Новий засіб корекції стану ліпопероксидації у жінок із синдромом полікістозних яєчників

О.О. Литвак, к.м.н., Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації органів і тканин МОЗ України

Litvak_1(28).jpgСиндром полікістозних яєчників (СПКЯ) у структурі ендокринної гінекології, за даними різних авторів, займає від 0,6 до 18% і є однією з основних причин порушення репродуктивного здоров’я жінок фертильного віку [1]. Зважаючи на сучасні уявлення про патогенез синдрому, СПКЯ розглядають як полігландулярне, поліетіологічне та полісимптомне захворювання, що обумовлює різні форми структурних, ферментативних і метаболічних порушень як у центральному, так і в периферичному відділах репродуктивної системи [5, 6]. Незалежно від причин та незважаючи на різноманітність чинників і характер патологічного процесу, в організмі відбувається більш або менш виразне посилення окисних процесів, що може призвести до зсувів про- та антиоксидантної рівноваги. Однак існує низка інтеграційних систем, робота яких спрямована на підтримку порушеного гомеостазу організму. Разом із тим, при тривалих станах напруження, особливо тих, що переходять у патологію, резервна потужність антиоксидантних механізмів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) вичерпується, і співвідношення стимулів змінюється на користь прооксидантних агентів. Це призводить до того, що окисна деструкція впливає на розвиток патологічного процесу [2, 3]. Тому є підстави розглядати активацію ПОЛ як неспецифічний компонент реакції організму на різні за силою та тривалістю впливи [2].
Незважаючи на велику кількість праць, присвячених значущості вільнорадикального та ПОЛ у формуванні та розвитку різних патологічних станів, вивчення цих процесів при СПКЯ обмежене. Водночас заслуговує на увагу з’ясування ролі вказаних процесів у розвитку цього синдрому для визначення патогенетичних механізмів захворювання і розробки патогенетично обґрунтованої корекції цих порушень при проведенні комплексної реабілітаційної терапії у жінок зі СПКЯ після етапу хірургічного лікування та підвищення її ефективності.
Мета нашої роботи полягала у вивченні стану оксидантної системи та з’ясуванні її ролі у розвитку СПКЯ; оцінці ефективності вітчизняного препарату Кверцетин як засобу корекції стану ліпопероксидації у жінок зі СПКЯ.

Матеріали і методи дослідження
Під нашим спостереженням знаходилися 80 пацієнток зі СПКЯ, яким через відсутність ефекту від консервативної терапії або з частковим її ефектом було проведено хірургічне лікування. До цього вони отримували гормонотерапію, що не мала ефекту. В усіх пацієнток хірургічне втручання було проведено в обсязі клиноподібної резекції двох третин яєчників.
Середній вік обстежених – 27,4 ± 0,5 року з тривалістю хвороби 2-5 років. Для оцінки стану прооксидантної системи у пацієнток досліджували вміст стабільного метаболіту активного кисню перекису водню (Н2О2) і продуктів ПОЛ (тромбоксан В2-ТxВ2, лейкотриєн С4, дієнові кон’югати – ДК, малоновий діальдегід – МДА) за загальноприйнятними методиками (табл. 1) [8, 9]. Зазначені вище продукти визначали у крові на момент операції, на 7-й день після хірургічного втручання, через 1 та 3 міс після лікування, а також у тканинах яєчників (оболонці та корковій речовині) під час хірургічного втручання. Контрольну групу становили 10 жінок репродуктивного віку, яким оперативне втручання було проведено у зв’язку з наявністю параоваріальної (8 пацієнток) або дермоїдної (2 пацієнтки) кісти. Попередньо обстежувані дали згоду на взяття матеріалу для дослідження
Для визначення ефективності застосування Кверцетину як засобу для корекції стану ліпопероксидації в післяопераційний період було обстежено 80 жінок зі СПКЯ, розподілених на дві групи. До основної групи увійшло 37 пацієнток, які в післяопераційний період отримували Кверцетин (препарат призначали по 0,5 мг на 1 кг маси тіла відразу після операції протягом 3 міс), а до групи порівняння – 43 пацієнтки зі СПКЯ, які в післяопераційний період не отримували додатково відновлювальної терапії протягом 3 міс. Результати обстеження жінок обох груп отримували на 7-й день після операції, а також через 1 міс та на 3-му місяці прийому препарату. Одержаний цифровий матеріал обробляли за допомогою методів статистичного аналізу [10].

Результати дослідження та їх обговорення
Результати дослідження наведені в таблиці 2. Отримані дані свідчать, що при СПКЯ вміст усіх досліджуваних продуктів у крові та тканинах яєчників жінок основної групи в середньому в два рази перевищував їхній рівень у пацієнток контрольної групи.
Порівняльний аналіз вмісту перекису водню у матеріалах, які досліджувалися, показав, що при СПКЯ найбільше підвищення його рівня спостерігалося в корковій речовині яєчників, де кількість Н2О2 була в 2,2 разу вище ніж у контролі. Це свідчить про посилення окисних процесів при СПКЯ, які виразніше відбуваються в найбільш функціонально активній частині структури яєчника – корковій речовині. Незважаючи на те що абсолютні величини показника рівня цього метаболіту кисню є найбільшими в оболонці, інтенсифікація окисних процесів при синдромі активніше відбувалася в корковій речовині.
Аналіз вмісту продуктів ПОЛ (ДК і МДА) доводить про збільшення рівня ліпоперекисів практично в однаковій мірі (в 2-3 рази) як у тканинах яєчників, так і в крові хворих на СПКЯ порівняно з контролем.
Результати оцінки стану ферментативної ланки окислення свідчать про півищення вмісту ТхВ2 та лейкотриєну С4 у 2,0-2,4 разу як в тканинах яєчників, так і в крові хворих на СПКЯ порівняно з контролем. Аналіз стану цієї ланки окислення ліпідів при СПКЯ, показав, що між його метаболічними продуктами існує певний зв'язок: при збільшенні метаболітів одного шляху зменшувалося накопичення іншого. Так, у корковій речовині спостерігалося накопичення ТхВ2, а в оболонці та крові – лейкотриєну С4.
Таким чином, проведеними дослідженнями доведено посилення процесів неферментативного та ферментативного окислення ліпідів, що погіршує функціональну здатність яєчників, пошкоджуючи його функціонально активні елементи структури і сприяючи гіпоксичному стану внаслідок накопичення продуктів із вазоконстрикторною дією.
Грунтуючись на результатах дослідження, ми вважаємо доцільним, що для відновлення функціональної здатності яєчників у післяопераційний період у жінок зі СПКЯ слід застосовувати препарати, яким властиві антигіпоксантна та антиоксидантна дії. Отже, основними позитивними властивостями Кверцетину є вазодилататорна дія, антиоксидантна активність, здатність інактивації вільних радикалів і стабілізація клітинних мембран. Тому препарат був обраний для патогенетичного лікування жінок зі СПКЯ для відновлення функціональної активності яєчників як засіб, що поєднує антигіпоксантні та антиоксидантні властивості.
Аналіз дії Кверцетину на інтенсивність ПОЛ у крові показав, що його використання нормалізує вільнорадикальні реакції, запобігаючи надмірному накопиченню агресивних недоокиснених продуктів у структурі мітохондрій клітин яєчників, сприяючи збереженню їхньої анатомічної цілісності та розвитку репаративних процесів після операції. Це створює сприятливі умови для перебігу нормального енергетичного обміну у пошкодженому яєчнику (табл. 2).
Вміст Н2О2 і продуктів неферментативного та ферментативного окислення ліпідів у крові до операції порівняно з показниками після хірургічного втручання у пацієнток основної групи та групи порівняння представлено в таблиці 2. Доведено, що через 1 та 3 міс після хірургічного лікування у жінок в обох групах зменшувався вміст вказаних продуктів. В осіб основної групи всі показники мали істотну різницю між значеннями до і після операції; водночас у групі порівняння ця різниця не сягала вірогідних значень. У жінок основної групи після операції і призначення Кверцетину спостерігалося достовірне зниження продуктів ферментативного окиснення ліпідів із вазоконстрикторною дією (Тх В2, лейкотриєн С4).

Висновки
Призначення в післяопераційному періоді препарату Кверцетин знижує інтенсивність ПОЛ, що сприяє відновленню гормонального балансу та покращує ефективність хірургічного лікування у жінок зі СПКЯ.

Література
1.Овсянникова Т.В. Синдром поликистозных яичников как причина нарушения репродуктивной функ-ции // Русский медицинский журнал. – 2001. – № 1. – С. 7-1.
2. Сагач В.Ф. Лейкотриены и сердечно-сосудистая система // Пат. физиолог. и эксперимент. терапия. – 1986. – № 1. – С. 84-89.
3. Барабой В.А., Орел В.Е., Карнаух И.М. Перекисное окисление липидов и радиация. – К.: Наукова думка, 1991. – 256 с.
4. Гаврилова В.Б., Мишкорудная М.И. Спектрофотометрическое определение содержания гидроперекисей липидов в плазме крови // Лабораторное дело. – 1983. – № 3. – С. 33-36.
5. Сотникова Е.Л. и др. Синдром поликистозных яичников: вопросы патогенеза // Акушерство и гинекология. – 1998. – № 3. – С. 36-40.
6. Атаниязова О.А. Современное представление о патогенезе, диагностике и лечении синдрома поли-кистозных яичников // Акушерство и гинекология. – 1990. – № 6. – С. 9-12.

Поділитися з друзями: