Порівняльна оцінка ефективності використання препарату Орзол®-IN для лікування бактеріального вагінозу у жінок з порушеннями репродуктивного здоров’я та передчасними пологами в анамнезі

страницы: 62-67

С.О. Шурпяк, к.мед.н. доцент; В.І. Пирогова, д.мед.н., професор, завідувач кафедри; Н.В. Щурук. Кафедра акушерства, гінекології та перинатології ФПДО Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького

УДК: 618.3+618.15002.7-085

У статті дана оцінка впливу бактеріального вагінозу на зниження репродуктивної функції у жінок. Встановлено, що наявність бактеріальної інфекції вимагає проведення повноцінного комплексного обстеження для виявивлення патогенної мікрофлори і призначення обґрунтованої терапії. Представлено результати порівняльного дослідження ефективності топічного лікування бактеріального вагінозу препаратом Орзол®-IN, доведена доцільність його використання.

Ключові слова: бактеріальний вагіноз, акушерські ускладнення, дисбіоз, репродуктивна функція, Орзол®-IN.

Бактеріальний вагіноз (БВ) – незапальний синдром полімікробної етіології, який виникає внаслідок зменшення кількості або заміщення домінуючих в нормі лактобацил умов­но-патогенними і патогенними мікроорганізмами, перш за все облігатними анаеробами (Bacteroides spp., Prevotella spp., Peptostreptococcus spp., Mobiluncus spp., Fusobacterium spp. тощо). Змінюється не тільки якісний, але і кількісний склад вагінальної мікробіоти з підвищенням загальної концентрації бактерій. Хоча на даний час БВ не розглядається як інфекція, що передається статевим шляхом, його виникнення переважно пов’язано із сексуальною активністю і трактується як дисбіотичний процес.

Дисбіоз є синдромом, що характеризується як кількісними, так і якісними змінами в складі топічної мікрофлори з розширенням середовища її проживання, що розвивається в результаті зриву адаптації, порушення захисних і компенсаторних механізмів, наслідки яких можуть проявлятися на клінічному рівні. БВ є найбільш поширеним захворюванням нижнього відділу статевих шляхів у жінок репродуктивного віку, а також причиною вагінальних виділень і запаху: БВ діагностують у 25% підлітків, у 60-80% жінок репродуктивного віку, серед яких 24% практично здорові, і у 30% вагітних [2, 4, 11]. Водночас необхідно зауважити, що визначити дійсну частоту БВ дуже складно, оскільки у третини жінок спостерігається безсимптомний перебіг захворювання. Значна варіабельність показників поширеності БВ, представлених у літературі, зумовлена обстеженням різних когорт пацієнток, демографічними варіаціями, застосуванням різних діагностичних критеріїв тощо. Так, за даними скринінгу, проведеного у Нідерландах, серед безсимптомних жінок віком від 18 до 72 років частота БВ становила 3,14%, тоді як у США обстеження пацієнток віком від 13 до 65 років у кабінеті кольпоскопії показало частоту БВ до 49%. У цілому, за даними аналізу 21 дослідження, загальна поширеність БВ дорівнювала 27,1% [15].

Класична традиційна діагностика БВ ґрунтується на наявності не менше трьох із чотирьох критеріїв R. Amsel (1983):

  • патологічні прозорі гомогенні виділення;
  • позитивний амінний тест;
  • виявлення в мазках ключових клітин;
  • рН вагінальних виділень > 4,5.

На даний час золотим стандартом діагностики БВ вважається використання методу Nugent (Nugent’s Diagnostic Criteria for Bacterial Vaginosis, 1991), який ґрунтується на результатах мікроскопії мазка, пофарбованого за Грамом, з оцінкою співвідношення трьох бактерійних морфотипів піхви. Цим методом широко користуються в світовій медицині [10].

За даними різних авторів, БВ є чинником ризику розвитку акушерських ускладнень, зокрема:

  • передчасних пологів;
  • низької маси тіла новонародженого;
  • хоріоамніоніту;
  • післяпологового ендометриту;
  • запальних ускладнень після оперативних втручань та інвазивних діагностичних процедур;
  • запальних захворювань органів малого таза (ЗЗОМТ).

Крім того, наявність даної патології підвищує ризик інфікування ВІЛ та іншими збудниками, що передаються статевим шляхом [3-8]. Вважається доведеним, що контамінація амніотичної рідини та плаценти мікроорганізмами при висхідному інфікуванні пов’язана з викиднями та передчасними пологами [9-11]. Дослідження Ralph et al. показало, що при виявленні БВ до 16 тиж вагітності реєструються найвищі показники передчасних пологів; крім того, наявність БВ підвищує ризик викидня в І триместрі у два рази [13]. У свою чергу, Ugwumadu et al. виявили потрійне підвищення ризику викидня в І триместрі за наявності БВ [14]. У великому дослідженні, проведеному за участю 10 397 жінок, БВ був асоційований із народженням дітей з низькою масою на 40% частіше, ніж у жінок без БВ у ІІ триместрі вагітності [5].

Зазначене зумовило пошук ефективного лікування БВ для запобігання акушерським ускладненням, проте результати досліджень, у яких оцінювали ефективність лікування БВ під час вагітності, не були обнадійливими. Припущення, що лікування антибіотиками БВ під час вагітності може знизити ризик передчасного розриву мембран, не підтвердилось у ряді досліджень [14]. На сьогодні переважає думка, що діагностика і лікування БВ до вагітності (навіть за безсимптомного його перебігу) у жінок з передчасними пологами в анамнезі знижує ризик розвитку передчасних пологів та передчасного розриву плідних оболонок з подальшим розвитком передчасних пологів [16].

Метою нашого дослідження була порівняльна оцінка впливу на частоту передчасних пологів у пацієнток з репродуктивними втратами в анамнезі топічного лікування БВ препаратом Орзол®-IN на етапі прегравідарної підготовки з лікуванням у ІІ триместрі вагітності.

Матеріали та методи дослідження

вгору

Під спостереженням перебувало 65 пацієнток віком від 19 до 40 років з передчасними пологами в анамнезі та верифікованим БВ. Рандомізація пацієнток на дві клінічні групи проводилась до настання вагітності сліпим методом. Групу порівняння становили 50 вагітних без репродуктивних втрат в анамнезі, у яких БВ діагностовано вперше під час вагітності на різних строках (від 16 до 30 тиж), а етіопатогенетична терапія не проводилась (дані ретроспективного обстеження). Пацієнток основних груп включали у дослідження за наявності інформованої згоди.

До першої групи увійшли 35 повторновагітних, які отримували лікування БВ на етапі прегравідарної підготовки за місяць до настання планованої вагітності; до другої – 30 вагітних, у яких лікування БВ розпочиналось у ІІ триместрі (з 14-15-го тижня).

У дослідження не входили особи з верифікованим інфікуванням папіломавірусом людини, з генітальним герпесом, урогенітальним хламідіозом та гонореєю, з тяжкою екстрагенітальною патологією, психічними розладами, порушеннями функції печінки та зафіксованою в анамнезі гіперчутливістю до одного з компонентів препарату Орзол®-IN.

Комплексне обстеження включало загальний і гінекологічний огляди; загально-клінічні лабораторні обстеження (загальні аналізи крові та сечі); ультрасонографію органів малого таза методом трансабдомінальної або трансвагінальної ехографії в режимі реального часу за стандартною методикою ультразвуковою діагностичною системою HDI 5000 Sono CT (Philips Ultrasound, США); рН-метрію піхвового вмісту індикаторним папером Lachema з еталонною шкалою від 0 до 12; бактеріо­скопічне та онкоцитологічне дослідження мазків із шийки матки; виявлення методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) антигенів хламідій, вірусів простого герпесу та папіломи людини; просту та розширену кольпоскопію (Colposcope model OCS-3, Olympus optical Co., LTD, Японія).

Діагностику БВ проводили на основі критеріїв R. Amsel (1983) та за методом Nugent (оцінка 7-10 балів відповідала наявності БВ).

Усі пацієнтки отримували курс лікування комбінованим препаратом Орзол®-IN (Scan Biotech Ltd) згідно з інструкцією виробника. В 1 таблетці даного лікарського засобу міститься орнідазолу 500 мг, неоміцину сульфату ВР 100 мг, ністатину ВР 100 000 МО, преднізолону ВР 3 мг. Препарат Орзол®-IN вводили інтравагінально 1 раз на добу (на ніч) протягом 10 діб. Жінкам другої групи даний лікарський засіб призначали з 14-15-го тижня вагітності згідно з інструкцією виробника.

Вибір Орзолу®-IN був зумовлений спектром показань для застосування, можливістю призначення у ІІ та ІІІ триместрах вагітності, складом препарату, що визначає активність щодо широкого спектра умовно-патогенних і патогенних мікроорганізмів. Орнідазол є активним щодо Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica, Giardia lamblia і деяких анаеробних бактерій, таких як Bacteroides та Clostridium spp., Fusobacterium spp. та анаеробних коків. Препарат легко проникає у мікробну клітину і, зв’язуючись з ДНК, порушує процес реплікації. Ністатин є протигрибковим препаратом, який призначений для місцевого лікування вульвовагінальних кандидозів і ефективний щодо Сandida spp. Неоміцину сульфат – антибіотик з групи аміноглікозидів, що виявляють високу активність щодо грамнегативних і грампозитивних бактерій. Преднізолон при місцевому застосуванні виявляє виражену протизапальну, протиалергійну, антиексудативну дію, що реалізується через гальмування секреції та вивільнення медіаторів запалення, зниження проникності судин, покращення мікроциркуляції, а також знижує ймовірність руб­цювання тканин.

Ефективність лікування БВ оцінювали після його завершення та через 30 днів шляхом дослідження динаміки суб’єктивних і об’єктивних симптомів, результатів гінекологічного огляду, бактеріоскопічного дослідження та за критеріями R. Amsel і Nugent (0-3 бали відповідали відсутності БВ). Спостереження за вагітними здійснювали до терміну пологів (37-41 тиж) з оцінкою частоти передчасного розриву плідних оболонок, дуже ранніх і ранніх передчасних пологів.

Статистичну обробку результатів дослідження проводили у відповідності із критеріями медичної статистики з використанням методів варіаційної статистики за допомогою стандартних програм Microsoft Excel 5.0 та Statistica 6.0.

Результати дослідження та їх обговорення

вгору

Середній вік обстежених жінок становив 25,5 ± 4,3 року (у першій групі 27,4 ± 3,6, у 2-й – 26,5 ± 4,1, у контрольній – 22,5 ± 2,1 року).

Усі пацієнтки перебували у зареєстрованому шлюбі і заперечували непостійність статевих партнерів. Більшість (91,3%) з них не мали шкідливих звичок. Серед соматичних захворювань учасниць дослідження переважали гострі респіраторні інфекції, синдром подразненого кишечника; в анамнезі – оперативні втручання з приводу гострого апендициту, при цьому їх частота вірогідно не різнилась між групами (p > 0,05).

У репродуктивному анамнезі обстеженої когорти пацієнток мали місце раннє менархе, порушення менструального циклу, запальні захворювання статевих органів, оперативні втручання на органах репродуктивної системи, ускладнений перебіг вагітності і пологів (табл. 1).

Таблиця 1. Репродуктивний анамнез обстеженої когорти пацієнток

Показник

Групи обстежених

перша
(n
= 35)

друга
(n
= 30)

контрольна
(n
= 50)

абс.ч.

%

абс.ч.

%

абс.ч.

%

Раннє менархе

6

17,1

7

23,3

11

22,0

Ранній початок статевого життя

10

28,6

10

33,3

14

28,0

Порушення менструального циклу

9

25,7

8

26,7

13

26,0

Кольпіт

16

45,7

14

46,7

23

46,0

Рецидиви БВ

24

68,6

19

63,3

11

22,0 *, **

Фонова патологія шийки матки

13

37,1

14

46,7

11

22,0

ЗЗОМТ

8

22,9

7

23,3

5

10,0

Кіста яєчників

5

14,3

2

6,7

2

4,0

Позаматкова вагітність

3

8,6

1

3,3

-

-

Генітальний ендометріоз

4

11,4

5

16,7

7

14,0

* р = 0,0172 між другою і контрольною групами;

** р = 0,0042 між першою і контрольною групами.

Привертало увагу те, що в обох основних групах відмічалась значна частота рецидивів БВ протягом останніх двох років. Пацієнтки першої та другої груп переважно отримували курси лікування пер­орально метронідазолом (34-52,3%), пер­орально метронідазолом в поєднанні з пробіотиками (16-24,6%), топічно кліндаміцином (15-23,1%). При цьому рецидиви спостерігались протягом 2-5 міс після завершення лікування (в середньому 2,75 ± 0,88 міс).

Аналіз генеративної функції жінок, включених у дослідження, показав, що перебіг попередньої вагітності, на жаль, не завжди впливав на підготовку до наступної вагітності (табл. 2).

Таблиця 2. Генеративна функція обстежених груп пацієнток

Показник

Групи обстежених

перша
(n
= 35)

друга
(
n = 30)

контрольна
(n
= 50)

абс.ч.

%

абс.ч.

%

абс.ч.

%

Першовагітні

-

-

11

36,7

43

86,0

Передчасні пологи

6

17,1

5

16,7

-

-

Строкові пологи

23

65,7

10

33,3 *

2

4,0

Ранній самовільний викидень

5

14,3

2

6,7

2

4,0

Пізній викидень

5

14,3

4

13,3

3

6,0

Медикаментозний аборт

6

17,1

7

23,3

9

18,0

* р = 0,0041 між першою і другою групами.

У 19 (63,3%) повторновагітних другої групи вагітність була бажаною, проте непланованою.

Серед жінок основних груп до початку лікування переважали скарги на свербіж і дискомфорт у ділянці зовнішніх статевих органів – 15-23,1%; на виділення зі статевих шляхів з неприємним запахом – 19-29,3%; диспареунію – 9-13,9%. Відсутність будь-яких скарг мала місце у 22 (33,9%) пацієнток.

При гінекологічному обстеженні в 11 (16,9%) пацієнток першої і другої груп спостерігались гіпер­емія слизової піхви, у 24 (36,9%) – явища ендоцервіциту, у 15 (23,1%) – ектопія циліндричного епітелію, у 4 (6,2%) випадках діагностовано ендометріоз шийки матки.

За результатами бактеріоскопічного дослідження у 18 (27,6%) осіб основних груп переважала грампозитивна кокова флора, у 8 (12,3%) – грамнегативні бацили, у 10 (15,3%) – грамнегативні палички, у 5 (7,7%) пацієнток діагностовано поєднане збільшення грампозитивної кокової і грамнегативної паличкової флори, однак для 24 (36,9%) жінок було характерним полімікробне надмірне обсіменіння піхви, що за критеріями Ньюджента відповідало 5-10 балам (в середньому 7,85 ± 1,39 бала). У 12 (18,5%) жінок обох цих груп виявлено псевдоміцелій дріжджового грибка. Ключові клітини визначались у мазках 24 (68,6%) пацієнток першої групи і 14 (46,7%) – другої. При цьому зсув рН середовища піхви в середньому до 5,3 ± 0,3 мав місце у всіх випадках. У пацієнток обох основних груп визначалось зменшення кількості морфотипів лактобацил, а у 8 (22,8%) осіб першої групи та 10 (33,3%) другої – їх повна відсутність.

На фоні проведеної терапії покращення суб’єктивного стану хворих спостерігалося вже з 2-3-го дня: зникли скарги на свербіж та зменшилась кількість патологічних виділень з піхви.

При першому бактеріоскопічному дослідженні у 30 (85,7%) пацієнток першої групи і 26 (86,7%) – другої виявлено ІІ ступінь чистоти піхви, рН секрету піхви в середньому дорівнював 4,1 ± 0,4, ключові клітини не виявлялись, амінний тест – негативний. Оцінка за критеріями Ньюджента у цих пацієнток у середньому становила 0,85 ± 0,5 бала (при вихідних 7,85 ± 1,39 бала; р < 0,01). У 6 (9,2%) пацієнток обох груп відмічено незначне покращення, що проявлялось зменшенням кількості виділень при збереженні позитивного амінотесту, наявності ключових клітин в мазках з піхви та оцінки у 4,64 ± 1,12 бала за критеріями Ньюджента. У трьох (4,6%) осіб клініко-лабораторний ефект був відсутній.

Таким чином, за даними обстеження, повна клініко-лабораторна ефективність терапії Орзолом®-IN становила 86,2%, а часткова ефективність спостерігалась у 9,2% випадків.

Поряд з цим було відмічено хорошу переносимість Орзолу®-IN: 39 жінок відзначили відмінну, а 24 – добру переносимість препарату. У ході дослідження жодна пацієнтка не відмовилась від прийому даного лікарського засобу. Побічні ефекти терапії Орзолом®-IN спостерігались лише у двох хворих і проявились у вигляді невираженого, короткочасного відчуття печії протягом 1-2-го дня використання препарату, в інших випадках побічних ефектів не було відмічено.

Під час контрольного обстеження через місяць підтвердилась ефективність інтравагінального використання Орзолу®-IN для терапії БВ. У жодному разі не було відмічено рецидиву БВ; у двох (5,7%) пацієнток першої групи виявлено збільшену кількість (до 20-25 клітин в полі зору) лейкоцитів, змішану бактеріальну флору після незахищеного статевого акту, а у чотирьох (15,3%) вагітних – клінічні прояви вульвовагінального кандидозу.

