних відкриттів. Він з’ясував механізми дозрівання людських яйцеклітин, регулюючий вплив різних гормонів на цей процес, визначив період, в який яйцеклітини найбільш сприйнятливі до запліднюючих сперматозоїдів. Р. Едвардс також дослідив умови, за яких сперматозоїди активуються та мають потенціал для запліднення яйцеклітини. Зусилля вченого увінчалися успіхом 1969 р., коли людська яйцеклітина вперше була запліднена в пробірці.
Незважаючи на це досягнення, суттєва проблема залишалася невирішеною – запліднена яйцеклітина після одного клітинного поділу далі не розвивалася. Едвардс зробив припущення про те, що яйцеклітини, які визріли в яєчниках перш ніж їх вилучили для проведення IVF, будуть більш придатними для запліднення, і тому почав шукати можливі шляхи для отримання таких статевих клітин у безпечний спосіб.
Згодом учений, залучившись підтримкою гінеколога Патріка Степту (Patrick C. Steptoe), перевів метод IVF з площини експерименту в практичну медицину. П. Степту був одним із піонерів лапароскопічної хірургії, яка на той час тільки впроваджувалась і викликала численні суперечки. Цей спосіб дав змогу досліджувати яєчники з допомогою оптичного приладу. Степту за допомогою лапароскопу проводив аспірацію яйцеклітин із яєчників, після чого Едвардс розміщував їх у клітинній культурі з додаванням сперматозоїдів. Тепер запліднена яйцеклітина ділилася декілька разів, розвиваючись у ранній ембріон, що містив вісім клітин.
Хоча попередні результати дослідження були багатообіцяючими, Британська рада з медичних досліджень вирішила не фінансувати продовження даного проекту. Разом із тим дослідження стало темою для жвавого обговорення, численних суперечок, різкої критики та неприйняття з боку релігійних лідерів, фахівців з етики та деяких учених. Однак приватні пожертви дали змогу продовжити роботу.
Отже, Р. Едвардс і П. Степту, проаналізувавши рівень гормонів у пацієнток, змогли визначити найкращий момент для запліднення і максимізувати шанси на успіх. У 1978 р. подружжя Леслі та Джон Браун звернулися по допомогу до спеціалістів після дев’яти років невдалих спроб завести дитину. Леслі було проведено процедуру IVF, і коли запліднена яйцеклітина розвинулась у ранній ембріон, що містив вісім клітин, то його вживили місіс Браун. Так,
25 липня 1978 р. на світ з’явилася здорова дитина, Луїза Браун, народжена через кесарів розтин після повного терміну вагітності. Відтоді лікування безпліддя за принципом IVF перейшло з розряду мрій і припущень до реальності, що поклало початок новій ері в медицині.
Едвардс і Степту заснували клініку Борн-хол (Bourn Hall Clinic) у Кембриджі (Великобританія) – перший у світі центр для лікування безплідних подружніх пар за методом IVF.
Сьогодні IVF-терапію використовують в усьому світі. За період свого становлення вона зазнала декількох важливих удосконалень. Наприклад, було відкрито, що один сперматозоїд може бути внесений за допомогою мікроін’єкції безпосередньо в яйцеклітину в чашці з культуральним середовищем. Цей підхід мав значення для покращання лікування чоловічого безпліддя. Крім того, зрілі яйцеклітини, що підходять для IVF, можуть бути визначені за допомогою ультразвуку та аспіровані тонкою голкою, а не лапароскопічним доступом.
Лікування безпліддя методом IVF є безпечним і ефективним. Запліднення яйцеклітин у такий спосіб у 20-30% випадків приводить до настання вагітності. Ускладненням можуть стати передчасні пологи, але це трапляється досить рідко, особливо коли матері вживляють тільки одну яйцеклітину. Подальшими дослідженнями доведено, що діти, народженні після IVF-терапії, є здоровими. Сьогодні відкриття Р. Едвардса є реальністю і приносить надію в родини безплідних пар у всьому світі.

Поділитися з друзями: