Article types: Legal consultation

ЮРИДИЧЕСКАЯ КОНСУЛЬТАЦИЯ

С.А. Кубанський, завідувач відділу з правових питаньКиївської міської профспілки працівників охорони здоров’я

Чи повинен лікар-педіатр дільничного поліклінічного відділення лікарні чергувати в стаціонарі лікарні для дорослих (педіатричні ліжка відсутні) за наявності достатньої кількості лікарів, які закінчили лікувальний факультет? Які види відповідальності існують для керівництва лікарні (головного лікаря), у разі надання некваліфікованої меддопомоги дільничним лікарем-педіатром під час його чергування?
Г. Матвійчик, м. Христинівка

Заклади охорони здоров’я, які мають стаціонари, належать до безперервно діючих закладів, медична допомога в яких надається цілодобово. Чергування у стаціонарах здійснюються за рахунок місячної та понадмісячної норми робочого часу працівника. Робочий час медичних працівників вираховується помісячно. Місячна норма робочого часу визначається, виходячи з установленої для даного працівника щоденної тривалості робочого часу, передбаченої для шестиденного робочого тижня, та кількості робочих днів у місяці. У місячну норму робочого часу включаються всі види робіт, які виконуються працівниками (тобто основна робота, чергування, виклик для надання допомоги хворим вдома тощо).
Залучення до чергувань лікарів амбулаторно-поліклінічних підрозділів лікувальних закладів, диспансерів, пологових будинків тощо проводиться за їх згодою та відповідно до діючого законодавства про працю.
Чергування в межах місячної норми робочого часу здійснюються штатними медичними працівниками за рахунок зменшення тривалості змін протягом місяця.
Дані положення відображені і в спільному Наказі Міністерства праці та соціальної політики України та МОЗ України від 5.10.2005 р. № 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення».
Що стосується чергування лікаря-педіатра дільничного поліклінічного відділення в стаціонарному відділені лікарні для дорослих, то відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників Випуску 78 «Охорона здоров’я», затвердженого наказом МОЗ України від 29.03.2002 р. № 117, до дільничного лікаря-педіатра та лікаря-терапевта стаціонару висуваються різні кваліфікаційні вимоги.
Так, дільничний лікар-педіатр повинен мати повну вищу освіту (спеціаліст, магістр) за таким напрямом підготовки, як «Медицина», спеціальністю «Педіатрія» та спеціалізацією за фахом «Педіатрія» (інтернатура, курси спеціалізації), а лікар-терапевт повинен мати повну вищу освіту (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки «Медицина», спеціальністю «Лікувальна справа» та спеціалізацією за фахом «Терапія» (інтернатура, курси спеціалізації).
З огляду на вищезазначене, дільничний лікар-педіатр не має права виконувати обов’язки лікаря-терапевта у стаціонарному відділенні лікарні без проходження додаткової спеціалізації. Відповідно адміністрація закладу не лише має право, але й не повинна включати в графік чергувань по стаціонарному відділенню для дорослих лікаря-педіатра дільничного поліклінічного відділення.
В іншому випадку керівництво лікувального закладу може бути притягнуто до дисциплінарної, адміністративної та інших видів відповідальності залежно від тяжкості наслідків при виникненні різноманітних негативних ситуацій з хворими стаціонару. Крім того, така ситуація може поставити під сумнів кваліфікацію керівника лікувальної установи, оскільки, згідно з кваліфікаційною характеристикою, головний лікар повинен знати чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління і закладів охорони здоров’я, основи права в медицині, трудове законодавство, директивні документи, що визначають завдання та функції медичних закладів.

Практично в усіх ЗМІ оприлюднена інформація про встановлення медикам доплати за стаж роботи, Яким нормативним документом це передбачено?
В. Приходько, м. Вінниця

Дійсно, постановою КМ України від 29.12.2009 р. № 1418 затверджено Порядок виплати надбавки за вислугу років лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою державних та комунальних закладів охорони здоров’я.
Дія зазначеного Порядку поширюється на лікарів і фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою, умови оплати праці яких визначаються відповідно до умов оплати праці медичних працівників державних та комунальних закладів охорони здоров’я, крім посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби України. Зазначена надбавка за вислугу років установлюється лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою державних та комунальних закладів охорони здоров’я залежно від стажу роботи у відсотковому відношенні до посадового окладу при тривалості робочого стажу: понад 3 роки – 10%, понад 10 років – 20%, понад 20 років – 30%.
Зазначена надбавка виплачується керівникам закладів охорони здоров’я та їх заступникам з числа лікарів, заступникам головного лікаря з медсестринства, керівникам структурних підрозділів з числа лікарів, лікарям усіх лікарських спеціальностей, професіоналам з вищою немедичною освітою, що допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров’я, згідно з Наказом МОЗ України від 12.08.2009 р. № 588 «Про атестацію професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють в системі охорони здоров’я», головним медичним сестрам, фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою усіх спеціальностей.
До стажу роботи, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, включається:
● час роботи у державних та комунальних закладах охорони здоров’я України, СРСР і союзних республік СРСР на посадах лікарів і фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою;
● час роботи у будь-яких державних та комунальних установах, закладах та організаціях незалежно від підпорядкування, за умови, що оплата праці таких працівників здійснюється відповідно до умов оплати праці медичних працівників державних та комунальних закладів охорони здоров’я;
● час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а у разі, коли дитина потребує домашнього догляду,— період відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, або коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежна) – не більш як до досягнення нею 16-річного віку;
● час, відведений на підвищення кваліфікації з відривом від роботи, якщо працівник до і після направлення на підвищення кваліфікації працював на посадах лікарів і фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою в державних та комунальних закладах охорони здоров’я;
● час навчання у клінічній ординатурі;
● час строкової військової служби, якщо працівник до призову на військову службу працював на посадах лікарів і фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою в державних та комунальних закладах охорони здоров’я, і протягом трьох місяців після звільнення з військової служби (без урахування часу проїзду на постійне місце проживання) був прийнятий на роботу на одну із зазначених посад в державному або комунальному закладі охорони здоров’я;
● час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплачуваного вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).
Надбавка за вислугу років повинна виплачуватись працівникам щомісяця за фактично відпрацьований час за основним місцем роботи та за сумісництвом, незалежно від того чи це внутрішнє, чи зовнішнє сумісництво.
Детальне роз’яснення найактуальніших питань з нарахування та виплати зазначеної надбавки надано спільно МОЗ України (лист від 22.01.2010 р. № 10.03.67/136) та Профспілкою працівників охорони здоров’я України (лист від 22.01.2010 р. № 01-9).
Необхідно також зауважити, що дія зазначеної постанови не розповсюджується на приватні заклади охорони здоров’я.

Our journal in
social networks:

Issues Of 2010 Year

This Year Issues

Contents Of Issue 1 (153), 2024

  1. В.І. Пирогова

  2. Д.О. Птушкіна

  3. О.О. Ковальов, К.О. Ковальов

  4. О.О. Ковальов