У пацієнток першої групи вагітність настала в період від 1 до 2 міс після завершення лікування. Неускладнений перебіг вагітності мав місце у 26 (74,3%) пацієнток першої основної групи, у 3 (8,6%) випадках спостерігалась загроза переривання вагітності у І триместрі, у 6 (17,1%) – загроза передчасних пологів. Пологами на 38-40-му тижні у даній групі вагітність завершилась у 32 (91,4%) випадках. Передчасні пологи на 34-36-му тижні відбулись у 3 (8,6%) жінок при анамнестичному рівні 17,1% (p < 0,05). Отже, лікування БВ на етапі прегравідарної підготовки з використанням препарату Орзол®-IN сприяє зниженню частоти передчасних пологів у жінок з обтяженим репродуктивним анамнезом у 1,99 разу.

Дещо інші результати були отримані у пацієнток другої основної групи. У третини з них мав місце ускладнений загрозою невиношування у І і ІІ триместрах перебіг вагітності. Частота передчасних пологів на 29-32-му тижні, що розвинулись на фоні передчасного розриву плідного міхура, у цих осіб становила чотири (13,3%) випадки, що було недостовірно нижче (р > 0,05) за анамнестичну частоту і свідчить про нижчу ефективність лікування БВ у ІІ триместрі вагітності у попередженні передчасних пологів. Пізнє виявлення і відсутність лікування БВ до настання вагітності або у ІІ триместрі (група порівняння) зумовили передчасне завершення вагітності у 20-21 тиж у 5 (10,0%) випадках, в 11 (22,0%) мав місце передчасний розрив плідних оболонок на строках 24-33 тиж, що завершилось передчасними пологами.

Таким чином, проведене дослідження узгоджується з даними інших авторів щодо зв’язку БВ з несприятливими наслідками вагітності. Дані співвідносяться з результатами світових досліджень, які свідчать, що терапія БВ під час вагітності дає можливість усунути дану патологію, однак не приводить до зниження частоти передчасних пологів, передчасного розриву плідних оболонок, народження дітей з малою для гестаційного віку масою. У той же час терапія БВ на етапі прегравідарної підготовки статистично достовірно знижує частоту негативних наслідків вагітності.

Висновки

вгору

Застосування Орзолу®-IN дозволяє досягнути повного клініко-лабораторного ефекту при лікуванні БВ у 86,2% випадків, у 9,2% – спостерігається часткова ефективність.

Лікування БВ на етапі прегравідарної підготовки з використанням препарату Орзол®-IN сприяє зниженню частоти передчасних пологів у жінок з обтяженим репродуктивним анамнезом у 1,99 разу.

Більш швидке настання клініко-лабораторного ефекту у пацієнток з БВ і фоновими ураженнями шийки матки визначає високу оцінку ефективності і впливу лікування на самопочуття і якість життя самими пацієнтками.

Практична відсутність побічних ефектів, добра переносимість пацієнтками лікування Орзолом®-IN, висока ефективність і тривалий позитивний клінічний ефект дають змогу рекомендувати застосування даного препарату для лікування БВ і супутніх фонових захворювань шийки матки.

Список використаної літератури

1. Mulu W., Yimer M., Zenebe Y., Abera B. Common causes of vaginal infections and antibiotic susceptibility of aerobic bacterial isolates in women of reproductive age attending at Felegehiwot referral Hospital, Ethiopia: A cross sectional study. BMC Womens Health. 2015; 15: 42.

2. Wang J. Bacterial vaginosis. Prim Care. 2000; 7:181-185.

3. Oakeshott P., Hay P., Hay S., Steinke F., Rink E., Kerry S. Association between bacterial vaginosis or chlamydial infection and miscarriage before 16 weeks’ gestation: Prospective community based cohort study. BMJ. 2002; 325: 1334.

4. Leitich H., Kiss H. Asymptomatic bacterial vaginosis and intermediate flora as risk factors for adverse pregnancy outcome. Best Pract Res Clin Obstet Gynaecol. 2007; 21: 375-390.

5. Hillier S. L., Nugent R. P., Eschenbach D. A., Krohn M. A., Gibbs R. S., Martin D. H. et al. Association between bacterial vaginosis and preterm delivery of a low-birth-weight infant. The Vaginal Infections and Prematurity Study Group. N Engl J Med. 1995; 333: 1737-1742.

6. Svare J. A., Schmidt H., Hansen B. B., Lose G. Bacterial vaginosis in a cohort of Danish pregnant women: Prevalence and relationship with preterm delivery, low birthweight and perinatal infections. BJOG. 2006; 113: 1419-1425.

7. Jacobsson B., Pernevi P., Chidekel L., Jrgen Platz-Christensen J. Bacterial vaginosis in early pregnancy may predispose for preterm birth and postpartum endometritis. Acta Obstet Gynecol Scand. 2002; 81: 1006-1010.

8. Larsson P. G., Platz-Christensen J.J., Thejls H., Forsum U., Phlson C. Incidence of pelvic inflammatory disease after first-trimester legal abortion in women with bacterial vaginosis after treatment with metronidazole: A double-blind, randomized study. Am J Obstet Gynecol. 1992; 166: 100-103.

9. Martius J., Eschenbach D. A. The role of bacterial vaginosis as a cause of amniotic fluid infection, chorioamnionitis and prematurity – a review. Arch Gynecol Obstet. 1990; 247: 1-13.

10. Hay P. E., Lamont R. F., Taylor-Robinson D., Morgan D. J., Ison C., Pearson J. Abnormal bacterial colonisation of the genital tract and subsequent preterm delivery and late miscarriage. BMJ. 1994; 308: 295-298.

11. Nelson D. B., Bellamy S., Odibo A., Nachamkin I., Ness R. B., Allen-Taylor L. Vaginal symptoms and bacterial vaginosis (BV): How useful is self-report? Development of a screening tool for predicting BV status. Epidemiol Infect. 2007; 135: 1369-1375.

12. Ralph S. G., Rutherford A. J., Wilson J. D. Influence of bacterial vaginosis on conception and miscarriage in the first trimester: Cohort study. BMJ. 1999; 319: 220-223.

13. Ugwumadu A., Manyonda I., Reid F., Hay P. Effect of early oral clindamycin on late miscarriage and preterm delivery in asymptomatic women with abnormal vaginal flora and bacterial vaginosis: A randomised controlled trial. Lancet. 2003; 361: 983-988.

14. Guaschino S., Ricci E., Franchi M., Frate G. D., Tibaldi C., Santo D. D. et al. Treatment of asymptomatic bacterial vaginosis to prevent pre-term delivery: a randomised trial. Eur J Obstet Gynecol Reprod Biol 2003; 110: 149-152.

15. Gillet E., Meys J. F.A., Verstraelen H. et al. Association between bacterial vaginosis and cervical intraepithelial neoplasia: Systematic review and meta-analysis. Plos One, 2012, 7, Issue 10 e45201.

16. Donders G. G., Zodzika J., Rezeberga D. Treatment of bacterial vaginosis: what we have and what we miss. Expert Opin Pharmacother, 2014. 15 (5): 645-657.

Сравнительная оценка эффективности использования препарата Орзол®-IN для лечения бактериального вагиноза у женщин с нарушениями репродуктивного здоровья и преждевременными родами в анамнезе

С. А. Шурпяк, В. И. Пирогова, Н. В. Щурук

В статье дана оценка влияния бактериального вагиноза на снижение репродуктивной функции у женщин. Установлено, что наличие бактериальной инфекции требует проведения полноценного комплексного обследования для выявления патогенной микрофлоры и назначения обоснованной терапии. Представлены результаты сравнительного исследования эффективности топического лечения бактериального вагиноза препаратом Орзол®-IN, доказана целесообразность его использования.

Ключевые слова: бактериальный вагиноз, акушерские осложнения, дисбиоз, репродуктивная функция, Орзол®-IN.

Comparative evaluation of the effectiveness of Оrzol®-IN for treatment of bacterial vaginosis in women with reproductive health impairment and history of preterm delivery

S. O. Shurpyak, V. I. Pirogova, N. V. Shchuruk

An assessment of the impact of bacterial vaginosis on reduction of reproductive function in women is given. It was found that the presence of bacterial infection requires complete examination for the detection of pathogenic flora and the administration of reasonable therapy. The results of a comparative study of effectiveness of topical treatment of bacterial vaginosis with Orzol®-IN is presented, feasibility of its use is shown.

Keywords: bacterial vaginosis, obstetric complications, dysbiosis, reproductive function, Orzol®-IN.

Поделиться с друзьями: