ЮРИДИЧЕСКАЯ КОНСУЛЬТАЦИЯ

С.А. Кубанський, завідувач відділу з правових питаньКиївської міської профспілки працівників охорони здоров’я

Kubanskij_8_25.jpgМій син навчається в університеті на 5-му курсі (фармацевт) за бюджетні кошти. У позанавчальний час працює. Працевлаштування офіційне. Ніякої угоди з навчальним закладом не укладав. Дружина – студентка-бюджетниця іншого вузу. Чи можуть його залишити працювати за місцем проживання дружини?
Н. Кінаш, м. Одеса

Направлення на роботу випускників, які навчалися за рахунок бюджетних коштів, регулюється одночасно кількома нормативно-правовими актами. Так, відповідно до ст. 52
Закону України «Про вищу освіту» випускники вузів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджету, направляються на роботу і зобов’язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів (КМ) України.
Згідно з Постановою КМ України від 22.08.1996 р. № 992 та Наказом МОЗ України «Про затвердження Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням» від 25.12.1997 р. № 367, керівники вузів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду за встановленою формою. У разі якщо такої угоди не укладено, відповідальність несе безпосередньо керівник закладу освіти, однак це не звільняє випускника від відпрацювання.
Особи, які уклали угоду із закладом освіти після зарахування на навчання, зобов’язані відпрацювати за місцем призначення не менше ніж три роки.
Якщо умови угод, укладених до шлюбу чоловіком і дружиною, не передбачають направлення їх до одного й того самого населеного пункту, місце їх роботи визначається за домовленістю між ними та замовниками, а у разі, якщо вони не дійшли згоди, один із подружжя має право розірвати угоду в односторонньому порядку.


У даний час перебуваю у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Чи можу я влаштуватися на підробіток у приватному кабінеті, не виходячи з відпустки та не повертаючись до праці за основним місцем роботи? Чи втрачу я державну допомогу на дитину?
Н. Прилипко, м. Київ


Кодексом законів про працю України у частині 8 ст. 179 встановлено, що за бажанням жінки або інших осіб, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною, у цей період вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.
Законом не визначено, де саме мати чи інша зазначена особа має право працювати: на підприємстві, з яким вона перебуває у трудових відносинах, чи в іншій установі, тобто має право працювати на будь-якому підприємстві або вдома.
За таких обставин трудовий договір на умовах неповного робочого часу на іншому підприємстві має ознаки трудового договору про роботу за сумісництвом. Він повинен укладатися з дотриманням норм законодавства України про працю. При цьому зменшується тривалість роботи таких осіб протягом дня або кількість робочих днів на тиждень. Сумісництво, оформлене в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим рядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника роботодавцем за основ-ним місцем роботи працівника.
Проте у випадку, коли за основним місцем роботи жінка знаходиться у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і одночасно виявила бажання приступити до роботи на тому ж підприємстві на умовах неповного робочого часу за посадою (професією),
за якою вона працювала до відпустки і яка зберігається за нею на період перебування у такій відпустці, укладення окремого трудового договору за сумісництвом законодавством не передбачено. Така думка висловлена і Міністерством
праці та соціальної політики України у листі від 05.06.2008 р. № 5305/0/14-08/06.
Стосовно допомоги для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, то вона гарантована Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» особам, які фактично здійснюють догляд за дитиною.
Частиною 7 ст. 14 зазначеного закону визначено, що матерям, які мають дітей віком до трьох років і вийшли на роботу та працюють у режимі неповного робочого часу (тобто меншої тривалості, ніж законодавчо встановлена норма) або вдома, що підтверджується довідкою з місця роботи, або одночасно продовжують навчання з відривом від виробництва, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років призначається (виплачується) в повному розмірі.


Працюю у приватній клініці терапевтом. Чи можу я перевестися на 0,5 ставки у зв’язку з хворобливим станом здоров’я мого 7-річного сина? Чи має право адміністрація мені відмовити, оскільки клініка недержавна?
Н. Кагарлицька, м. Кривий Ріг


Згідно із законодавством України про працю за угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда (в т.ч. таку, що знаходиться під її опікою) або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний встановити їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Таким чином, законодавством виокремлено договірне (за угодою між працівником і роботодавцем) та обов’язкове з боку роботодавця (для окремих категорій працюючих) встановлення неповного робочого часу працівникові.
Стаття 56 Кодексу законів про працю (КЗпП) України не обмежує тривалості неповного робочого часу, тобто неповний робочий час може встановлюватися як шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, так і зменшенням кількості днів роботи протягом тижня чи одночасним зменшенням щоденної роботи при неповному робочому тижні.
При зменшенні тривалості робочого часу протягом дня встановлюється фіксована норма виконуваної працівником роботи, наприклад 4; 5; 6 год щоденно; при зменшенні кількості днів роботи протягом тижня, наприклад 3-4 дні по 8 год; при одночасному зменшенні кількості годин роботи упродовж дня і кількості робочих днів протягом тижня, наприклад
3 дні на тиждень по 5 год кожен. У такому разі оплата праці провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Для встановлення режиму роботи на умовах неповного робочого дня працівникові необхідно подати відповідну заяву на ім’я роботодавця. У випадку догляду за хворим членом сім’ї заява повинна бути подана разом із медичним висновком лікувального закладу.
Норми КЗпП України розповсюджуються на будь-які трудові відносини, що виникають між працівником і роботодавцем на всіх підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, господарювання чи відомчої належності.


Чи можу я скористатись правом на щорічну відпустку, перебуваючи в той же час у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо я працюю на основній роботі на 0,75 ставки лікарем-педіатром районної поліклініки?
В. Приходько, м. Дніпропетровськ


Відповідно до частини 8 ст. 179 КЗпП України та ст. 18 Закону України «Про відпустки» жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за бажанням можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. Необхідно зазначити, що робота на умовах неповного робочого часу згідно зі ст. 56 КЗпП України не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Окрім того, час фактичної роботи, в т.ч. на умовах неповного робочого часу протягом робочого року, за який надається відпустка,
зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (п. 1 ч. 1 ст. 9
Закону України «Про відпустки»).
Враховуючи викладене, жінка, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною, має право у зв’язку з роботою на умовах неповного робочого часу на щорічну відпустку та інші види відпусток без переривання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Свої листи із запитаннями ви можете надсилати на адресу редакції або на електронну скриньку: mazz@health-ua.com

Поділитися з друзями: